Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №280/6910/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 березня 2026 року Справа № 280/6910/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незарахування ОСОБА_1 часу навчання в цивільному вищому навчальному закладі до загальної вислуги років, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення і виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок вислуги років та зарахувати час навчання у цивільному вищому навчальному закладі до загальної вислуги років, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення і виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно чинного законодавства України він має законне право на зарахування часу навчання в цивільному вищому навчальному закладі до загальної вислуги років, задля реалізації зазначеного позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із письмовим рапортом з проханням провести перерахунок вислуги років та зарахувати час навчання у цивільному вищому начальному закладі, на що у липні 2025 отримав відповідь з відмовою від військової частини НОМЕР_1 (лист № 721 від 19.07.2025) з зазначеним того що станом на 01.07.2025 вислуга років позивача становить 15 років 00 місяців 04 дні, без врахування строку навчання позивача у вищому учбовому закладі. Позивач вважає таку відмову протиправною у зв`язку з тим, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення і виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» передбачено, що до вислуги років осіб офіцерського складу додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах. після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік за шість місяців.

12.07.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/6910/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач позовну заяву не визнав. У письмовому відзиві, що надійшов до суду 26.08.2025 за вх. № 16772 посилається на те, що Відповідно до розділу ХІІІ пункту 13.3 наказу МОУ від 07.06.2018 № 260 (зі змінами) «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» під час обчислення вислуги років для виплати військовослужбовцям надбавки за вислугу років днем початку служби вважається

для курсантів військових навчальних закладів з числа громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних день призначення на посаду курсанта військового навчального закладу. Відповідач також посилається на статтю 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу» відповідно до якої початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних. Таким чином вказуючи що позивач слід відраховувати початок вислуги з моменту зарахування до навчального підрозділу закладу вищої освіти. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Позивач закінчив у 2010 році Івано - Франківський національний технічний університет нафти і газу та отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки «Гірництво» та здобув кваліфікацію, і диплом бакалавра з гірництва.

Позивач у 2011 році отримав диплом спеціаліста закінчивши Івано – Франківський національний технічний університет нафти і газу, тим самим отримавши вищу освіту за спеціальністю «Газонафтопроводи та газонафтосховища» та здобув кваліфікацію інженер – механік.

Відповідно до запису в посвідченні офіцера, позивач 26.06.2011 закінчив проходження військової підготовки на кафедрі військової підготовки Івано - Франківського національного технічного університету нафти і газу, та отримав військове звання «лейтенант».

Позивача з 27.07.2011 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на військову службу за контрактом, де позивач проходить службу по теперішній час в званні підполковника на посаді начальника тилу - заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 .

Намагаючись реалізувати зміст позовних вимог самостійно позивач у добровільному порядку звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із письмовим рапортом з проханням провести перерахунок вислуги років та зарахувати час навчання у цивільному вищому навчальному закладі, на що у липні 2025 року отримав відповідь з відмовою від в/ч НОМЕР_1 (лист № 721 від 19.07.2025).

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування часу навчання в цивільному вищому навчальному закладі до загальної вислуги років, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання щодо обчислення вислуги років при призначенні пенсії особам, звільненим з військової служби, регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон ) та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»(далі - Порядок № 393).

Так, абзац 8 пункту 10 Порядку 393 встановлює, що строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно зпунктами 1 і 2 цієї постанови.

В свою чергу, пунктом 2 Порядку 393 встановлено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально - виконавчої служби, особам із спеціальним званням Бюро економічної безпеки, особам, зазначеним у пункті ж статті 1 - 2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, під час призначення пенсії згідно з пунктом а частини першої статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, Бюро економічної безпеки або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

При цьому, з аналізу пункту 2 Постанови № 393 випливає, що зарахування часу навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах до вислуги років відбувається за умови присвоєння офіцерського (спеціального) звання після закінчення навчального закладу або коли звання присвоюється до вступу на службу.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» громадянам України, які мають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу. У разі потреби вони за наказом Міністерства оборони України підлягають призову для проходження військової служби осіб офіцерського складу.

Як встановлено судом із відомостей в посвідченні офіцера позивача після закінчення кафедри військової підготовки при Івано - Франківському національному технічному університеті нафти і газу позивачу присвоєно військове звання лейтенанта.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача, наведені у відзиві, котрий виходячи з контексту заперечення вважає момент присвоєння офіцерського звання позивачу таким від якого розпочинається обчислення вислуги років.

Наведені відповідачем норми статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та розділ ХІІІ пункту 13.3 наказу МОУ від 07.06.2018 цілком не підтверджують зазначеної позиції, оскільки відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних. Окрім цього вказаний закон в питаннях обчислення вислуги років відсилає до вже згаданої постанови № 393.

Як вже зазначалося, позивач закінчив у 2010 році Івано - Франківський національний технічний університет нафти і газу та отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки «Гірництво» та здобув кваліфікацію, і диплом бакалавра з гірництва, та у 2011 році отримав диплом спеціаліста закінчивши Івано - Франківський національний технічний університет нафти і газу, тим самим отримавши вищу освіту за спеціальністю «Газонафтопроводи та газонафтосховища» та здобув кваліфікацію інженер - механік, разом з цим пройшов військову підготовку при Івано - Франківському національному технічному університеті нафти і газу, отримавши військове звання «лейтенант», що підтверджується копіями дипломів та копією посвідчення офіцера.

На підставі викладеного суд робить висновок, що вказаний навчальний заклад в розумінні вимог Порядок № 393 відноситься до цивільного закладу вищої освіти чи іншого закладу освіти, період навчання в яких до вступу на військову службу або до призначення на відповідну посаду підлягає врахуванню до календарної вислуги під час призначення пенсії із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

У зв`язку з цим суд вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не зарахування до вислуги років позивача в календарному обчисленні строк навчання в Івано - Франківському національному технічному університеті нафти і газу.

Вказане порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 зарахувати до вислуги років позивача строк навчання в Івано – Франківському національному технічному університеті нафти і газу до календарної вислуги років у Збройних Силах України.

Згідно з частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими обґрунтовано позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому такі позовні вимоги слід задовольнити.

Питання відшкодування судового збору вирішується на підставі положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241 - 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не зарахування ОСОБА_1 часу навчання у цивільному закладі вищої освіти, Івано - Франківському національному технічному університеті нафти і газу до календарної вислуги років у Збройних Силах України.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 строк навчання в Івано - Франківському національному технічному університеті нафти і газу до календарної вислуги років у Збройних Силах України.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 06 березня 2026 року.

Суддя Р.В. Сацький