Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №209/8321/25 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/8321/25

Провадження № 2/209/601/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 березня 2026 року Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого - судді Юрченко Я.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Гонян Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Данілова Олександра Петровича до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського 27 жовтня 2025 року надійшла вищезазначена позовна заява про зміну способу стягнення аліментів.

В обґрунтування своїх вимог позивач в особі свого представника посилається на те, що рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2013 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Від шлюбних відносин народилась спільна дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис № 488 та підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області. Судовим наказом Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.11.2019 року по справі № 209/3610/19, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, на утримання малолітньої дитини: сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 26 квітня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаного судового наказу, було відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів на утримання дитини. Таким чином, розмір аліментів, визначений судовим наказом Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.11.2019 року по справі № 209/3610/19 є недостатнім для утримання дитини, забезпечення їй належного рівня життя, та ставить ОСОБА_1 вкрай скрутне матеріальне становище. Окрім цього зазначає, що наразі позивач має інвалідність, що значно погіршує її фінансову спроможність самостійно забезпечувати дитину, тому була вимушена звернутись до суду.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 жовтня 2025 року вказана позовна заява передана для розгляду судді Юрченко Я.О. (а.с. 13). Відповідно до ч. 6 ст.187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

28 жовтня 2025 року згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

08 грудня 2025 року надійшла відповідь з відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 14).

Ухвалою судді від 08 грудня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с. 16).

Від представника відповідача ОСОБА_4 через канцелярію суду 27.01.2026 року за вх. 1238 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила частково задовільнити позовні вимоги, а саме змінити спосіб стягнення аліментів на 1/8 частину від його заробітку (доходу). На обґрунтування відзиву зазначила, що дійсно відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі із позивачкою, від якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу із позивачкою в 2013 році, ініціатором якого був саме відповідач, син залишився проживати разом із батьком і його матір`ю, бабусею дитини, яка і допомагала із вихованням сина. Оскільки ОСОБА_1 мала проблеми зі здоров`ям і їй потрібно було лікуватися. До початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, приблизно в 2017 році, ОСОБА_1 виїхала по роботі працювати до Польщі, а через рік, в 2018 році, забрала сина ОСОБА_5 до себе проживати разом. Увесь час, поки син проживав разом з матір`ю дитини у Польщі, ОСОБА_2 щомісячно надавав дитині матеріальну, грошову допомогу, шляхом висилання грошових коштів на утримання сина на картку колишньої дружини. В 2019 році ОСОБА_2 зверталась до відповідача із проханням допомогти їй в оформленні матеріальної допомоги за їхнім із сином місцем проживання у Польщі. Для цього було потрібно звернутися в Україні до суду за: стягненням аліментів із батька дитини. Судовим наказом Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.11.2019 року по справі № 209/3610/19, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, на утримання малолітньої дитини: сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 26 квітня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Після видачі судом судового наказу про стягнення аліментів, ОСОБА_1 не зверталась до Державної виконавчої служби за примусовим стягненням аліментів, оскільки в цьому не було необхідності, тому що батько дитини – ОСОБА_2 постійно, щомісячно надавав матеріальну допомогу на сина, і продовжував це роботи навіть після винесення судового наказу щодо стягнення з нього аліментів, без відкриття виконавчого провадження. В підтвердження зазначених обставин, відповідачем надаються до суду платіжні квитанції про перерахунок грошових коштів на утримання сина в розмірі 4000,00 грн. та 2000,00 грн. кожного місяця на картку ОСОБА_1 .. Крім того, з того часу як син ОСОБА_5 поїхав у Польщу до матері, кожного року влітку, на канікули він завжди приїжджав до батька, й увесь час поки він перебував у нього, батько займався його утриманням в повному обсязі. Незважаючи на постійну допомогу на утримання свого сина, у ОСОБА_2 після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 змінився сімейний стан. 03.11.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб. Від цього шлюбу народились спільні діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Таким чином, на сьогоднішній день, ОСОБА_2 являється багатодітним батьком та має на своєму утриманні окрім сина ОСОБА_5 , ще двоє малолітніх дітей та дружину, яка наразі не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-хрічного віку. Звертає увагу суду на те, при зверненні до суду з вказаними позовними вимогами, позивачем не обґрунтовано заявлений розмір стягнення аліментів, хоча їй достеменно відомо, що ОСОБА_2 окрім сина, має ще дітей; не надає належних доказів щодо зміні матеріального стану у зв`язку з наявною інвалідністю (а.с.26-30).

