Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №500/6154/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 500/6154/25 пров. № А/857/50859/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Мандзія О.П.,

за участю секретаря судових засідань – Демидюк О.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року (головуючий суддя: Грицюк Р.П., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, –

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, 24.10.2025 звернулося з позовом до суду, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у ВП № 78682266 від 16.10.2025 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн під час виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/35075/24.

Обґрунтовує позов тим, що позивач вважає, що вказана постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Герелевич О.М. у виконавчому провадженні № 78682266 від 16.10.2025 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн під час виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі № 520/35075/24.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на те, що 23.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої надіслано сторонам виконавчого провадження та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Постанова про відкриття виконавчого провадження № 78682266 від 23.07.2025 боржником не оскаржувалась.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі № 520/35075/24, здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 гривень, відповідно до заяви про здійснення перерахунку від 23.10.2024 № 7271 та довідки Харківського апеляційного суду № 04-35/94/24 від 22.10.2024 про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримування судді у відставці, виходячи із суддівської винагороди працюючого судді у 2024 році - 302 800,00 грн, у тому числі: посадовий оклад 189 250,00 грн, доплата за вислугу років (60%) 113 550,00 грн.

Відповідач указує, що згідно письмових пояснень стягувача від 06.10.2025 рішення суду боржником в повному обсязі не виконано. У поясненнях вказано, що 01.08.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області припинили виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі № 520/35075/24.

Нараховуючи з 23.10.2024 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 147140, 00 грн Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не взяло до уваги, що його зобов`язання в частині проведення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки апеляційного суду Харківської області від 17.03.2020 № 01-33/257/2020 припинилось 09.05.2025, так як цього дня набрало законної сили рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі № 520/35075/24, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зобов`язано провести перерахунок довічного грошового утримання судді з 01.01.2024 на підставі довідки Харківського апеляційного суду № 04-35/94/24 від 22.10.2024.

Відтак, відповідач вважає, що винесена 16.10.2025 державним виконавцем постанова про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн відповідає ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 , 23.02.2026 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, його участь у судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в діях ГУ ПФУ в Тернопільській області відсутні порушення вимог закону під час виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 520/35075/24 у частині покладених на нього зобов`язань.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно із повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.07.2025 рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 520/35075/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30 жовтня 2024 року № 963320856545 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії на підставі довідки Харківського апеляційного суду від 22.10.2024 № 04-35/94/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 гривень, відповідно до заяви про здійснення перерахунку від 23.10.2024 № 7271 та довідки Харківського апеляційного суду № 04-35/94/24 від 22.10.2024 про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримування судді у відставці, виходячи із суддівської винагороди працюючого судді у 2024 році - 302 800,00 грн, у тому числі: посадовий оклад 189 250,00 грн, доплата за вислугу років (60%) 113 550,00 грн.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі № 520/35075/24 ОСОБА_1 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 гривень, відповідно до заяви про здійснення перерахунку від 23.10.2024 № 7271 та довідки Харківського апеляційного суду № 04-35/94/24 від 22.10.2024 про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із суддівської винагороди працюючого судді у 2024 році - 302800,00 грн, у тому числі: посадовий оклад 189250,00 грн, доплата за вислугу років (60%) 113550,00 грн.

З матеріалів справи, а саме з протоколу проведення перерахунку пенсії на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі № 520/35075/24, слідує що розмір щомісячного довічного грошового утримання після проведеного перерахунку з 01.01.2024 становив 187736,00 грн (302800,00*62%).

Надалі, позивачем пенсійну справу опрацьовано відповідно до покладених зобов`язань рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 520/31367/24, а саме: зараховано заявнику до стажу на посаді судді період проходження строкової військової служби з 13.10.1981 по 11.11.1983; половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984 по 29.06.1988 та перераховано з 23 жовтня 2024 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2020 року № 01-33/257/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 520/31367/24, розмір щомісячного довічного грошового утримання після проведеного перерахунку з 23.10.2024 становить 147140,00 грн (210200,00*70%) при стажі роботи на посаді судді 30 років 04 місяці 01 день.

