Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №935/2918/25 — Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2918/25

Провадження № 2/935/437/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 березня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Рибнікова М.М.,

за участі секретаря судових засідань Бондаренко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій зазначає, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 11.08.2020, від якого мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з позивачем, якій її забезпечує та виховує.

Позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалось через відсутність розуміння між ними та розходження поглядів на сімейні відносини. Подружні відносини між ними припинились. Спільне господарство не ведеться. Відповідач повністю усунулась від своїх обов`язків, як матері, участь у вихованні дитини не бере, залишила її на виховання позивача. Вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе та суперечить його інтересам .

Позивач просить, шлюб зареєстрований 11.08.2020 Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) , актовий запис № 70, між сторонами розірвати. Малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити на виховання батька – позивача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просить позовні вимоги задовольнити, справу розглядати без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву в якій просив справу розглядати без її участі, позовні вимоги визнає, просить залишити їй шлюбне прізвище.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі письмових доказів.

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та враховуючи, що сторони не підтримують подружні стосунки і не бажають примирення, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 11.08.2020 Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), актовий запис № 70, зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно 15.10.2025.

Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 15.10.2025.

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя /стаття 110 СК України/. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Ч.2 ст.114 СК України встановлено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч.3 ст.115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Зазначені обставини у їх системному зв`язку свідчать, що є всі підстави для розірвання шлюбу між сторонами.

Щодо позовних вимог про залишення малолітньої дитини ОСОБА_5 на виховання батька ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ст.141 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з вимогами ст.157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Як вбачається зі ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Отже, за даними нормами батьки самостійно визначають місце проживання дитини і тільки за наявності спору - звертаються щодо захисту прав - до суду чи органу опіки та піклування.

Звертаючись з даним позовом, позивач одночасно з вимогою про розірвання шлюбу просить суд залишити малолітню дитину на його вихованні, а фактично констатувати, з ким залишаються проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання. Тобто, визначення місця проживання дитини з одним з батьків при розірванні шлюбу і залишення дитини на проживання мають різні значення.

За відсутності спору між батьками щодо місця проживання дитини (залишенні на вихованні), суд позбавлений можливості дотриматися положень ст. 161 СК України та врахувати ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків; особисту прихильність дитини до кожного з них; вік дитини, стан її здоров`я; особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При цьому, у такому випадку, відсутні підстави для участі у справі органу опіки та піклування, а суд не наділений правом збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Матеріали справи не містять доказів створення перешкод відповідачем для участі позивача у вихованні дитини чи її проживанні з ним.

Зважаючи на те, що сторони не позбавлені права та можливостей звернутися з окремою вимогою про визначення місця проживання їх спільної дитини, у разі наявності спору між ними, до суду або ж до органу опіки та піклування, що відповідатиме вимогам ст. 161 СК України, а наявність спору з даного приводу на даний час жодними доказами не підтверджено, то позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 35 Постанови Пленуму від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 12, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити частково.

Шлюб зареєстрований 11 серпня 2020 року Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), актовий запис № 70, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розірвати.

Після реєстрації розірвання шлюбу відповідачу залишити прізвище « ОСОБА_7 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 05 березня 2026 року.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя М.М. Рибнікова