Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №295/2704/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2704/26

Категорія 30

2-о/295/90/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Єригіної І.М.,

при секретарі судового засідання Барашивець Т.С.,

за участю:

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заінтересовані особи – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду та просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 строком на 6 місяців, заборонити ОСОБА_5 , ОСОБА_6 перебувати в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язати кривдників демонтувати всі засоби відео фіксації (камери), встановлені всередині квартири, заборонити кривдникам чинити перешкоди у користуванні спільним майном та приміщеннями квартири (зобов`язати надати ключі або демонтувати самовільно встановлені замки), заборонити будь-який контакт із його дружиною та дітьми.

В обґрунтування вимог якої зазначив, що новий епізод продовження триваючого і систематичного домашнього насилля був зареєстрований 16.02.2026 року на лінії «102» № ЄО 6346. Кривдники встановили у квартирі (у приміщеннях спільного користування) 3 камери відеоспостереження з метою постійного психологічного тиску та контролю кожним кроком його сім`ї. Це є втручанням у приватне життя та формою психологічного насильства. Кривдники самовільно встановили замки на дверях у приміщеннях спільного користування, чим створюють перешкоди у доступі до життєво необхідних зон квартири. Вказані дії вчиняються систематично (2024 р,2025 р, - зафіксовано заявами , клопотаннями та скаргами потерпілих в матеріалах справи до судового розслідування) незважаючи на розслідування кримінального провадження № ЄРДР 12025060400000023 за ст. 126-1 КК України. Крім того, додав копію висновку Прокурора Вищого Рівня Окружної Прокуратури м. Житомира, в якому було встановлено, що слідчим на протязі всього часу досудового розслідування порушення норм КПК України та прав потерпілих , це свідчить про не можливість системи Поліції захистити права потерпілих, і тому вимушений просити захисту в суді.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених у заяві.

Заінтересовані особи та представник ОСОБА_5 – адвокат Сірач В.С. в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення заявника та дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії Свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 06.07.2007 року квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_7 та членам його сім`ї ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 в рівних долях.

Відповідно до витягу з ЄРДР Жиитомирським РУП №1 ГУНП в Житомирській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025060400000023 від 02.01.2025 року за ст. 126-1 КК України.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України передбачено, що в заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

До своєї заяви ОСОБА_1 додав копії заяв про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, а також листи Житомирського окружної прокуратури, ухвали слідчих суддів Богунського районного суду м. Житомира та пояснення від 16.02.2026, зі змісту яких вбачається, що заявник звертався до правоохоронних органів з приводу вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 домашнього насильства.

Разом з тим судом звернуто увагу на відсутність у матеріалах справи доказів вжиття правоохоронними органами відповідних заходів, винесення певних процесуальних рішень, на підставі яких можна було б дійти беззаперечних висновків про факти вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 насильства відносно ОСОБА_1 та його сім`ї, їх системність та наявність ризиків продовження у майбутньому домашнього насильства.

Виходячи з аналізу зазначених норм закону, а також встановивши, що ОСОБА_1 не довів фактів вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по відношенню до нього та членів його сім`ї домашнього насильства, оскільки самі по собі факти його звернень до органів поліції з приводу конфлікту з батьками, за відсутності інших доказів, не підтверджують факту вчинення ними домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», томц суд не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

Подібні висновки щодо застосування відповідних норм права викладені в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 756/2072/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 607/10122/19, від 28 квітня 2020 року в справі № 754/11171/19 та від 01 листопада 2021 року у справі № 404/2276/21.

Крім того, вимоги зобов`язати кривдників демонтувати всі засоби відео фіксації (камери), встановлені всередині квартири, заборонити кривдникам чинити перешкоди у користуванні спільним майном та приміщеннями квартири (зобов`язати надати ключі або демонтувати самовільно встановлені замки) не можуть бути предметом розгляду в справі про видачу обмежувального припису, а є окремими цивільно- правовими вимогами.

На підставі викладеного вище, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-82, 89, 264, 265, 350-5, 350-6, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заінтересовані особи – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про видачу обмежувального припису, відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заінтересована особа: ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: ОСОБА_6 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: І. М. Єригіна