Тобто зменшення суми щомісячного довічного грошового утримання проведено саме на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 520/31367/24, яке було здійснено після виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/35075/24, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 78682266 і в якому винесено спірну постанову від 16.10.2025 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Не погодившись із протиправною постановою відповідача про накладення штрафу, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закон № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закон № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закон № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 16 ч. 3 ст. 18 Закон № 1404-VIIІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 63 Закон № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною 2 ст. 63 Закон № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закон № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно ч. 1 ст. 75 Закон № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Крім цього, враховуючи наведені норми, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII.

Однак, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 09 травня 2025 року набрало законної сили рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 520/35075/24, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 гривень, відповідно до заяви про здійснення перерахунку від 23.10.2024 №7271 та довідки Харківського апеляційного суду № 04-35/94/24 від 22.10.2024 про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримування судді у відставці, виходячи із суддівської винагороди працюючого судді у 2024 році - 302 800,00 грн., у тому числі: посадовий оклад 189 250,00 грн., доплата за вислугу років (60%) 113 550,00 грн.

Розмір щомісячного довічного грошового утримання після проведеного перерахунку з 01.01.2024 становив 187736,00 грн (302800,00*62%) при стажі роботи на посаді судді 26 років 04 місяці 02 дні.

Тобто, на виконання зазначеного рішення, 19.05.2025 заявнику, ГУ ПФУ в Тернопільській області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 із врахуванням довідки Харківського апеляційного суду № 04-35/94/24 від 22.10.2024 про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримування судді у відставці, виходячи із суддівської винагороди працюючого судді у 2024 році - 302 800,00 грн, у тому числі: посадовий оклад 189 250,00 грн, доплата за вислугу років (60%) 113 550,00 грн, про вказане орган Державної виконавчої служби було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 1900-0802-5/35553 від 30.07.2025.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 520/35075/24, яке набрало законної сили 28.04.2025, визнано протиправним та скасовано рішення відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 31 жовтня 2024 року № 963320856545 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахуват ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці: період проходження строкової військової служби з 13.10.1981 по 11.11.1983 (2 роки 1 місяць 2 дні); половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984 по 29.06.1988 (1 рік 11 місяців). Зобов`язано Головне управління Пенсійногоо фонду України в Тернопільській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 23 жовтня 2024 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2020 року № 01-33/257/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, на виконання рішення у справі № 520/31367/24, провело перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 , зарахувавши до стажу на посаді судді період проходження строкової військової служби з 13.10.1981 по 11.11.1983; половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 по 29.06.1988 та перерахувавши з 23 жовтня 2024 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2020 року № 01-33/257/2020.

Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач, здійснюючи виконання рішення у справі № 520/31367/24, фактично припинив виконання рішення у справі № 520/35075/24, оскільки здійснив розрахунок довідного грошового утримання ОСОБА_1 (210200,00*70%), без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року, що у свою чергу призвело до зменшення довічного грошового утримання, що підтверджується листом ГУ ПФУ у Тернопільській області від 18.08.2025 № 5390-5557/К-02/8-1900/25 (а. с. 12 зворот -13).

Крім цього, вказаний факт, у судовому засідання в суді апеляційної інстанції, підтвердив представник позивача.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, провівши перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 , відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 520/31367/24, зарахувавши заявнику до стажу на посаді судді період проходження строкової військової служби з 13.10.1981 по 11.11.1983; половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 по 29.06.1988 та перерахувавши з 23 жовтня 2024 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2020 року № 01-33/257/2020, однак припинило виконання рішення у справі № 520/35075/24, здійснивши розрахунок довідного грошового утримання ОСОБА_1 без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року, тобто рішення від 19.02.2025 у справі № 520/35075/24 не виконано в повному обсязі без поважних причин, а тому відповідачем у рамках виконавчого провадження № 78682266 правомірно прийнято постанову від 16.10.2026 про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100,00 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 310, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі № 500/6154/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

О. П. Мандзій

Повне судове рішення складено 06.03.26