Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №357/13856/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13856/25

Провадження № 2/357/1375/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

06 березня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Бебешко М. М. ,

при секретарі – Примак А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у приміщенні суду в м. Біла Церква позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В :

02 вересня 2025 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 від імені якої діє представник ОСОБА_3 , в якій просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 5000 доларів США.

Позов обґрунтовано тим, що 01 липня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладеного договір позики. Позивач передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 15000 доларів США, які відповідач зобов`язався повернути позивачу в строк до 01 серпня 2022 року. Факт отримання відповідачем грошових коштів від позивача підтверджує розписка, складена власноруч ОСОБА_2 . Відповідач зобов`язався повернути позивачу отримані в борг грошові кошти до 01.08.2028, але до цього часу жодного платежу, передбаченого договором позики не здійснив. Вимогу про досудове врегулювання спору відповідачу було направлено 10.02.2025, але станом на день звернення до суду з позовом борг не сплачено. На час складення позовної заяви розмір отриманої у позику суми, що підлягає поверненню відповідачем складає 15000 доларів США, що еквівалентно 621900 грн (згідно довідки АТ «Райффайзен Банк» від 08.08.2025, за якою станом на 08.08.2025 один долар США по курсу НБУ дорівнює 41,47 грн).

Також повідомили, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивача у зв`язку із розглядом справи становить 6824,60 грн судового збору та 7000,00 грн витрати на правову допомогу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2025 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

21 лютого 2025 року судом отримано відповідь з Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо місця реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 03 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи на 07 жовтня 2025 року.

Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року накладено арешт на належне ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 , рухоме майно, а саме: автомобіль KIA SORENTO, 2007 року випуску, об`єм двигуна 3288, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_2 ; автомобіль КІА СЕ'D, 2008 року випуску, об`єм двигуна 1597, державний номерний знак НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 , зареєстрований за ОСОБА_2 .

06 жовтня 2025 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи за відсутності сторони позивача, підтримання позовних вимог у повному обсязі та відсутність заперечень проти ухвалення заочного рішення.

Через неявку відповідача в підготовче судове засідання 07 жовтня 2025 року, останнє судом відкладено на 14 листопада 2025 року.

12 листопада 2025 року від позивача надійшла заява, до якої долучено оригінал розписки від 01.07.2022.

Ухвалою суду від 14 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 січня 2026 року.

Через неявку відповідача в судове засідання 19 січня 2026 року, останнє судом відкладено на 06 березня 2026 року.

06 березня 2026 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 06 березня 2026 року повторно не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України - суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких умов суд, відповідно до вимог статті 281 ЦПК України постановляє ухвалу про заочний розгляд справи.

Фіксація судового засідання, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, не здійснювалася.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

01 липня 2022 року відповідачем ОСОБА_2 було власноручно написано та підписано розписку про те, що він отримав від ОСОБА_4 суму в розмірі 15000 доларів та зобов`язується повернути їх до 01.08.2022 (а.с.11).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 Цивільного кодексу України підтвердженням укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та у порядку, що передбачені договором.

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У контексті статей 524, 533-535 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Позивач надаючи відповідачу грошові кошти у гривні мав законне сподівання отримати, у визначені договорами строки, таку суму коштів, однак відповідач своє зобов`язання не виконав.

Сторони у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.

Враховуючи, що за умовами договору між сторонами і фактично у позику були передані долари, що в розписці зазначено про борг у доларах, за змістом розписки позичальник повинен повернути долари, і що відсутні будь-які домовленості щодо переведення боргового зобов`язання у національну валюту чи в еквівалент до національно валюти, тому суд робить висновок, що за умовами договору між сторонами позичальник має зобов`язання повернути борг у доларах у вказаній сумі, отже, і поверненню позичальником (та стягненню за рішенням суду) підлягає сума боргу в іноземній валюті (валюті позики і валюті визначеного сторонами грошового зобов`язання), вказане відповідає позиції Великої Палати Верховного суду в справі № 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подав.

Отже, надавши оцінку доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме стягнення заборгованості в розмірі 15000 доларів США.

При вирішенні питання щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При зверненні до суду позивачем було сплачено 6219,00 грн судового збору за подання позову та 605,60 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову, що разом становить 6824,60 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 01 липня 2022 року у розмірі заборгованість в розмірі 15000 доларів США (п`ятнадцять тисяч доларів США).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі за сплату судового збору в розмірі 6824,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя М. М. Бебешко