Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №348/1500/24 — Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 348/1500/24

Провадження по справі № 2/354/85/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Остап`юк М.В.,

за участю секретаря судового засідання Крицкалюк Я.М.,

за участі сторін:

представника позивача адвоката Румянцева О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.12.2023 року о 12 год 24 хв в м. Яремчі по вул. Свободи відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Dacia Duster», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «AUDI Q5», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , а саме зіткнення цих транспортних засобів, у зв`язку з чим автомобіль позивача відкинуло на транспортний засіб марки ЗІЛ 131, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби позивача та відповідача отримали пошкодження. Згідно Постанови Яремчанського міського суду Івано-Франківської області № 354/118/24 від 05.03.2024 року, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано відповідача ОСОБА_2 . Відповідно до висновку експерта №86-24 від 01.05.2024, складеного експертом-оцінювачем ОСОБА_3 , сума завданих збитків складає 648 041,12 гривень. Страховиком ПрАТ «УПСК» було здійснено виплату відшкодування вартості матеріального збитку в межах ліміту відповідальності страховика з відрахуванням суми франшизи за полісом (3200 грн) – 156 800,00 грн. Відтак, не відшкодованою залишається сума в розмірі 491 241, 12 грн. Окрім матеріальної шкоди, Позивач просив стягнути з відповідача 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн моральної шкоди, яка полягає в тому, що він зазнав значних душевних страждань, зокрема, автомобіль, було суттєво пошкоджено, через що він не міг використовувати свій автомобіль на протязі півроку. До того ж, позивач вимушений був самостійно нести витрати на евакуацію транспортного засобу в м. Одесу у розмірі 34 400,00 грн, витрати на проведення експертизи з визначення вартості нанесеної шкоди 5000,00 гривень; на відшкодування діагностики транспортного засобу у розмірі 9287,99 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 40 480,00 грн, а також судовий збір у розмірі 7166,09 грн.

14.08.2024 ухвалою суду відкрито провадження справі.

02.09.2024 ухвалою суду у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

30.11.2024 постановою Івано-Франківського апеляційного суду ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2024 року про відмову у забезпеченні позову скасовано та ухвалено нове рішення, яким накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 , в межах суми позову 589 929,11 грн.

Ухвалою суду від 12.05.2025 справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав та просив суд винести рішення, яким позов задовольнити та стягнути з Відповідача на користь Позивача майнову шкоду в розмірі 491 241,12 грн, моральну шкоду в розмірі 50 000 грн та витрати: на евакуацію транспортного засобу у розмірі 34 400,00 грн; на відшкодування діагностики транспортного засобу у розмірі 9287,99 грн; на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 40 480,00 грн; у вигляді судового збору у розмірі 7166, 09 грн.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`являлися, пояснень до суду не надавали. Повідомлені належним чином.

Заслухавши сторону позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, Суд дійшов до наступного висновку.

22.12.2023 року о 12 год 24 хв в м. Яремчі по вул. Свободи відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Dacia Duster» номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «AUDI Q5», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали пошкодження.

Відповідно до вимог пунктів 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової шкоди.

Згідно статті 1166 ЦК України відшкодування матеріальної шкоди можливо при наявності складу правопорушення: протиправних дій особи, заподіяння шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і наслідками, вини особи, що спричинили збиток.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом пункту 1 частини першої статті 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області № 354/118/24 від 05.03.2024 року, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано відповідача ОСОБА_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб, за кермом якого був позивач ОСОБА_1 отримав механічні ушкодження.

У ході судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом «AUDI Q5», номерний знак НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 01.04.2023 року. на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційного документа на транспортний засіб.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до висновку експерта №86-24 від 01.05.2024 експертного транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу «AUDI Q5», номерний знак НОМЕР_2 , складеного судовим експертом Крутих Є.О. (далі – Висновок ), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «AUDI Q5», номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, з урахуванням додаткових пошкоджень встановлених в процесі діагностування під час проведення відновлювального ремонту складає 648 041,12 гривень (а. с. 24).

