Постанова від 05 березня 2026 р. у справі №380/3173/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/3173/25 пров. № А/857/23309/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області до Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року (суддя Кухар Н.А., м.Львів) -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області (далі – Окружна прокуратура, ДЕІ відповідно) звернувся до суду із позовом до Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області (далі – Селищна рада) в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Селищної ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Дубрівський» загальною площею 408,8 га (далі – ландшафтний заказник);

зобов`язати відповідача відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж ландшафтного заказника, який знаходиться в адміністративних межах Селищної ради, та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що у разі задоволення вказаного позову та виконання рішення суду буде створено перешкоди (неможливість скористатися своїм законним правом) мешканцям територіальної громади під час приватизації земель для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що істотно порушує їхні законні права та інтереси.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що нормами чинного законодавства на Селищну раду, як орган місцевого самоврядування, покладено обов`язок із забезпечення проведення робіт із винесення меж ландшафтного заказника та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що рішенням Львівської обласної ради народних депутатів від 11.02.1997 №126 «Про розширення та впорядкування природно-заповідного фонду» створений ландшафтний заказник, розташований на території Зарічненського старостинського округу Селищної ради Стрийського району Львівської області.

Метою створення заказника є збереження унікальних фрагментів долини річки Дубрівка (притока ріки Свічі) з комплексними геоморфологічними та фітоценотичними утвореннями.

Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації (далі – Департамент, ОДА відповідно) Селищній видано охоронне зобов`язання від 08.02.2024 №31-897/0/2-24, яким останню зобов`язано дотримуватись встановленого режиму використання території щодо ландшафтного заказника та передано такий під охорону.

Наказом Департаменту від 07.02.2024 № 13-од від 07.02.2024 затверджено «Положення про Ландшафтний заказник місцевого значення «Дубрівський». За цим Положенням: Землевласником є Селищна рада (пункт 1.3); Територія, якій надано статус заказника, не вилучається з користування Землевласника, які здійснюють на ній свою діяльність згідно з цим Положенням (пункт 1.4); Межі земельних ділянок, які включені до території Заказника , встановлюються в натурі ( на місцевості) (пункт 1.6).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 07.02.2025 звернень Селищної ради щодо розроблення чи погодження землевпорядної документації щодо земель ландшафтного парку до Головного управління не надходили. Інформація про їх розроблення відсутня. Відомості про межу земель (території), а також про обмеження у використанні земельних ділянок в межах території Заказника до Державного земельного кадастру не вносились.

Пунктами 34, 37 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон 280/97-ВР) передбачено, що до повноважень сільських, селищних та міських рад віднесено вирішення питань щодо регулювання земельних відносин, прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні, внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі Закон №2456-ХІІ) до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Статтею 4 вказаного Закону визначено, що території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов`язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов`язання.

В силу статті 7 Закону №2456-ХІІ визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природнозаповідного фонду.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історикокультурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природнозаповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Згідно із частиною п`ятою статті 12 Закону №2456-ХІІ управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, для яких не створються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об`єкти.

В силу частини третьої статті 26 Закону №2456-ХІІ передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Крім цього, згідно із частиною першою статті 39 Закону №2456-ХІІ для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об`єктів природних заповідників, заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

Відповідно до статті 60 Закону №2456-ХІІ охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природнозаповідного фонду України. Охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Частиною п`ятою статті 53 Закону №2456-ХІІ передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам адміністраціями, органом виконавчої влади АРК Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного забов`язання.

За таких обставин, зі змісту вищезазначених норм законодавства вбачається, що для забезпечення режиму охорони та збереження об`єкта природно-заповідного фонду власники або користувачі такого об`єкту зобов`язані вжити всіх необхідних заходів, передбачених Законом №2456-ХІІ, зокрема вжити заходів для визначення та встановлення в натурі (на місцевості) меж територій для визначення та встановлення в натурі (на місцевості) меж територій природнозаповідного фонду, установлення охоронних зон, укладення та виконання охоронного зобов`язання.

Отже, обов`язок щодо проведення робіт із винесення меж ландшафтного заказника в силу закону покладено саме на відповідача, який зобов`язаний забезпечити проведення робіт із землеустрою, зокрема - виготовлення відповідного проекту землеустрою, винесення меж ландшафтного парку та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Таким чином, землевласник Селищна рада чинить протиправну бездіяльність, а саме протягом тривалого часу не вживає заходів щодо винесення меж місцевого ландшафтного парку та закріплення їх в натурі (на місцевості), що створює загрозу подальшого існування об`єкту природно-заповідного фонду у своєму автентичному стані.

Відповідно до частини першої статті1 Земельного кодексу України (далі – ЗК) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У статті 2 ЗК визначено, що суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно із статтею 12 ЗК до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, окрім іншого, організація землеустрою та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 ЗК землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Статтею 43 ЗК та частиною першою статті 7 Закону №2456-ХІІ передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природнозаповідного фонду.

В силу статті 79 ЗК вказано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частиною першою статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК).

Відповідно до статті 46-1 ЗК землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України Про природно-заповідний фонд України та положеннями про ці території, об`єкти.

Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення.

Землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. (частина четверта статті 83 ЗК).

Проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в порядку, вказаному в частині третій статті 186 ЗК.

Об`єкти природно-заповідного фонду входять до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Загроза можливості вилучення та розорювання земель, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність із природно-заповідного фонду з порушенням визначеного законом порядку та переведення їх до інших категорій земель безумовно зачіпає інтереси держави, впливає на права широкого коло осіб, має суспільний та природоохоронний інтерес.

Згідно із абзацами 11, 15 частини першої статті 1 Закону України «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-ІV) проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 19 цього ж Закону передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація і здійснення землеустрою та вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Частиною другою статті 25 Закону № 858-ІV передбачено, що одним з видів документації з землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Згідно зі статтею 26 Закону № 858-ІV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Відповідно до статті 47 цього ж Закону проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; проведення науково-дослідних робіт; встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природнозаповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природнозаповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природнозаповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків можуть розроблятися лише на землях та земельних ділянках, що включаються до складу таких територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природнозаповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів включають:

а) завдання на складання проекту землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; д) витяг з графічної частини відповідної містобудівної документації з позначеними межами водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, пляжної зони (за наявності);

е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності);

є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні;

ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів;

з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історикокультурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок.

Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природнозаповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам`яток культурної спадщини, історикокультурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини, розробляється у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, крім випадків розроблення таких проектів з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, встановлені до набрання чинності цією частиною.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 23 Закону №2456-ХІІ регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення.

Виходячи з вищевикладеного, землі, які займають заказники місцевого значення, вважається землями комунальної власності територіальних громад.

Оскільки ландшафтний заказник знаходиться в адміністративних межах Селищної ради, яка є землевласником, заходи землеустрою щодо нього є обов`язком відповідача та перебувають в межах його відповідальності.

Аналізуючи наведені правові норми, слід дійти висновку, що природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

Наведене убезпечує від використання землі на території природно-заповідного фонду не за цільовим призначенням та запобігає її протиправному привласненню.

З огляду на вищевказані вимоги чинного законодавства, на Селищну раду покладено обов`язок із вчинення дій щодо замовлення проекту землеустрою, організації і встановлення меж відповідної частини території в натурі щодо об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника, а також здійснення контролю за його виготовленням.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич