Вирок від 22 лютого 2026 р. у справі №369/3083/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3083/26

Провадження № 1-кп/369/1553/26

В И Р О К

іменем України

23.02.26 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження матеріали кримінального провадження, відомості про яке 16 лютого 2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026116350000032 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Молодецьке Маньківського району Черкаської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

встановив:

Солдат ОСОБА_2 , призначений на посаду водія-електрика імітаційного відділення інженерно-маскувального взводу військової частини НОМЕР_1 , перебуває на військовій службі з 11.02.2024.

Так, згідно з вимогами ст. 68 Конституції України ОСОБА_2 зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, правовий режим власності, засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є кримінальними, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340, централізоване оформлення, персоналізація, видача, повернення та обмін посвідчень водія здійснюється територіальними сервісними центрами МВС у визначені законодавством строки.

Для видачі, обміну, повернення посвідчення водія територіальними сервісними центрами МВС, складання в них теоретичного і практичного іспитів здійснюється фотографування обличчя особи в разі відсутності в Єдиному державному реєстрі МВС відцифрованого образу обличчя цієї особи, після чого до Єдиного державного реєстру МВС вноситься відцифрований образ обличчя особи разом із відомостями про неї.

Згідно з п. п. 1.10, 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі – ПДР) з подальшими змінами, водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Вказане посвідчення водій повинен мати при собі та пред`явити його для перевірки на вимогу поліцейського.

У порушення вищенаведених нормативно-правових актів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 07.11.2024 у ОСОБА_2 , який перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , виник кримінально протиправний умисел, спрямований на сприяння у виготовленні іншою особою підробленого посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В, С», шляхом внесення до нього зображення та його анкетних даних, з метою пред`явлення такого посвідчення при керуванні транспортними засобами відповідної категорії. З цією метою ОСОБА_2 , перебуваючи у тому ж місці в той же час, використовуючи месенджер «Facebook», домовився з невстановленою дізнанням особою про виготовлення нею на ім?я ОСОБА_2 підробленого посвідчення водія.

В подальшому, ОСОБА_2 , реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, спрямований на сприяння у виготовленні підробленого посвідчення водія, перебуваючи в тому ж місці в той же час, використовуючи месенджер «Facebook», діючи умисно, з метою незаконного отримання права керувати транспортними засобами, усвідомлюючи, що він не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія, виконуючи роль пособника, надав невстановленій дізнанням особі, свої персональні дані та власне фотозображення, чим своїми умисними протиправними діями сприяв виготовленню іншою особою підробленого посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В, С» серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 , виданого нібито 07.11.2024 ТСЦ 1242, шляхом внесення до нього зображення ОСОБА_2 та його анкетних даних.

Після цього, у невстановленому місці та у невстановлений час, але не пізніше 07.11.2024, ОСОБА_2 отримав від невстановленої дізнанням особи підроблене посвідчення водія категорії «В, С» серії НОМЕР_2 на ім?я ОСОБА_2 , видане нібито 07.11.2024 ТСЦ 1242 з метою його подальшого використання при керуванні транспортними засобами вказаної категорії.

Крім того, в порушення вимог ст. 68, 92 Конституції України, п. п. 2, 3, 7 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», п. 1.10, 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №? 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 з подальшими змінами, 16.02.2026 о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки ЗАЗ «Таврія» реєстраційний номер НОМЕР_3 , маючи при собі підроблене посвідчення водія категорії «В, С» серії НОМЕР_2 на ім?я ОСОБА_2 , видане нібито 07.11.2024 ТСЦ 1242 був зупинений на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» працівникам поліції поблизу адреси: будинок АДРЕСА_3 .

Після цього, під час перевірки документів, виконуючи законну вимогу працівника поліції, ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що посвідчення водія категорії «В, С» серії НОМЕР_2 на право керування транспортними засобами категорії «В, С» на ім?я ОСОБА_2 , видане нібито 07.11.2024 ТСЦ 1242, є підробленим і у встановленому законом порядку він його не отримував, діючи умисно, з метою підтвердження права керування транспортним засобом автомобілем марки ЗАЗ «Таврія», реєстраційний номер НОМЕР_3 , пред`явив працівнику поліції вищевказане підроблене посвідчення водія на ім?я ОСОБА_2 , тобто використав завідомо підроблений документ.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, як пособництво у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права з метою використання його іншою особою, та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Положення ст. 12 КК України в сукупністю із санкціями ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України свідчать, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Прокурор ОСОБА_3 , враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до ч. 1 ст. 302 КПК України просить розглядати обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Судом встановлено, що у відповідності до ст. 302 КПК України до обвинувального акта додано заяву ОСОБА_2 , складену в присутності захисника ОСОБА_4 , відповідно до якої ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою вину у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоден на розгляд кримінального провадження у спрощеному провадженні.

Вказана позиція учасників провадження та факт того, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, свідчить про наявність підстав для розгляду вказаного обвинувального акта без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у відповідності до ч. 2 ст. 381 КПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Із заяви ОСОБА_2 , наданої в присутності захисника, судом встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнає свою вину за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України за описаних у формулюванні обвинувачення обставин, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Обвинуваченим не оспорюються встановлені органами досудового розслідування обставини щодо часу, дати, місця вчинення кримінальних правопорушень. Добровільність вказаного судом встановлено із змісту заяви обвинуваченого, складеної за участю захисника.

Враховуючи сукупність вказаного, а саме факт того, що обвинувачений та його захисник не оспорюють всі встановлені обставини кримінальних проступків, зазначених в обвинувальному акті, учасники судового провадження згодні з розглядом обвинувального акта без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без їх виклику, суд вважає за можливе здійснити розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст. ст. 381-382 КПК України.

Здійснивши розгляд справи у спрощеному провадженні, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши встановлені органом досудового розслідування обставини, позицію учасників судового провадження щодо цих обставин, висловлену з дотриманням вимог ст. 302 КПК України, встановивши, що учасники не оспорюють жодну із встановлених досудовим розслідуванням обставин, суд дійшов висновку про достатність даних для ухвалення вироку із визнанням обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

На підставі вказаного суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 5

ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, як пособництво у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права з метою використання його іншою особою, та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд у відповідності із ст. ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, які в силу вимог ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків, а також враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг на його поведінку не надходило, та вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання в межах санкцій статей обвинувачення у виді штрафу.

Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити із застосуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати відповідно до ст. ст. 118, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 373, 374, 375, 376, 381-382 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень 00 коп.;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на користь держави в сумі 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 20 коп.

Речові докази:

- посвідчення водія серії НОМЕР_2 на імя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що поміщене до спеціального пакету № RІС2093452 та зберігається у матеріалах кримінального провадження – залишити у матеріалах кримінального провадження;

- оптичний диск DVD-R сірого кольору з відеофайлом під назвою export-y4zxw та зберігається у матеріалах кримінального провадження – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_5