Постанова від 05 березня 2026 р. у справі №363/1131/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"06" березня 2026 р. Справа № 363/1131/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., розглянувши матеріали, які надійшли до суду з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №967718 від 14.02.2026, цього самого дня, близько 09:20, ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство відносно рідного брата

ОСОБА_2 , психологічного характеру, а саме вчинила сварку та словесно принижувала останнього, чим завдала шкоди його психологічному здоров`ю, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 173-2 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено: довідку заступника начальника управління поліції – начальника СВ Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта Д.Голодникова про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливості у зв`язку з цим внесення відповідної інформації до ЄРДР; рапорт ст. інспектора чергового Вишгородського РУП ГУНП в Київський області про отримання від потерпілого повідомлення про вчинення адміністративного порушення «Домашнє насильство», зі змістом якого повідомив, що у буянить сестра, ображає заявника; протокол прийняття заяви від ОСОБА_2 14.02.2026 про кримінальне правопорушення та іншу подію, за змістом якої, ОСОБА_3 , перебуваючи вдома у ОСОБА_2 , вчинила відносно нього насильство психологічного характеру, а саме: говорила що він ніхто, кричала на нього, викинула ключі та здійснювала психологічний тиск; письмові пояснення ОСОБА_2 від 14.02.2026, згідно яких, до нього додому прийшла сестра ОСОБА_1 та попросила ключі від будинку, так як вона раніше тут проживала, а зараз вже місяць збирає речі для переїзду, після того як ОСОБА_2 відмовив їй в цьому, ОСОБА_1 почала кричати на нього, говорити що він ніхто та нічого не робив, принижувати його та психологічно тиснула; письмові пояснення ОСОБА_1 від 14.02.2026 згідно яких, вона прийшла забрати свої особисті речі, під час коли вона збирала речі, попросила ключі, щоб могла в зручний час приходити та збирати, а також перевозити їх на своє місце проживання (реєстрації), під час цього стався конфлікт щоб не розвивати конфлікт, пішла з місця події та в спину почула, що вона ніхто та тут не живе, повернулася після приїзду поліції; письмові пояснення ОСОБА_2 (батька) від 14.02.2026, згідно яких він знаходився вдома, слухав радіо та не чув, що прийшла донька та почала конфліктувати з сином, про що дізнався після приїзду поліції; витягом з ІПС МВС України «Армор»; копія паспорту громадянки України ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; копія паспорту громадянина України ОСОБА_2 ; фотокопія свідоцтва про народження ОСОБА_2 із застосунку «Дія»; заява ОСОБА_1 від 14.02.2026 до суду, у якій вона зазначила, що не визнає провину у вчиненні адміністративного правопорушення.

02.03.2026 та 05.03.2026 до суду надійшли заяви ОСОБА_1 від 27.02.2026, у якій зазначає, що не зможе бути присутньою на суді, на даний час знаходиться закордоном, зазначивши, що її брат ОСОБА_2 викинув її речі на подвір`я, сказав що не має права находитись на території дому. До заяв додано копію паспорта громадянки ОСОБА_5 із відміткою про виїзд з території України 15.02.2026, а до заяви, яка надійшла до суду 05.03.2025 додано позитивну характеристику, надану ОСОБА_1 старостою Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області Н.Козаченко від 10.02.2026.

У судове засідання, призначене на 06.03.026, ОСОБА_1 не з`явилась.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 , суд враховує, що відповідно до статті 268 КУпАП її присутність під час розгляду справи не є обов`язковою, строк розгляду справи, встановлений частиною другою статті 277 КУпАП, а також наявні у матеріалах справи її письмові пояснення.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог статті 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, з таких підстав.

Частиною першою статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння психологічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди психічному здоров`ю потерпілої.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Отже, самі по собі, у даному випадку, словесний конфлікт між ОСОБА_1 та її братом ОСОБА_2 , не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення, у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак до матеріалів справи на підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано лише заяву та пояснення ОСОБА_2 , відповідно до яких, він зазначає про словесні образи з боку ОСОБА_1 , яка прийшла забрати свої речі.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частини першої статті 173-2 КУпАП, стосовно свого рідного брата – ОСОБА_2 ,. матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

Обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частини першої статті 173-2 КУпАП, оскільки самі по собі наявні у матеріалах справи письмові пояснення будь-яких інших належних і допустимих доказів, не дають судді підстав для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак вчинення психологічного та фізичного насильства в сім`ї.

Таким чином, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення та встановлених обставин справи має місце звичайна сімейна сварка, яка за своєю суттю не охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП та не є об`єктивною стороною вказаного правопорушення, за яке особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.

Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим. Буде свідчити про необ`єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Частина перша статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

В силу статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, зважаючи на порушення допущенні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, суд дійшов висновку про недоведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення, а тому провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 7, 9, 173-2, 245, 247, 256, 278, 280 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрити з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.П. Лукач