Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №357/16330/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/16330/25

Провадження № 2/357/1037/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державного акта про право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Мочинського Анатолія Романовича, звернулась до суду з позовом, у якому просить суд скасувати державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_3 , виданий 15.04.2011, видавник: Узинська міська рада, кадастровий номер 3220410500:02:045:0025 площею 01009 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Власницею іншої частки вказаного житлового будинку була ОСОБА_3 , яка померла. Після її смерті право власності на зазначену частку у порядку спадкування, відповідно до чинного законодавства, перейшло до її племінника ОСОБА_2 . Житловий будинок фактично використовувався і продовжує використовуватися як дві окремі частини. Водночас, виділення цих частин у натурі з оформленням відповідних правовстановлюючих документів не здійснювалося. Після смерті батька у 1992 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 поділили будинок і проживали відокремлено. В подальшому з`явилася адреса АДРЕСА_2 . Вказана адреса зафіксована саме у рішенні Узинської міської ради. Під час оформлення у приватну власність земельної ділянки під будівлею ОСОБА_1 виявилося, що виготовлення земельно-технічної документації неможливе, оскільки за адресою по АДРЕСА_1 , вже зареєстроване право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 . При цьому, зазначена земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка підлягає виділенню позивачці. Наразі позивач не може повноцінно використовувати свою земельну ділянку, тому звернулась до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану цивільну справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

04.11.2025 ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовчий розгляд у відкритому судовому засіданні 04.12.2025.

04.12.2025 ухвалою суду за клопотанням представника позивача витребувано: 1) від Узинської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також витяг зі спадкового реєстру; 2) від Узинської міської ради інформацію щодо місця реєстрації/проживання відповідача ОСОБА_2 на час смерті ОСОБА_3 .

23.12.2025 на адресу суду надійшли витребувані докази від нотаріальної контори.

20.01.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

05.03.2026 представник позивача - адвокат Мочинський А.Р., звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі сторони позивача, позов підтримав, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання, відзив на адресу суду не надходив, тому суд ухвалив провести у справі заочний розгляд відповідно до ст. 280 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд і будівель, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину від 29.04.1993, реєстровий № 1-2934.

Як зазначено в позові, власницею іншої частки вказаного житлового будинку була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво серії НОМЕР_1 від 29.07.2014).

Рішенням Узинської міської ради від 12.10.1999 вирішено передати безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із них: для обслуговування житлового будинку 0,10 га, для ведення особистого селянського господарства 0,17 га.

Рішенням від 27.07.2005 Узинська сільська рада Білоцерківського району затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на землю.

В матеріалах справи міститься технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Узинської міської ради від 18.11.2008 вирішено надати ОСОБА_1 земельну ділянку в кількості 0,22 га, в приватну власність для обслуговування житлового будинку (0,10 га) та ведення особистого господарства 0,12 га.

Згідно з копією спадкової справи Узинської державної нотаріальної контори № 199/2014 вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про прийняття спадщини звернувся її племінник ОСОБА_2 , який на час смерті спадкодавця постійно проживав разом із нею.

З матеріалів спадкової справи також вбачається, що померлій ОСОБА_3 на підставі державних актів серії ЯЕ № 968600, серії ЯЖ № 327388 та серії ЯЖ № 327422 на праві власності належали земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1402 га, 0,1009 га та 0,1728 га.

Згідно з листом Узинської міської ради № 03-10-703 від 31.07.2025, інформація щодо приватизації (оформлення земельної ділянки в приватну власність) для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в Узинській міській раді відсутня. Згідно даних земельно-кадастрової книги за гр. ОСОБА_1 рахується земельна ділянка орієнтовною площею 0,22 га в АДРЕСА_1 , а саме: 0,10 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; 0,12 га - для ведення особистого селянського господарства. Стосовно земельної ділянки в АДРЕСА_1 , згідно даних земельно-кадастрової книги зазначається земельна ділянка загальною площею 0,414 га, а саме: 0,101 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; 0,313 га - для ведення особистого селянського господарства, відповідно державного акту на право власності від 05.04.2011. Вищезазначені документи в Узинській міській раді відсутні. Рішення Узинської міської ради щодо присвоєння адреси в АДРЕСА_1 не приймалось.

В матеріалах справи також містяться відомості з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3220410500:02:045:0025, площею 0,1009 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

В силу частини першої, третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Надання громадянину у власність земельної ділянки, що вже перебуває у власності або користуванні іншої особи, проводиться лише після припинення права власності чи права користування на земельну ділянку в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1,5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1,3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в порядку спадкування набула право власності на житловий будинок та має право на приватизацію відповідної земельної ділянки для обслуговування своєї частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проте вона не може оформити право власності на зазначену земельну ділянку та отримати кадастровий номер, оскільки земельна ділянка ОСОБА_3 частково накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 .

При частковому накладенні земельних ділянок власник такої ділянки може, зокрема, оспорювати відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Тож у цьому випадку вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, що підтверджено постановою Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 370/457/20.

Статтею 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до статті 193 ЗК України, державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

За змістом статті 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Згідно із частиною десятою статті 24 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VІ «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, серед іншого, й у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Як передбачено статтею 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується на підставі судового рішення внаслідок визнання судом такої реєстрації незаконною.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов та не надав будь-яких доказів (відомостей) на спростування предмету і підстав даного позову та встановлених судом обставин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Сукупність зібраних у справі доказів свідчить, що позивач не може повноцінно реалізувати свої права щодо частини земельної ділянки, на якій розташоване належне позивачу на праві власності домоволодіння (1/2 частина будинку), оскільки в процесі приватизації право власності на земельну ділянку під будинком зареєстровано на ОСОБА_3 , тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та відновлення в судовому порядку прав та інтересів позивача, враховуючи, що задоволення даного позову не перешкоджає в подальшому праву на приватизацію земельної ділянки (її частин) співвласниками будинку.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Скасувати державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_3 , виданий 15.04.2011, видавник: Узинська міська рада, кадастровий номер 3220410500:02:045:0025, площею 01009 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Суддя А. Ю. Цуранов