Постанова від 23 липня 2025 р. у справі №361/8346/24 — Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/8346/24

провадження № 3/361/4159/24

24.07.2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 р. м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Скрипка О.В., за участю представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Столяра О.А., розглянувши матеріали справи, яка надійшла від БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 114273 від 19.08.2024 р., 19.08.2024 о 01 год. 40 хв. на (в) с. Семиполки по вул. Старий Шлях, 92, водій ОСОБА_1 , керував т/з Mitsubishi Pajero д/н НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, порушення мови. Від запропонованого проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу Алкотестер Драгер або у найближчому закладі охорони здоров`я останній категорично відмовився, чим допустив порушення п, 2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, направив суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, прохав закрити провадження у справі за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.

Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвокат Столяр О.А. подав суду письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, прохав закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування клопотання зазначено, що під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення працівниками поліції було порушено вимоги ст. 59 Конституції України, а саме ОСОБА_2 було відмовлено в праві на захист, оскільки під час спілкування із поліцейськими, останні вказують на те, що послуги адвоката в даному випадку не обов`язкові, що зафіксовано на відеозаписі з боді-камери поліцейського. Також вказує на те, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 з порушенням вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а тому ОСОБА_2 не був зобов`язаним виконувати вимоги працівників поліції саме у статусі водія. Звернув увагу на те, що що складений відносно ОСОБА_2 протокол є передчасним для притягнення його до адміністративної відповідальності так, як не згода ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп`яніння отримана з грубим порушенням чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а ст. 245 цього Кодексу передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши доводи представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Столяра А.О., дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Верховний суд у своєму рішенні від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а правоохоронці можуть зупиняти авто, лише коли є факт правопорушення.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарський препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Аналогічні положення викладені в п. 3 Порядку, а також в п. 7 Розділу І Інструкції.

Аналізуючи зазначені положення КУпАП у взаємозв`язку між собою, а також з положеннями відомчих інструкцій, які регулюють питання проходження огляду на стан сп`яніння та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення в даних випадках (Порядок та Інструкція), можна прийти до висновку, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, повинен проводитися працівниками поліції у певній послідовності, що встановлена в Законі, а саме починатися з відсторонення водія, щодо якого є підстави вважати, що він знаходиться в стані сп`яніння, після, запропонування проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу і, тільки в разі відмови особи від освідчення на місці або незгоди з результатами такого огляду, направлення правопорушника в заклад охорони здоров`я.

Вказані норми закону мають імперативний характер, а тому порушення зазначеного порядку, зокрема, послідовності його проведення або не проведення у точній відповідності з законом, тягне за собою недійсність результатів такого огляду.

Під час судового розгляду справи був досліджений відеозапис боді-камер працівників поліції, однак на зазначеному відеозаписі працівники поліції не вказують на наявність у ОСОБА_1 будь-яких алкогольного сп`яніння, при цьому останній поводить себе доволі спокійно та врівноважено, чітко відповідає на запитання поліцейських, його поведінка цілком відповідала обстановці.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).

Враховуючи вище наведені норми, слід дійти висновку, що перебування особи на місці пасажира транспортного засобу, не є фактом керуванням цим транспортним засобом. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП є необхідним саме зупинка транспортного засобу під час його руху інспектором поліції у відповідності до вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» або інші докази, які б беззаперечно вказували на це.

Крім того, відповідно до положень ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарський препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Аналізуючи зазначені положення КУпАП у взаємозв`язку між собою, а також з положеннями відомчих інструкцій, які регулюють питання проходження огляду на стан сп`яніння та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення в даних випадках (Порядок та Інструкція), можна прийти до висновку, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, повинен проводитися працівниками поліції у певній послідовності, що встановлена в Законі, а саме починатися з виявлення обґрунтованих ознак сп`яніння водія, потім відсторонення водія, щодо якого є підстави вважати, що він знаходиться в стані сп`яніння, після, запропонування проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу і, тільки в разі відмови особи від освідчення на місці або незгоди з результатами такого огляду, направлення правопорушника в заклад охорони здоров`я.

Вказані норми закону мають імперативний характер, а тому порушення зазначеного порядку, зокрема, послідовності його проведення або не проведення у точній відповідності з законом, тягне за собою недійсність результатів такого огляду.

В ході розгляду справи досліджений відеозапис з бодікамер поліцейських, відповідно до якого 24.08.2024 о 22:00 год. поліцейськими було здійснено переслідування по дорозі транспортний засіб МТ11 д.н.з. НОМЕР_2 та його зупинка. В момент зупинки транспортного засобу, за кермом перебувала особа чоловічої статі. ОСОБА_3 знаходився позаду особи яка перебувала за кермом. Жодних дій по керуванню транспортним засобом ОСОБА_3 не здійснював, руки на кермі не перебували.

Таким чином, при дослідженні відеозапису з боді-камери поліцейського, не знайшло свого підтвердження ні факт керування транспортним засобом ОСОБА_3 , ні наявність правових підстав зупинки транспортного засобу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За приписами ч. 3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, суд вважає, що в ході судового розгляду справи доказів доведеності вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду не надано.

Ґрунтуючись на нормах статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо не доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим та у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у даній справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутності складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.245, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст.251, 252, 280, 283-284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: О. В. Скрипка