Постанова від 05 березня 2026 р. у справі №520/18128/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 р. Справа № 520/18128/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/18128/25

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

треті особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 13 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 18.04.2025 року N 35/д засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині повернення документів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, - цивільній дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.12.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України бід 12.03.2025 № 321/КЦ/3172;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - цивільній дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.12.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 12.03.2025 №321/КЦ/3172 одноразову грошову допомогу в розмірі 1/3 частини 15000000 грн., в сумі 5000000 (п`ять мільйонів) грн. 00 коп., яка передбачена пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України N 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Міністерства оборони України;

- стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , понесені витрати по сплаті правової (правничої) допомоги у розмірі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Міністерства оборони України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 13 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 18.04.2025 року N 35/д засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині повернення документів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, - цивільній дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.12.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України бід 12.03.2025 № 321/КЦ/3172.

Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - цивільній дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.12.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 12.03.2025 № 321/КЦ/3172 одноразову грошову допомогу в розмірі 1/3 частини 15000000 грн., в сумі 5000000 (п`ять мільйонів) грн. 00 коп., яка передбачена пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України N 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн.20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті правової (правничої) допомоги у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн.00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, в період дії воєнного стану, визначене ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у даному випадку в редакції станом на дату смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Втім, відповідно до матеріалів справи та відповідно до змісту документів, наданих ОСОБА_1 для розгляду Комісією Міноборони, остання очевидно точно не відноситься до подружжя загиблого, адже є безумовним те, що під поняттям «подружжя» у вказаній нормі статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавець мав на увазі виключно осіб, між якими зареєстровано шлюб відповідно до норм Сімейного кодексу України. Так, відповідно до частини 1 статті 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно частини 2 цієї ж статті - проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини 1 статті 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Крім іншого, жодних документів, які б свідчили про перебування позивачки на утриманні загиблого, що надало б підстави віднести її до категорії утриманців, нею надано не було. Водночас, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні жодним чином не з`ясовував, не досліджував і не мотивував свій висновок про зобов`язання Міноборони призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу саме в розмірі 1/3 частини 1500000 грн., в сумі 5000000 (п`ять мільйонів) грн. 00 коп., а тому вказане рішення суду першої інстанції є формою втручання в дискреційні повноваження Міноборони та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Також, на думку апелянта, предмет спору в даній справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, справа не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних та нормативної бази, про що свідчать безпосередньо самі матеріали даної справи., а тому задоволена вимога про стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті правової (правничої) допомоги у розмір 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., є необґрунтованою.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 отримала сповіщення сім`ї № 22 від 29.11.23 року з ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що її чоловік молодший сержант ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , виявивши стійкість та мужність під час бойового завдання при захисті Батьківщини. Це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії і надання пільг у встановленому законодавством порядку.

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.12.23 передбачено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 43 років в н.п. Новодарівка, Пологівський район, Запорізька область, Україна.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 7604 від 27.11.23 та довідки про причину смерті до форми № 106/о № 7604 від 27.11.23 виходить, що причина смерті ОСОБА_4 : вибухова травма внаслідок військових дій.

Згідно свідоцтва про поховання від 01.12.23 № 4607 ОСОБА_4 похований 01.12.23 на ділянці № НОМЕР_3 ряд № НОМЕР_4 місце № 9 кладовища в АДРЕСА_1 .

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 21.08.2024 року у справі №636/3166/24 (провадження №2-0/636/86/24) (далі - «Рішення»), яке вступило в законну силу 23.09.2024 року, встановлено факт постійного проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 2009 року до 25.11.2023.

Слід зазначити, що Рішенням суду встановлені наступні преюдиціальні факти.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 2009 року проживала разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 .

Відповідно до актів від 14.05.2015, 09.10.2015, 26.04.2016, 02.10.2019, 11.11.2020 складеного депутатом Великобурлуцької селищної ради Скидан О.Б., у присутності сусідів, разом з ОСОБА_1 проживав ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно актів обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 04.10.2019 № 997, 11.11.2020 № 404, 15.11.2021 № 162 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 проживає без реєстрації разом з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за вказаною адресою.

ОСОБА_4 , який безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України та мав статус учасника бойових дій в період з травня 2015 року по жовтень 2022 року користувався пільгою на житлово-комунальні послуги зі знижкою 75% за адресою: АДРЕСА_2 , так як проживав разом з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за вказаною адресою, що підтверджується листом Купянської районної державної адміністрації Харківської області від 06.12.2023 № 01-19/300.

В довідці про фактичне місце проживання особи від 26.04.2024 № 474, виданої відділом «Центр надання адміністративних послуг» Великобурлуцької селищної ради, вказано, що ОСОБА_4 (загиблий ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_1 перебували у незареєстрованому шлюбу та з 2008 по 2023 рік проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 та вели спільне господарство.

Вказаний факт спільного проживання підтверджено:

- поясненнями свідка ОСОБА_5 , в яких вона підтверджує факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 з 2009 року, вказує, що вони вони дбали один про одного та вважали себе чоловіком та дружиною;

- поясненнями свідка ОСОБА_6 , в яких вона підтверджує факт сумісного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 з 2009 року;

- поясненнями свідка ОСОБА_7 , де вона зазначила, що ОСОБА_1 з ОСОБА_4 з 2009 року проживали разом, вели спільне господарство, разом відпочивали, вони були чоловіком та дружиною.

29.11.2023 ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 , надійшло сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_7 про те, що її чоловік, молодший сержант ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявивши стійкість та мужність під час бойового завдання при захисті Батьківщини.

Згідно свідоцтва про смерть від 04.12.2023, виданого Великобурлуцькою селищною радою Куп`янського району Харківської області, серія НОМЕР_5 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що 04 грудня 2023 року складено відповідний актовий запис № 125.

Так, 25.12.2024 року позивач як цивільна дружина подала до ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву на виплату належної частки одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.12.2023, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в н.п. Новодарівка, Пологівський район, Запорізька область, Україна у період дії воєнного стану, та зазначила його членів сім`ї: матір - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; та дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (яка за інформацією позивача знаходиться та проживає на території російської федерації), яка передбачена пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Однак, пунктом 13 рішення Міністерства оборони України (далі – «Рішення Міноборони України»), оформленого протоколом від 18.04.2025 року N 35/д засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відмовлено позивачу та повернуто документи ОСОБА_1 на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, - цивільній дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.12.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 12.03.2025 № 321/КЦ/3172.

У спірному рішенні Міноборони України, зокрема, зазначено, що відповідно до наданих документів заявниця не відноситься до одного з подружжя. Також, за поданими документами неможливо встановити, чи є вона непрацездатною особою і перебувала на утриманні загиблого. Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на розгляд Комісії не надано.

Позивач, вважаючи протиправним пункт 13 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 18.04.2025 року N 35/д засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині повернення документів ОСОБА_1 , відповідно до пункту 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168, а тому звернулась до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності пункту 13 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 18.04.2025 року N 35/д, у частині повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги - цивільній дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.12.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України бід 12.03.2025 № 321/КЦ/3172 та необхідність його скасування з огляду на те, що судовим рішенням від 21.08.2024 року у справі №636/3166/24 підтверджується факт постійного проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 2009 року до 25.11.2023, що дає право позивачці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII, а також зобов`язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 - цивільній дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.12.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 12.03.2025 № 321/КЦ/3172 одноразову грошову допомогу в розмірі 1/3 частини 15000000 грн., в сумі 5000000 (п`ять мільйонів) грн. 00 коп., яка передбачена пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України N 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон України № 2232-XII, в редакції, чинній станом на час виконання спірних правовідносин), здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Статтею 41 Закону України № 2232-XII передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII (тут і далі – в редакцій, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначений в статті 16-1 Закону №2011-XII.

Відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

За змістом частин 1, 4 статті 16-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини 3 статті 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Положеннями частини 6 статті 16-3 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця) одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації з 24.02.2022 5:30 год в Україні введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до тепер.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

28.02.2022 Кабінетом Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та від 24.02.2022 №69/2022 було прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзаців першого-четвертого пункту 2 Постанови №168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону №2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Відповідно до статей 16-2, 16-3 Закону №2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

За змістом пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до пункту 10 Порядку №975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

З вищезазначеного вбачається, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо загибель (смерть) настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що позивачка не є дружиною ОСОБА_4 і жодних документів, які б підтверджували, що вона перебувала на утриманні загиблого, нею надано не було.

Колегія суддів вважає на такі доводи необґрунтованим з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою разом із заявою від 25.12.2024 надано, зокрема, копію рішення рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 21.08.2024 року у справі №636/3166/24 (провадження №2-0/636/86/24), яке вступило в законну силу 23.09.2024, відповідно до якого встановлено факт постійного проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 2009 року до 25.11.2023.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

Таким чином, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, повинна довести:

а) факт проживання з загиблим;

б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.

Колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц, вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, факт спільного проживання позивачки з загиблим військовослужбовцем ОСОБА_4 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з 2009 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 (до смерті ОСОБА_4 ) встановлений за правилами Цивільного процесуального кодексу України рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 21.08.2024 року у справі №636/3166/24.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що у даному випадку:

а) ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_4 проживали разом;

б) ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_4 вели спільний побут та мали взаємні права та обов`язки.

Обидва зазначені факти відповідачем під сумнів не ставляться та не спростовані належними доказами, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 виконуючи службові обов`язки, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, у період з 2009 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 (день смерті ОСОБА_4 ) та вели спільний побут, а тому позивачка відноситься до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.04.2022 у справі №826/9171/16, від 06.07.2022 по справі №240/5809/18, від 18.05.2023 у справі №382/277/17, від 05.02.2025 у справі №120/17960/23.

