Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №161/19392/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19392/25

Провадження № 2/161/294/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Смоковича М.В.,

при секретарі судового засідання – Хилько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

22.09.2025 року до суду звернувся позивач із позовною заявою до відповідача про зменшення розміру аліментів.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що судовим наказом Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.06.2019 року (справа 161/9636/19) з позивача було стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви – 20.07.2011 року і до досягнення повноліття.

Вказує також, що на данний час перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_4 , та у них народилась спільна дитина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На сьогодні склалась ситуація, що позивач не в змозі платити визначений судом розмір аліментів, оскільки на нього покладено обов`язок утримання ще однієї дитини та дружини, так як його заробіток є єдиним джерелом доходу в сім`ї. Позивач офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату, що підтверджується довідкою про доходи №2799 від 22.08.2025 року ДКП «Луцьктепло». Разом з тим його середньомісячний дохід з відповідними відрахуваннями, в тому числі аліментів, йому не вистачає, так як є інші щомісячні обов?язкові витрати (комунальні платежі, продукти, дитячі товари, лікування, оренда житла). Після сплати аліментів у розмірі частки від заробітку, у нього фактично залишається незначна сума для забезпечення потреб його новонародженої дитини та сім?ї. Цивільна дружина не працює та перебуває у відпустці по догляду за дитиною (декретній відпустці), що підтверджується відповідними довідками, а саме індивідуальною відомістю про застраховану особу за формою ОК – 5, яка сформована 18.08.2025 року Пенсійним фондом України та довідкою про надання інформації ОСОБА_4 № 0300-0210-8/59196, видана 09.09.2025 відділом обслуговування громадян №7 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, відповідно до яких жодного доходу остання не має, окрім щомісячної виплати на дитину в розмірі 860,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд зменшити розмір аліментів, які з нього стягуються на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 з частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з відстуністю доказів сплати судового збору.

07 жовтня 2025 року на адресу Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшло клопотання ОСОБА_1 , про усунення недоліків з наданою квитанцією про сплату судового збору.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

04.11.2025 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, ОСОБА_2 , в якому вона просила відмовити у задоволенні позовної заяви. В обгрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач взмозі сплачувати аліменти в присудженому судом розмірі (1/4 від його доходу).

10.11.2025 року відповідач, ОСОБА_1 , подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву. Обгрунтування заперечень на відзив на позовну заяву за своєю сутті є ідентичними з обгрунтуваннями заявлених позовних вимог.

17.11.2025 року від відповідача, ОСОБА_2 , до суду надішли заперечення на відповідь на відзив, які за своїм змістом є ідентичними з запереченнями, які викладені останньою у своєму відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.12.2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті позовних вимог.

Позивач, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, на адресу суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву, окрім іншого, просила розгляд справи проводити у її відсутності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 липня 2016 року, який був зареєстрований Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Волинській області, актовий запис №841, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.06.2019 року шлюб між сторонами розірвано.

Судовим наказом Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.06.2019 року (справа 161/9636/19) з позивача було стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви – 20.07.2011 року і до досягнення повноліття.

Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Дана норма містить підстави для коригування аліментів шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналізуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення/зменшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Крім того, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру присуджених аліментів позивач, на підставу такого зменшення відповідно до статті 192 СК України, посилався на зміну матеріального стану, стягнення нарахованої заборгованості зі сплати аліментів.

Подані позивачем докази дають суду підстави вважати, що з моменту винесення судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини, у нього, як у платника аліментів, змінилися умови для зменшення розміру аліментів, а саме змінився майновий стан.

Так, з наданих суду доказів про доходи позивача вбачається, що дохід позивача дещо збільшився в порівнянні з його доходом на момент винесення судом судового наказу, яким були стягнені з останнього аліменти. Однак, на переконання суду, з народженням у позивача другої дитини, суттєво й збільшилися видатки, в тому числі й на утримання його цивільної дружина, матері новонародженої дитини, яка наразі перебуває у відпустці до догляду за дитиною та яка, окрім виплат по догляду за дитиною (у розмірі 860,00 грн.), іншого доходу не має.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що ним несуться додаткові витрати на відновлення його здоров`я, так як жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього останнім не надано. Надані позивачем консультативні висновки лікарів підтверджують лише те, що останній має (або мав) певні проблеми зі здоров`ям, однак жодним чином не доводить те, що дані проблеми зі здоров`ям потребують хоч якихось додаткових витрат і такі витрати будуть носити постійний характер.

Також, судом не приймаються до уваги й твердження сторони відповідача про те, що нею несуться на постійній основі витрати на утримання їх спільного з відповідачем сина на оплату гуртків та секцій, а також витрати на оплату орендованого житла, так як жодних доказів на підтвердження цього суду не надано.

Крім цього, судом не береться до уваги твердження відповідача про те, що нею несуться додаткові витрати на лікування їх спільного з відповідачем сина, так як жодних доказів на підтвердження їх понесення суду не наддано, тоді як виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) ховорого, яка надана останньою, доводить лише періодичні хвороби дитини, які не носять постійного характеру. Більш того, в даному випадку, відповідач не позбавлена права, у разі наявності додаткових витрат на утримання їх спільної з відповідачем дитини, звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

Зменшення розміру аліментів з частини до 1/6 частини, на думку суду, є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітніх дітей, яких наразі має обов`язок забезпечувати позивач.

Враховуючи зазначене вище, а також положення ст. 182 СК України та наявність підстав, визначених ч. 1 ст. 192 СК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову в частині зміни розміру аліментів, які стягуються з позивача на підставі судового наказу від 18.06.2019 року у справі № 161/9536/19 шляхом стягнення з ОСОБА_1 на утримання дитини 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), що відповідатиме засадам розумності та справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів (п. 23) відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, аліменти у зміненому розмірі підлягають стягненню саме з моменту набранням даним рішенням законної сили.

Питання щодо розподілу понесених судових витрат сторонами перед судом не порушувалося.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10-18, 81, 200, 263-268, 280-289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – задовольнити.

Зменшити розмір стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) жителя м. Ківерці Волинської області на підставі судового наказу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2019 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімум на дитину відповідного віку, на 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєжстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складений 06.03.2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області М.В. Смокович