У позовній заяві та в ході судового розгляду з`ясовано, що страховиком ПрАТ «УПСК» було здійснено виплату відшкодування вартості матеріального збитку за полісом № АТ № 4807278 від 14.12.2023 у сумі 156 800,00 грн.

Відповідно залишок не відшкодованої суми складає з 491 241,12 грн.

Також Позивачем понесені витрати з евакуації транспортного засобу з с. Яблуниці до м. Одеси в сумі 34 000 грн, що підтверджується актом виконаних робіт №36 від 22.12.2023 (т.1 а.с.50) та витрати для проведення діагностики транспортного засобу у розмірі 9287,99 грн, що підтверджується долученим рахунком-офертою від 12.01.2024 на суму 4896,00 грн та рахунком-офертою від 16.01.2024 на суму 4391,99 грн (т.1 а.с.15-16).

Позивач також просить стягнути з Відповідача, витрати за проведення експертизи в розмірі 5000 грн, однак Стороною позивача не надано доказів (квитанції, рахунків) понесення таких витрат.

Тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки такі витрати не підтверджені відповідними доказами.

До матеріалів справи 04.07.2025 року долучена до заяви про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, окрім документів, які підтверджують витрати на правову допомогу, також платіжна інструкція № 2PL987838 від 08.01.2024 року, зі змісту якої вбачається сума 5000 грн (т.2, а. с. 34 на звороті).

Суд визнає такий доказ неналежним, оскільки, окрім того, що вказаний документ поданий з пропущеням строку подання доказів (майже через рік після подання позову до суду і після призначення справи до розгляду по суті) та разом із доказами на підтвердження витрат за правову допомогу, останній датується 08.01.2024 року, в той час як експертиза була проведення 01.05.2024 року (дата складання висновку експерта), крім того у самій квитанції в призначенні платежу не зазначається за які послуги проведена оплата, а вказано: «сплата за АУДІ НОМЕР_2 ».

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, Позивачем не доведено належними доказами понесення витрат у сумі 5000 грн за проведення експертизи.

А тому, на користь Позивача слід стягнути 491 241,12 грн матеріального збитку згідно висновку експерта з урахуванням відшкодованої суми Страховиком, завданого пошкодженням автомобіля, 34 000 грн – за евакуацію транспортного засобу та 9287,99 грн – за роботи з діагностики автомобіля, а разом 534 529, 11 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач оцінює загальну суму, завданої моральної шкоди в 50 000,00 грн, при цьому обґрунтовує її значними душевними хвилюваннями внаслідок зіткнення та пошкодження транспортного засобу, стражданнями, яких він та його сім`я зазнали у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу, неможливістю протягом певного часу користуватися автомобілем, порушенням звичного ритму життя, незручностями, які довелося пережити.

Суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що позовні вимоги в даній частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 8 000,00 гривень.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, представником позивача долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 04.06.2024, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Румянцевим О.Г. (т.2, а. с. 39), додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 14.08.2024 року (т.2, а. с. 32), акт прийому передачі наданої правової допомоги № 01 від 04.07.2025, зі змісту якого вбачається перелік виконаної роботи (т.2, а. с. 33), квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 та № 2 на суму по 20 240 грн 00 коп кожна.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява №72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні в справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі №756/2114/17 від 13 лютого 2019 року, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, те, що після відкриття провадження у справі відсутні численні клопотання (дві процесуальні заяви), відтак суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн правової допомоги.

На підставі статті 141 ЦПК України, з Відповідача слід стягнути судовий збір на користь Позивача за подання позовної заяви до суду та заяви про забезпечення позову у загальній сумі 7166 грн 09 коп.

На підставі наведеного, ст. ст. 16, 22, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 19, 28, 76, 77, 81, 33, 258, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 534 529 гривень 11 копійок, моральну шкоду в розмірі 8 000 гривень 00 копійок, витрати на правову допомогу в розмірі 5000 гривень 00 копійок та судовий збір в розмірі 7166 гривень 09 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя: Марія ОСТАП`ЮК