03.02.2026 року через підсистему «Електронний суд» за вх. 1893 представником позивача ОСОБА_9 подано відповідь на відзив, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що відповідачем свідомо викладено недостовірні відомості щодо обставин проживання дитини після розірвання шлюбу та причин виїзду ОСОБА_1 до Республіки Польща. Твердження про те, що після розлучення у 2013 році син нібито почав проживати разом з ОСОБА_2 не відповідає дійсності, оскільки дитина ніколи не проживала разом з батьком та після розірвання шлюбу постійно перебувала на утриманні та проживала разом із матір`ю. Крім того, ОСОБА_1 виїхала до Польщі до Польщі 28 квітня 2018 року виключно з причин стану здоров`я та необхідності термінового і тривалого лікування після встановлення онкологічного захворювання. У зв`язку з відсутністю осіб, які могли б забезпечити належний догляд за малолітньою дитиною під час лікування, позивачка була вимушена тимчасово залишити сина з матір`ю ОСОБА_2 та його сестрою, при цьому дитина з відповідачем не проживала. Щодо матеріального забезпечення та звернення до суду у 2019 році, то у той період, у зв`язку з тяжким станом здоров`я, тривалим лікуванням та відсутністю можливості працювати, позивач перебувала у вкрай складному матеріальному становищі та була вимушена звертатися за соціальною та благодійною допомогою, оскільки родичів, які могли б допомогти, вже не було. Звернення до суду із заявою про стягнення аліментів було вимушеним заходом, обумовленим виключно недостатністю фінансової допомоги з боку відповідача, який був обізнаний із станом позивачки, але не вживав дій для реального збільшення допомоги. Позивачка тривалий час не зверталася до суду, оскільки знала, що відповідач працював неофіційно, формально був оформлений на мінімальну ставку та внаслідок винесення рішення призведе до втрати підтримки. Стосовно розміру сплачуваних аліментів, твердження відповідача про сплату набагато більших сум є перебільшенням, оскільки ОСОБА_2 сплачував лише 3000,00 грн. на місяць, з 26.04.2019 року, а з 20.10.2022 року до сьогодні по 4000,00 грн. на місяць. Зазначена відповідачем сума у 2000 грн, надана у грудні, була подарунком на Новий рік і не може вважатися регулярною фінансовою підтримкою дитини. Хоча сума виплат перевищує мінімальний рівень, вона не відображає реальні потреби дитини та не забезпечує належного рівня життя. Щодо сімейного стану відповідача, слід зазначити, що його дружина має власний успішний сімейний бізнес, що функціонує роками, а також може отримувати державні виплати, які виплачуються незалежно від утримання чоловіком. Тому твердження про повну залежність дружини від утримання відповідача не відповідає дійсності і не може бути підставою для зменшення аліментів. Щодо стану здоров`я та доходів позивача, то ОСОБА_1 з 2018 року постійно проживає на території Республіки Польща, де пройшла лікування онкологічного захворювання і має довідку про інвалідність, видану місцевими органами. Протягом останніх двох років проходила лікування та реабілітацію, яка завершилася 26 квітня 2025 року. З цієї дати не отримує жодного доходу, проживає на заощадження та очікує рішення про пенсію по інвалідності. Додаткова допомога 800+ на дитину скасована для громадян України з 1 лютого 2026 року, що ще більше погіршить фінансовий стан. Таким чином, позивачка повністю позбавлена джерел доходу, що обґрунтовує необхідність зміни способу стягнення аліментів на 1/4 від заробітку відповідача. Через обмежені фінансові можливості позивачка з дитиною живуть в режимі економії, дитина перестала відвідувати репетиторів та займатися спортом, що негативно вплинуло на успішність. Враховуючи, що через рік дитина вступатиме до технікуму, фінансові потреби суттєво зростатимуть, тому поточний розмір аліментів та запропонована відповідачем 1/8 частка не відповідають реальним потребам дитини (а.с.55-57).

09.02.2026 року представником відповідача Єсіпової К.В. через підсистему «Електронний суд» за вх. 2162 подано заперечення, в яких представник зазначає, що представником позивача помилково зазначено певні обставини, спотворює їх та намагається ввести суд в оману. Крім того, докази надані позивачем у вигляді роздруківок не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні чинного законодавства, оскільки зрозуміти їх текст, викладений на іноземній мові неможливо, так сама як і підтвердити будь-які дані, що містять вказані документи без офіційного, нотаріального завіреного перекладу, неможливо. Окрім того, медичні документи, які підтверджують стан здоров`я позивача-датовані 2018 роком, в той час коли позивач звертається до суду в 2025-2026 році, тобто в розумінні чинного законодавства дані докази не можуть бути належними, оскільки не підтверджують заявлений предмет спору і являються неактуальними станом на 2026 рік (а.с.102-105).

03.04.2026 року представником позивача Даніловим О.П. через підсистему «Електронний суд» подано заява, в якій адвокат просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та її представника. Вказує, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити (а.с.108).

Представником відповідача ОСОБА_4 03.03.2026 року через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи без її участі, не заперечує прийняти рішення по справі, враховуючи надані пояснення по справі та докази (а.с.107).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ухвали суду від 03.03.2026 року оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2013 року, яке набрало законної сиди 21.10.2013 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с.10).

Від цього шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 07.08.2012 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 488 (а.с. 12).

Судовим наказом Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.11.2019 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, на утримання малолітньої дитини: сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 26 квітня 2019 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.9).

Відповідач ОСОБА_2 окрім сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має на утриманні дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 23.07.2018 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1474 (а.с. 33); ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 27.12.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 621 (а.с. 34) від іншого шлюбу з ОСОБА_10 , зареєстрованого 03.11.2017 року Заводським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 508, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с.31).

Актом про проживання від 17.01.2026 року, наданим Обслуговуючим кооперативом «Житловий кооператив № 47», ОСОБА_2 разом з родиною, яка складається з: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з 15.03.2017 року по теперішній час проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.35).

Крім цього, на підтвердження свого стану здоров`я ОСОБА_11 , представником позивача надано: інформаційний лист стаціонарного лікування від 15.09.2019 року; інформаційний лист стаціонарного лікування від 28.05.2018 року; інформаційний лист стаціонарного лікування від 07.09.2018 року; консультаційна експертиза GK 18200069 від 11.05.2018 року; гістопатологічна експертиза GH185 від 30.08.2018 року, з перекладом на державну мову та завірені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 (а.с.61,64,66 оберт, 68 оберт, 70 оберт,72 оберт), а також виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 557/м0812851, наданої ім`я ОСОБА_1 (а.с.74).

Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом встановлено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

При цьому розмір аліментів обмежується лише платоспроможністю того з батьків, хто сплачує аліменти.

Частиною 1 статті 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Але ж, виходячи із правової позиції Верховного Суду України у справі за № 143 цс13від 05.02.2014 року право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, має постійну роботу і постійний дохід. Доказів того, що відповідач за станом здоров`я не може працювати чи його фінансові можливості не можуть забезпечити своїм дітям належний рівень матеріального забезпечення, відповідачем суду не надані.

Державним бюджетом України на 2026 рік встановлено прожитковий мінімуму для дитини від 6 років до 18 років в розмірі 3512,00грн., що визнається мінімальним рекомендованим розміром аліментів на одну дитину.

Суд вважає, що в умовах перебування держави Україна в умовах воєнного стану, встановлений прожитковий мінімум не відповідає фактичним економічним реаліям справжнього прожиткового мінімуму для забезпечення всіх потреб дитини віком від 6 до 18 років і є лише мінімально гарантованим.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Визначаючи розмір аліментів, враховуючи положення ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.10.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, яка набула чинності з 27 вересня 1991 року, згідно яких основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини покладається на батьків дитини.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини з аліментів у твердій грошовій сумі на аліменти у частці від заробітку (доходу) відповідає вимогам ч. 3 ст. 181 СК України, і є правом вибору позивачки, з якою проживає дитина.

Однак, визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню у частці від заробітку (доходу) батька дитини, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, враховує наявність у платника аліментів інших дітей – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвами про народження від іншого шлюбу та обов`язок її утримувати.

Умови утримання дитини, яка проживає окремо від батька, який є платником аліментів та відповідачем в справі, не мають бути гіршими або кращими від іншої дитини відповідача, яка народились в іншому шлюбі.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, зміна способу стягнення аліментів на 1/8 частку від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, яка проживає з позивачкою, та не буде порушувати права інших дітей відповідача від іншого шлюбу, не вплине негативно на матеріальне становище платника аліментів. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому суд вважає за необхідне відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1331,20 грн. у дохід держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-268, 274 -279, 354ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Данілова Олександра Петровича до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначений судовим наказом Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.11.2019 року в розмірі п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/8 частини від всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

У зв`язку із зміною способу стягнення аліментів припинити з дня набрання рішенням суду законної сили стягнення з ОСОБА_2 аліментів на підставі судового наказу Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.11.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок. (Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк на оскарження обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 06 березня 2026 року.

Суддя Я.О.Юрченко