Колегія суддів наголошує, що у постанові від 20.04.2020 у справі № 357/13948/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що факт проживання однією сім`єю був установлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому позивач є членом сім`ї особи, яка загинула виконуючи бойове завдання, вірна військовій присязі, і має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, виплату якої гарантовано Законом України №2011-XII.

Правовими положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів приходить погоджується з висновком суду першої інстанції в частині щодо визнання протиправним та скасування пункту 13 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 18.04.2025 року N 35/д засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині повернення документів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, - цивільній дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.12.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України бід 12.03.2025 № 321/КЦ/3172.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що зобов`язання Міноборони саме призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 1/3 частини 1500000 грн., в сумі 5000000 (п`ять мільйонів) грн. 00 коп є формою втручання в дискреційні повноваження Міноборони та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Оскільки відповідачем не прийнято жодного рішення, позовна вимога про зобов`язання Міноборони саме призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 1/3 частини 1500000 грн., в сумі 5000000 (п`ять мільйонів) грн. 00 коп є передчасною.

Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відмову у позові у частині вказаних позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку, під час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, МО України не надавалась оцінка всіх наданих позивачкою документів, а лише зазначено про відсутність встановлення факту перебування позивачки на утримані загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, належним способом захисту прав ОСОБА_1 у спірних правовідносинах, є зобов`язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.12.2024 про призначення та виплату належної їй частини одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки суду.

Стосовно стягнення на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті правової (правничої) допомоги у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн.00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 4 ст.132 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Окрім вимоги про підтвердження витрат належно оформленими письмовими документами, згідно з ч.5 ст.132 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; а відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуючи правову позицію постанови Верховного Суду від 17.09.2019р. по справі №810/3806/18 (адміністративне провадження №К/9901/11333/19, №К/9901/12479/19), де указано, що за положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16.

Судовим розглядом встановлено, що для захисту своїх прав позивачем укладено договір про надання професійної правничої допомоги з Адвокатським бюро «СПРАВАР», відповідно до чого укладено договір № 2406/25 від 24.06.25, який було надано до суду разом з позовною заявою.

На підтвердження факту надання правничої допомоги у зв`язку з підготовкою та розглядом справи в суді адміністративної юрисдикції та обсягу наданих послуг долучено:

- копію Договору про надання правничої допомоги позивачу;

- копію акту надання послуг №1 від07.07.2025 р.;

- копію додаткової угоди №1 від 04.07.2025;

-копію попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу, понесені позивачем.

Пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 04.07.2025 року передбачено, що Оплата за надану правову допомогу здійснюється Клієнтом шляхом переказу грошових коштів на безготівковий рахунок Адвокатського об`єднання у строк, узгоджений Сторонами, але не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту вступу у законну силу остаточного судового рішення по справі (рішення Харківського окружного адміністративного суду, або Постанови Другого апеляційного адміністративного суду). Клієнт повинен забезпечити ідентифікацію платежу та документів, на підставі яких здійснюється перерахування коштів Адвокатському об`єднанню шляхом зазначення у рядку «Призначення платежу» реквізитів цього договору та за необхідністю інших ідентифікуючих ознак (реквізити акту наданих послуг, рахунку, додаткової угоди тощо).

Так, у відзиві на позов відповідач заперечував проти розміру розрахованого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 55000 грн., посилаючись на невідповідність його критерію реальності, розумності розміру та неспівмірність зі складністю справи.

Суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Надаючи оцінку документам, що надані з метою обґрунтування розміру понесених судових витрат на правничу допомогу у взаємозв`язку з фактичними обставинами цієї справи, колегія суддів зазначає, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.

Таким чином, враховуючи ціну позову, обставини цієї справи та надані позивачем докази в їх сукупності та, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, колегія суддів приходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 7000,00 грн.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги відповідача є частково обґрунтованими.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, з ухваленням постанови про часткове задоволення позову у відповідній частині.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 по справі №520/18128/25 - скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022, юридична адреса: 03168, Україна, Київська обл., місто Київ, просп. Повітрофлотський, 6.6) призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , - цивільній дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.12.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 12.03.2025 № 321/КЦ/3172 одноразову грошову допомогу в розмірі 1/3 частини 15000000 грн., в сумі 5000000 (п`ять мільйонів) грн. 00 коп., яка передбачена пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України N 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"; стягнення на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті правової (правничої) допомоги у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн.00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022, юридична адреса: 03168, Україна, Київська обл., місто Київ, просп. Повітрофлотський, 6.6).

В скасованій частині ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.12.2024 про призначення та виплату належної їй частини одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті правової (правничої) допомоги у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022).

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.25 по справі № 520/18128/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк