Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №161/14939/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14939/25

Провадження № 2/161/1215/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання – Ващук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачки на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2015 року, на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_5 з 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, до 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що станом на 2025 рік становить 3196,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення суду з нього стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини від попереднього шлюбу. Однак після ухвалення судового рішення, на теперішній час, у нього відбулись зміни у сімейному стані та зміни майнового становища та стану здоров`я. Зокрема, 04.10.2022 позивач уклав шлюб із ОСОБА_6 , у шлюбі народилась дитина: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього зазначає, що він є військовослужбовцем, внаслідок отримання бойової травми потребує лікування та посттравматичної реабілітації.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що зазначені обставини призвели до погіршення матеріального стану позивача, тому він просить суд про змінити спосіб стягнення аліментів.

В судове засідання сторони не з`явились.

Позивач подав уточнену позовну заяву, в якій просив зменшити розмір стягуваних аліментів з 1/3 частки з усіх видів доходу до 1/6 частки. Уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача – адвокат Кобилинський А.О. подав заяву, в якій зазначає, що сторона відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що позивачем не надано підтвердження погіршення матеріального становища у зв`язку з викладеними у позовній заяві обставинами.

Від третьої особи заяв чи клопотань не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно дост. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зістаттею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зістаттею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною другоюстатті 150 СК Українибатьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами частин першої та другоїстатті 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістомстатті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третястатті 181 СК Українивизначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно достатті 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ст.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів:а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, розмір аліментів, визначений судовим рішенням, не вважається незмінним і в зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів, а значне погіршення матеріального становища платника аліментів або зміна сімейного стану може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року у справі № 678/13/17, Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Аналіз положеньстатті 192 СК Українисвідчить про те, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану.

Зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 та від 21 липня 2021 року у справі №691/926/20, у якій також зазначив, що «діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу».

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів`розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, змінився сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

За правилами ст.191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України передбачений обов`язок кожної із сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які посилається кожна із сторін як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Тобто, для зменшення розміру аліментів позивач повинен довести, що у нього настільки змінився матеріальний стан, у тому числі і завдяки зміні сімейного стану, що воно впливає на його неможливість сплачувати аліменти у визначеному раніше розмірі.

Судом встановлено, що що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народився син – ОСОБА_1 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2015 року ухвалено стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Аліменти стягуються з 17.06.2015 року.

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.10.2022 вбачається, що 04.10.2022 позивач ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_6 .

Згідно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 06.02.2021 вбачається, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем ЗСУ, що підтверджується копією посвідчення, довідкою ВЧ НОМЕР_3 , довідкою ВЛК.

Таким чином судом встановлені обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, а саме: зміна сімейного стану - одруження, народження дитини, що на переконання позивача, своєю чергою вплинуло і на зміну його матеріального стану.

Інформації щодо місця проживання, умов проживання позивача та членів його сім`ї у матеріалах справи відсутня.

Водночас судом враховано, що наявність у позивача на утриманні малолітньої дитини від іншого шлюбу, не можуть бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки права однієї дитини не можуть порушуватися за рахунок іншої.

Окрім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. До такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19.

Також суд враховує як обставину, яка має значення для вирішення спору зокрема, аналіз майнового стану позивача з моменту присудження сплати аліментів за судовим наказом до моменту звернення до суду з позовом, що дає суду можливість перевірити чи дійсно відбулося погіршення його фінансового становища.

Також з досліджених в матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем ЗСУ, призваним з 17.04.2024, має статус учасника бойових дій. Відповідно до довідок про доходи вбачається, що грошове забезпечення позивача є варіативним, оскільки залежить від специфіки служби в ЗСУ та виконуваних завдань, що впливають на наявність чи відсутність додаткових доплат.

Згідно з медичною документацією вбачається, що 16.06.2025 ОСОБА_1 отримав бойову травму – закритий внутрішньосуглобний перелом дистальної третини променевої кістки лівого передпліччя. За ступенем тяжкості травма відноситься до тяжких. Суд бере до уваги медичні довідки/висновки, надані позивачем, оскільки з них чітко вбачається перелік основних та супутніх захворювань позивача, у зв`язку з якими він змушений проходити реабілітаційне лікування.

Таким чином, поданими позивачем доказами доведено обставини погіршення стану здоров`я, а також зміна матеріального становища позивача (в бік погіршення).

Аналіз наведених вище обставин та правових норм в їх сукупності дає обґрунтовані підстави для висновку, що з моменту присудження аліментів на дитину (17.06.2015) у позивача змінився матеріальний стан та змінився сімейний стан, що в контексті статті 192 СК Україниє підставою для зменшення стягуваних з нього аліментів на дитину.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Суд також враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обидва з батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку, матір.

Проте враховуючи вимоги ст. 179 Сімейного кодексу України, кошти, отримані на утримання дитини, є її власністю і мають витрачатися виключно в інтересах дитини, вимоги ст. 141 СК України про рівність прав та обов`язків батьків щодо виховання та утримання дитини, судом встановлено, що протягом усього періоду стягнення аліментів на утримання спільної дитини сторін, позивач сплачує їх регулярно та не допускав прострочень, що свідчить про добросовісне виконання ним обов`язку по утриманню старшої дитини, не зважаючи на зміни сімейного стану.

Також в судовому засіданні були досліджені витрати відповідачки на оплату навчання сина з дисциплін «математика» та «англійська мова».

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо понесених витрат, оскільки такі витрати відносяться до додаткових, які виникають одноразово або періодично за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину. Однак питання додаткових витрат не входить в предмет розгляду заявленого позову.

Частиною 1 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років встановлено в таких розмірах: з 1 січня - 3512 гривень.

Отже, мінімальний гарантований розмір аліментів на утримання дитини її батьком ОСОБА_1 не може бути меншим за 1756 грн. (50% від 3512 грн).

За таких обставин, виходячи із характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та враховуючи, що наведені позивачем обставини та подані на їх підтвердження докази є підставою для зменшення розміру аліментів, стягуваних на утримання неповнолітньої дитини з 1/3 до 1/6 частини з усіх його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Такий розмір аліментів, з врахуванням обов`язку матері щодо утримання дитини, рівність прав на матеріальну допомогу дітей, народжених в різних шлюбах від різних матерів, не буде порушувати основні соціальні гарантії, надасть можливість забезпечити інтереси дитини, відповідатиме критерію щодо рівності батьків у понесенні витрат на утримання дітей, а також загальним засадам сімейних відносин справедливості, розумності та моральності.

При цьому, вказаний розмір аліментів відповідає вимогам закону.

Відповідно до роз`яснень, даних у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у новому розмірі аліменти необхідно стягувати з відповідача, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України суд вважає, що судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.180,181,182,183 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10,12,27,77,81,141,259,263-265,352,354 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Уточнені позовні вимоги - задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_9 на утримання неповнолітньої дитини: сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2015 року.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на користь дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частки від його доходу щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК