Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №126/2478/25 — Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2478/25

Провадження № 2/126/449/2026

"23" лютого 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, в якому просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на 2/3 частки садибного (індивідуального) житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_5 . При житті ОСОБА_5 зробила заповітне розпорядження на випадок своєї смерті, згідно якого житловий будинок в АДРЕСА_1 заповіла позивачеві, а все інше належне їй майно позивачеві та відповідачам в рівних частинах. Згідно виписки з погосподарської книги Баланівського старостинського округу Бершадської міської ради № 924 від 15.10.2025 житловий будинок по АДРЕСА_1 відноситься до категорії колгоспних дворів. Станом на 15.04.1991 до складу колгоспного двору входили: ОСОБА_5 - мати позивача, ОСОБА_4 - батько позивача та позивач - ОСОБА_1 . В січні 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Бершадського районного нотаріального округу Матвієнко Л.В. із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Постановою приватного нотаріуса Матвієнко Л.В. від 29.01.2019 № 02-31/14 про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вище вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами після смерті матері у зв`язку з тим, що правовстановлючий документ на частки в спільній частковій власності на майно колгоспного двору житлового будинку не видавався.

Представник позивача, адвокат Куцяк Ф.Г., подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутність позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи в його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був провідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно - 1/3 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що розташований по АДРЕСА_1 . Право власності на вказану частку даного будинку ОСОБА_4 набув як колишній член колгоспного двору, але належним чином своїх прав не оформив.

В силу ст.1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. 1268 ЦК України).

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла його дружина ОСОБА_5 , оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі 2/3 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 . Право власності на 1/3 частку вказаного житлового будинку ОСОБА_5 набула як колишній член колгоспного двору, а 1/3 частку вказаного будинку прийняла у спадщину після смерті чоловіка, однак за життя належним чином своїх прав не оформила.

Згідно виписки з погосподарської книги Баланівського старостинського округу Бершадської міської ради від 15.10.2025 № 924 станом на 15.04.1991 житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до категорії колгоспних дворів і станом на 15.04.1991 до складу двору входили: ОСОБА_5 - голова двору, ОСОБА_4 - чоловік, ОСОБА_1 -син.

Відповідно до П.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" визначено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме :

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Таким чином, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності в рівних частинах.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 та незважаючи на те, що своїх спадкових прав на частку житлового будинку не оформила, вона належала їй з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. ст. 1217-1219 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, крім прав та обов`язків, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

З аналізу норм ст.ст.1268-1270 ЦК України, необхідно щоб спадкоємець прийняв спадщину у шестимісячний строк.

Згідно копії заповіту вчиненого ОСОБА_5 27.09.2017 та посвідченого Погончик О.Г. секретарем виконкому Баланівської сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за №71 позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті матері на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Також позивач та відповідачі є спадкоємцями за заповітом в рівних частинах на решту майна, що належало ОСОБА_5 .

Позивач ОСОБА_1 спадщину після смерті матері прийняв відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем, що підтверджується довідкою Баланівського старостинського округу Бершадської міської ради від 15.10.2025 № 925 та довідкою Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 13.06.2018 № 335.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Матвієнко Л.В. позивачу ОСОБА_1 відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з тим, що правовстановлючий документ на частки в спільній частковій власності на майно колгоспного двору житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 не видавався (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.01.2019 №02-31/14).

Згідно ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.ст. 319, 321 ЦК України та ст. 41 Конституції України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності із вимогами листа Міністерства Юстиції України за №19-32\319 від 21.02.2005 року згідно якого у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і право встановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Вимоги щодо стягнення судових витрат позивачем не пред`являлись.

На підставі ст. 25, 346, 1217, 1218 - 1222, 1258, 1261, 1266, 1268 -1270, 1299 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 263-267 ЦПК України суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 2/3 частину садибного (індивідуального)житлового будинку - А, загальною площею 64,4 кв.м, житловою площею 43,8 кв.м, з відповідною часткою господарських будівель та споруд: а-веранда, а1 - вхідний майданчик, Б -літня кухня, Бпід - погріб, б - навіс, В - сарай, Н -навіс, Т-туалет, 1-4 споруди, розташованого по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. І. Губко