Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №160/4163/23 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/4163/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Соловей Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Відділу №6 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18.09.2025 р. (суддя Чудопалова С.В.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и В:

03.03.2023 р. ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, де просила:

Визнати протиправними дії та скасувати рішення №2 Чечелівського відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України у Дніпропетровській області «про примусове повернення до країни походження або третьої країни, іноземців або особи без громадянства від 22.02.2023 р.», видане ОСОБА_1 31.12.1956 р.;

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 1073, 60 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 р. адміністративна справа передана за підсудністю до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2023 р. відкрите провадження по даній справі.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2023 р. зупинене провадження по справі до ухвалення остаточного рішення по справі № №205/2150/23 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішенням Ленінського районного суду м Дніпропетровська від 07.11.2023 р. по справі № 2-о/205/86/23 в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ГУ ДМС у Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення – відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.02.2024 р. по справі № 205/2150/23 рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.11.2023 р. залишене без змін.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2024 р. відновлене провадження по справі.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2024 р. зупинене провадження по даній справі до набрання законної сили рішення по справі № 160/7859/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДМС у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.06.2024 р. по справі № 205/859/24 в задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.09.2024 р. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.06.2024 р. – рішення залишене без змін.

Постановою Верховного суду від 19.02.2025 р. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.06.2024 р. та Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25.09.2024 р. – скасовано, провадження по справі закрито.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 р. по справі № 160/7849/24 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.03.2025 р. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 р. – залишене без змін.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 р. по справі № 160/21631/25 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.03.2025 р. поновлене провадження по справі.

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18.09.2025 р. адміністративний позов задоволений.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відділ №6 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції прийняте рішення необгрунтоване, через неповне з`ясування судом обставин які мають значення для даної адміністративної справи, а також є незаконним, таким, що прийняте судом з неправильним застосуванням норм матеріального права при порушенні норм процесуального права, а тому, відповідно статті 317 КАС України, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, та вислухавши учасників процесу, суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпро, про що свідчить свідоцтво про народження від 15.01.1957 р. серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 . Згідно даного свідоцтва встановлено, що батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4 за національністю є українцями, що підтверджене повторним свідоцтвом про народження від 25.03.2022 р. серії НОМЕР_2 .

Рідні сестри позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і брат ОСОБА_7 також є українцями, що підтверджене копією паспортів, свідоцтвами про народження та свідоцтвами про шлюб.

Також встановлено, що Позивач мала паспорт громадянки України серії НОМЕР_3 , виданий Управлінням МВС України в Дніпропетровській області від 10.03.2000 р., про що свідчить копія паспорту громадянки України.

В 2019 р. при перерахуванні вже призначеної пенсії від інспектора ПФУ дізналася, що необхідно вклеїти фото в паспорт в 45 років, як це передбачено законодавством.

В 2020 р. позивач звернулася до територіального відділу ДМС Новокодацького відділу ДМС, але інспектор знищила паспорт позивача, роз`яснивши, що на теперішній час фото до паспорту не вклеюють, а видають ID карту.

При отриманні ID карти, начальник відділу ДМС повідомив, що попередній паспорт виданий помилково та вважається недійсним, оскільки в 1997 р. при поверненні додому з Росії позивачу заміну паспорту з громадянки СРСР на громадянку України здійснено неправомірно, тому необхідно спочатку отримати паспорт громадянки Росії в Посольстві РФ в м. Харків, а потім вже отримувати паспорт громадянки України, незважаючи на те, що ОСОБА_1 проживає в Україні вже 47 років, відпрацювала на заводі ім. Петровського до 2012 р. та є ветераном праці, отримує пенсію, та є українкою.

24.05.2021 р. в м. Харкові в Посольстві РФ ОСОБА_1 отримала паспорт громадянки рф, про що свідчить паспорт громадянки рф.

25.05.2021 р. ОСОБА_8 звернулася до Новокодацького відділу ДМС для заміни паспорту на український, де керівник Новокодацького відділу ДМС запропонував зробити запит до рф на підтвердження дівочого прізвища, оскільки уладала шлюб в рф, змінивши дівоче прізвище ОСОБА_9 на ОСОБА_10 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 15.10.1977 р.. Перехід на прізвище « ОСОБА_8 » відбувся 24.01.1998, що підтверджене довідкою Ленінського РАГС м. Дніпропетровська та Витягом з Держреєстру АЦС від 17.07.2021 р.

В 2021 р. позивачу необхідно було пройти авторизацію для підтвердження особи в банку для ПФУ, але за відсутності паспорту громадянки України, пенсійну картку заблоковано, в зв`язку з чим не отримує пенсію та не має засобів для існування.

Крім того, позивач отримує величезні штрафи за незаконне перебування на території України, що принижує позивача, адже є українкою та в 66 - річному віці повинна постійно це доводити.

На даний час, коли в країні оголошений воєнний стан, боїться десь з`являтися з паспортом громадянки Росії, а на даний час вже мова йде про примусове виселення з України до країни походження в строк до 24.03.2023 р.

Довідка Новокодацького районного відділу у м. Дніпрі ГУ в Дніпропетровській області підтверджує, що ОСОБА_1 зверталася до Новокодацького РВ у м Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою щодо підтвердження особи, проведеною за заявою перевіркою встановлено особу заявника, але не встановлена належність до громадянства України.

Листом Новокодацького відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області № від 15.07.2022 р. повідомлено позивача, що вона має право подати клопотання про набуття громадянства України за народженням згідно п.1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».

22.02.2023 р. рішенням №2 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення виконання положень ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянку рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язати її покинути територію України в термін до 24.03.2023 р., про що особисто під підпис повідомлено позивача.

22.02.2023 р. працівниками відповідача складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 203 ч.1 КУпАП та 22.02.2023 р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн.

Також встановлено, що 16.06.2025 р. позивач звернулася до відповідача з заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням (за народженням) та отримання посвідки на постійне проживання.

Так, частиною першою статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що « 14) нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України;…».

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено « 1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави».

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач по справі, як громадянка рф, тривалий час перебуває на території України без законних підстав, дозволений чинним законодавством строк перебування на території України закінчився в березні 2022 р., але позивач добровільно рішення відповідача про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства» від 22.02.2023 р. не виконала та перейшла на нелегальне становище і до теперішнього часу перебуває на території України, не маючи на те законних підстав.

Крім того, громадянка рф ОСОБА_1 не зверталася до міграційної служби з питань оформлення посвідки на тимчасове або постійне проживання, а втративши підстави для подальшого перебування на території України, ОСОБА_1 ухилилася від виїзду з України.

Відповідно статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що « 5. Рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім рішень, прийнятих органами охорони державного кордону, що виконуються такими органами. Контроль за правильністю і своєчасністю виконання рішення про примусове видворення здійснює орган, який прийняв таке рішення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства».

Крім того, статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що « 3. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави».

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 , як громадянка рф, тривалий час перебуває на території України без законних на те підстав, рішення відповідача про примусове повернення до країни походження або третьої країни від 22.02.2023р., не виконала.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду – скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 315,317,321,322,325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу №6 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області – задовольнити.

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18.09.2025 р. – скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова