Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №280/7282/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7282/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року (суддя 1-ї інстанції Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі №280/7282/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наряду та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 , в якому просить;

- визнати протиправним та скасувати наряд АДРЕСА_1 , виданий ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про мобілізацію транспортних засобів від 17.06.2022року, відповідно до якого під час мобілізації на особливий період здійснено залучення транспортного засобу – спеціалізованого вантажного сідлового тягача “MERSEDES-BEN ACTROS 1845 LS NRL” д.н.з. НОМЕР_3 та напівпричепу “KOGEL SN” д.н.з. НОМЕР_4 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (Код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) вчинити певні дії – повернути позивачеві автотранспортний засіб -спеціалізований вантажний сідловий тягач “MERSEDES-BENZ ACTROS 1845 LS NRL” Д.Н.З. НОМЕР_3 та напівпричіпу “KOGEL SN” д.н.з. НОМЕР_4 , власником яких є позивач і які були мобілізовані відповідно до наряду №25 від 17.06.2022 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до наказу №184 від 28.06.2022 позивач був зарахований до військової частини НОМЕР_6 . Перед зарахуванням до військової частини позивачем від ІНФОРМАЦІЯ_2 17.06.2022року було отримано наряд №25 від 17.06.2022року, відповідно до якого під час мобілізації на особливий період здійснено залучення транспортного засобу – спеціалізованого вантажного сідлового тягача “MERSEDES-BENZ ACTROS 1845 LS NRL” д.н.з. НОМЕР_3 та напівпричепу “KOGEL SN” д.н.з. НОМЕР_4 , які належали позивачу на праві власності. Вказані транспортні засоби відповідно до актів приймання-передачі від 27.06.2022року після проведення оцінки у встановленому законом порядку з боку Запорізького НДКЕЦ МВС України були передані уповноваженій особі в\ч НОМЕР_6 та начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 (копії актів приймання передачі актів і техніки від 27.06.2022року додаються). В подальшому відповідно до акту приймання – передачі транспортних засобів від 17.05.2024року мобілізований у позивача транспорт було передано від в\ч НОМЕР_6 до в/ч НОМЕР_1 . Транспортні засоби військовою частиною використовувались до листопада 2024року. З 27.11.2024року потреба військової частини у використанні ТЗ відпала. Експлуатація транспортних засобів наразі неможлива, зокрема оскільки транспортні засоби потребують заміни шин, ремонту паливної апаратури та електрообладнання, на що не виділяються кошти Міністерством оборони України, оскільки останні для автомобілів MERSEDES-BENZ класу Евро-6 є досить дорогими, крім того, транспортні засоби потребують поточного ремонту через тривалу відсутність їх експлуатації. Під час проходження служби позивачем у останнього суттєво змінилася життєва ситуація – різко погіршився стан здоров`я його матері яка наразі потребує допомоги та дороговартісного лікування. Позивач 23.10.2024року через маму звернувся до військової частини з заявою з проханням повернути транспортні засоби - вантажний сідловий тягач “MERSEDES-BENZ ACTROS 1845 LS NRL” Д.Н.З. НОМЕР_3 та напівпричіп “KOGEL SN” д.н.з. НОМЕР_4 . Відповідно до листа відповідача 1 від 04.11.2024року №09/3254 в поверненні транспортного засобу позивачеві було відмовлено. 28 червня 2025року позивач звернувся до військової частини із заявою про повернення транспортних засобів, які не використовуються. Листом від 14.08.2025року №1283 позивача повідомлено, що транспортні засоби поставлені на військовий облік в/с НОМЕР_1 відповідно до наряду №1041 від 26.03.2024року. Передання техніки здійснювалось у відповідності до наказу МОУ №440 від 17.08.2017року. Таким чином, на думку відповідача 2 у нього відсутні правові підстави для задоволення заяви щодо повернення транспортних засобів. Позивач незгоден з відмовою у поверненні транспортних засобів, а ці дії необґрунтованим втручанням у мирне володіння своїм майном та такими, що порушують його право власності гарантоване Конституцією та Законами України.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує наступне. Так суд першої інстанції не надав оцінку доводам позивача стосовно того, що військова частина не користується його транспортними засобами, кошти на їх утримання не виділяються. Отже це може свідчити про недоведеність наявнності у Збройних Сил України потреби у його транспотних засобів. Також зазначає, що частковий наряд 25 від 17.06.2022року, який було надано позивачеві і який долучений до матеріалів справи ні за формою, ні за змістом не є розпорядчим документом голови місцевої держадміністрації, вважає, що це є підставою для його скасування. Окрім цього вказує про те, що матеріальний стан його родини змінився, та враховуючи, що відповідач не використовує його майно, позивач порушив питання пр його повернення для можливості використати майно для задоволення власних, негайних та життєво необхідних потреб.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначає, що підстави для можливого поверння позивачеві його транспортних засобів зазначені у постанові КМУ від 28.12.2000 року №1921, які на теперішній час відсутні.

Позивачем суду апеляційної інстанції додатково подана роздруківка тахографа з транспортного засобу на підтвердження того, що транспортний засіб не експлуатується.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

25.02.2022 позивач добровільно приєднався до лав добровольчого формування “Народна самооборона Запоріжжя”, в якому перебував до червня 2022 року.

Відповідно до наказу №184 від 28.06.2022 позивач був зарахований до військової частини НОМЕР_6 . Перед зарахуванням до військової частини позивачем від ІНФОРМАЦІЯ_2 17.06.2022 було отримано наряд №25 від 17.06.2022року, відповідно до якого під час мобілізації на особливий період здійснено залучення транспортного засобу – спеціалізованого вантажного сідлового тягача “MERSEDES-BENZ ACTROS 1845 LS NRL” д.н.з. НОМЕР_3 та напівпричепу “KOGEL SN” д.н.з. НОМЕР_4 , які належали позивачу на праві власності.

Вказані транспортні засоби відповідно до актів приймання-передачі від 27.06.2022 після проведення оцінки у встановленому законом порядку з боку Запорізького НДКЕЦ МВС України були передані уповноваженій особі в\ч НОМЕР_6 та начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В подальшому відповідно до акту приймання – передачі транспортних засобів від 17.05.2024 мобілізований у позивача транспорт було передано від в\ч НОМЕР_6 до в/ч НОМЕР_1 . В момент передачі обидва транспортні засоби були віднесені до ІІ категорії, що у відповідності до п.7 р.1 наказу Міністерства оборони України №440 від 17.08.2017 “Про затвердження інструкції з обліку військового майна у ЗСУ” означає, що військове майно, яке знаходиться в експлуатації (було у використанні), яке утримується у центрах забезпечення та на складах військових частин, відповідає всім вимогам експлуатаційної документації, придатне до використання за призначенням (з ремонтом або після ремонту) і використовується у межах установленого терміну (строку) експлуатації (носіння).

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 №114 від 11.05.2024 позивач був зарахований до в/ч НОМЕР_1 .

Позивач стверджує, що транспортні засоби військовою частиною використовувались до листопада 2024 року. Так, відповідно до “останнього” дорожнього листа від 24.11.2024 транспортні засоби використовувались з 24.11.2024 по 27.11.2024, покази одометру на момент закінчення перевезення склали 979931км. Позивач посилається на те, що з 27.11.2024 потреба військової частини у використанні ТЗ відпала. Експлуатація транспортних засобів наразі неможлива, зокрема оскільки транспортні засоби потребують заміни шин, ремонту паливної апаратури та електрообладнання, на що не виділяються кошти Міністерством оборони України, оскільки останні для автомобілів MERSEDES-BENZ класу Евро-6 є досить дорогими, крім того, транспортні засоби потребують поточного ремонту через тривалу відсутність їх експлуатації. Станом на 17.08.2025 відповідно до роздруківки тахографу ТЗ та фото одометру ТЗ показники одометру склали 979932 км. Тобто за 8 місяців - з листопада 2024 року по серпень 2025 року транспортний засіб проїхав менше 1 км. Вказане на думку позивача свідчить про відсутність потреби у військової частини у використанні даного транспорту.

Позивач на підтвердження доводів щодо зміни життєвої ситуації, а саме погіршння здоров`я його матері, надав суду консультативний висновок від 22.10.2024, щодо діагнозу та рекомендації про оперативне лікування, а також встановлення ОСОБА_2 07.01.2025 2 групи інвалідності .

23.10.2024 до військової частини надійшла заява матері позивача з проханням повернути транспортні засоби - вантажний сідловий тягач “MERSEDES-BENZ ACTROS 1845 LS NRL” Д.Н.З. НОМЕР_3 та напівпричіп “KOGEL SN” д.н.з. НОМЕР_4 .

Листом вих. №09/3254 від 04.11.2024 було повідомлено ОСОБА_2 про те, що відповідно до постанови КМУ від 28.12.2000 року №1921 (у редакції постанови КМУ №405 від 17.06.2015 року) транспорті засоби, залучені під час мобілізації, на особливий період, повертаються власникам протягом 30 календарних днів з дня оголошення демобілізації.

28 червня 2025 року позивач звернувся до військової частини з заявою про повернення транспортних засобів, які не використовуються.

Листом військової частини вих. №1283 від 14.08.2025 позивача було повідомлено, що транспортні засоби поставлені на військовий облік в/ч НОМЕР_1 відповідно до наряду №1041 від 26.03.2024року. Передавання техніки здійснювалось у відповідності до наказу МОУ №440 від 17.08.2017 року. На підставі вищезазначеного у військовій частині НОМЕР_1 відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача щодо повернення транспортних засобів.

Позивач вважає, що повернення йому належного транспортного засобу, який не використовується військовою частино, і його продаж, може вирішити надання матеріальної допомоги матері.

Проте позивач відмову відповідача у повернення йому транспортних засобів вважає протиправною, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що протиправності у прийнятті оскарженого наряду не встановлено під час розгляду справи, а відмова у поверненні транспортного засобу, що поставлений на військовий облік, грунтується на нормах законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірною у справі є відмова відподвача у поверненні позивачеві транспортного засобу, постановленого на військовий облік.

Частиною 7 ст. 319 ЦК України встановлено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власник може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначено в Законі України "Про правовий режим воєнного стану" (далі Закон № 389-V-III)

Відповідно до статті 1 Закону №389-V-III воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такий захід правового режиму воєнного стану як примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України", на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними Указами Президента та триває і до тепер.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 3543-XII військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.

Згідно з ч.2 ст.6 Закон № 3543-XII порядок виконання військово-транспортного обов`язку визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування державою вартості майна чи збитків, яких зазнають центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, а також громадяни внаслідок вилучення чи примусового відчуження транспортних засобів в особливий період, визначається законом.

За приписами абз.2 ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані: надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1921 затверджено "Положення про військово-транспортний обов`язок" (Положення №1921), яким визначено порядок виконання військово-транспортного обов`язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку та Держспецтрансслужби (далі - військові формування) на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації.

Згідно п.2 Положення №1921 частковий наряд - розпорядчий документ голови місцевої держадміністрації, в якому встановлено під час мобілізації для керівників підприємств, установ та організацій завдання з передачі військовим формуванням визначених транспортних засобів і техніки, а також порядок, пункти та строки передачі. Голова місцевої держадміністрації та керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки підписують частковий наряд і скріплюють підписи своїми печатками. Громадянам - власникам транспортних засобів частковий наряд надається у разі введення правового режиму воєнного стану.

Відповідно до п.3 Положення №1921 під час мобілізації задоволення потреб військових формувань здійснюється шляхом безоплатного залучення транспортних засобів і техніки підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності на умовах повернення їх після оголошення демобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють залучення транспортних засобів і техніки за лімітами вилучення транспортних засобів і техніки та відсотковими нормами вилучення, затвердженими Кабінетом Міністрів України, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передаються до складу військових формувань під час мобілізації.

Згідно п.5 Положення №1921 посадові особи та громадяни несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання військово-транспортного обов`язку відповідно до закону.

Пунктом 6 Положення №1921 встановлено, що військово-транспортний обов`язок є складовою частиною мобілізаційної підготовки і мобілізації в державі та включає в себе проведення заходів, пов`язаних з військовим обліком, завчасною підготовкою, перевіркою готовності до передачі та передачею в особливий період транспортних засобів і техніки військовим формуванням.

Згідно з п.7 Положення №1921 військово-транспортний обов`язок виконується: в мирний час - шляхом проведення заходів, пов`язаних з військовим обліком транспортних засобів і техніки та завчасним забезпеченням їх мобілізаційної готовності відповідно до визначених завдань; в особливий період - шляхом передачі підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань відповідно до визначених завдань.

Відповідно до п.10 Положення №1921 завдання з підготовки до передачі та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням встановлюються розпорядженнями місцевих держадміністрацій за поданням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та доводяться до відома: громадян - власників транспортних засобів під час мобілізації у разі введення правового режиму воєнного стану - через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки шляхом вручення часткових нарядів.

Згідно п.27 Положення №1921 залучення під час мобілізації транспортних засобів і техніки оформляється відповідним актом приймання-передачі за формою згідно з додатками 4 і 5.

Повернення підприємствам, установам та організаціям транспортних засобів і техніки здійснюється військовими частинами (підрозділами), установами та організаціями військових формувань, для задоволення потреб яких вони залучалися, протягом 30 календарних днів з дати оголошення демобілізації через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які здійснили таке залучення (п.30 Положення № 1921).

Отже саме приписи Положення №1921 визначають за яких умов здійснюється повернення транспортного засобу, що залучався для портеб.

З матеріалів справи слідує, що позивачем від ІНФОРМАЦІЯ_2 17.06.2022 було отримано наряд №25 від 17.06.2022року, відповідно до якого під час мобілізації на особливий період здійснено залучення транспортного засобу – спеціалізованого вантажного сідлового тягача “MERSEDES-BENZ ACTROS 1845 LS NRL” д.н.з. НОМЕР_3 та напівпричепу “KOGEL SN” д.н.з. НОМЕР_4 , які належали ОСОБА_1 на праві власності. Вказані транспортні засоби відповідно до актів приймання-передачі від 27.06.2022 після проведення оцінки у встановленому законом порядку з боку Запорізького НДКЕЦ МВС України були передані уповноваженій особі в\ч НОМЕР_6 та начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому відповідно до акту приймання – передачі транспортних засобів від 17.05.2024 мобілізований у позивача транспорт було передано від в\ч НОМЕР_6 до в/ч НОМЕР_1 .

Ці акти підписані зокрема і позивачем.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги які стосуються приведених в ній недоліків оскарженого наряду належного позивачу транспортного засобу, то колегія суддів зазначає, що вони не є тими, які б надавали законодавчих обґрунтувань для його скасування.

Отже правові підстави для скасування оскарженого позивачем наряду відсутні.

Щодо повернення позивачу належних йому транспортих засобів, які перебувають на обліку військової чстини, то суд першої інстанції правильно урахував, що в України не приймалось жодних рішень про демобілізацію, тому у відповідача відсутні правові підстави для повернення позивачу належного йому транспортного засобу.

Також позивач помилково доводить суду ту обставину, що його транспортні засоби не використовуються, оскільки законодавтво не містить такої підстави для повернення залученого майна, як його невикористання.

Отже доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року в адміністративній справі №280/7282/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак