Вирок від 17 лютого 2026 р. у справі №359/14180/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/14180/25

Провадження № 1-кп/359/355/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією кримінальне провадження №12025116100000434, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.11.2025 року, що надійшов до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Леухи Іллінецького району Вінницької області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, офіційно непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 12.12.2023 року, яким засуджено ОСОБА_4 за ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, звільненого умовно-достроково згідно ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.08.2024 року на невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки два місяці 8 днів, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 309 КК України (незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту, у великих розмірах), за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, 05.11.2025 приблизно о 17 годині, діючи умисно, зірвав сухі рослини роду коноплі неподалік від вулиці Миколи Тютюна в селі Затишне Бориспільського району Київської області, після чого склав зірвані частини рослини роду коноплі до свого рюкзаку, тим самим придбав та почав незаконно зберігати при собі.

В подальшому, 05.11.2025 в період часу з 18 години 02 хвилини по 18 годину 24 хвилини за адресою: АДРЕСА_2 , за координатами 50.284190, 30.868630 в ході огляду у ОСОБА_4 в рюкзаку виявлено та вилучено речовину рослинного походження зеленого кольору, яку ОСОБА_4 зберігав для власного вживання без мети збуту.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/111-24/68399-НЗПРАП від 13.11.2025 року, надана на дослідження речовина рослинного походження зеленого кольору є наркотичним засобом та рослиною, обіг якого обмежено – канабісом, маса якої в перерахунку на суху речовину становить 600,8г.

Згідно «Списку № 1 Особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено» в Таблиці 2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 16.05.2000 року № 770» – канабіс є наркотичним засобом та рослиною, обіг якої обмежено.

Згідно таблиці 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу» наказу МОЗ № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» канабіс від 500 до 2500 г становить великі розміри.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, що виразились у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, без мети збуту, у великих розмірах, тобто скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 309 КК України.

Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті показання ОСОБА_4 , надані ним в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченого, та думки захисника і прокурора, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, крім допиту обвинуваченого та дослідження документів, що характеризують особу обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження обставини кримінального правопорушення не оспорювались. При цьому судом було роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні, інкримінованого кримінального правопорушення, визнав повністю, щиро розкаявся, фактичні обставини не оспорював та у судовому засіданні показав обставини їх скоєння, що відповідали зазначеним в обвинувальному акті та пред`явленому обвинуваченню.

Так, ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини, вчиненого злочину, відповідно до викладеного в обвинувальному акті, та показав, що дійсно восени 2025 року у вечірній час зайшовши на територію одного з населених пунктів у Бориспільському районі, він побачив на узбіччі дороги рослини коноплі, що вже висохли, і тому він вирішив їх обірвати з метою власного вживання, оскільки йому було відомо про їх властивості. Зірвавши рослини коноплі він листя та стебла склав до свого рюкзаку, з яким він подорожував. Однак, одразу після цього, неподалік від указаного місця, він був зупинений працівниками поліції, які виявили у нього зірвані ним раніше рослини коноплі. ОСОБА_4 не оспорював вид наркотичного засобу та його вагу.

Крім того, зазначив, що він був умовно-достроково звільнений від призначеного йому покарання у виді позбавлення волі не невідбуту частину, зважаючи на подальше проходження ним військової служби за контрактом. Після звільнення з виправної колонії, він пройшов курс підготовки та був направлений для виконання бойових завдань де в перший же день отримав тяжке поранення, після якого тривалий час перебував без свідомості, а в подальшому проходив лікування.

Також обвинувачений зазначив, що зробив для себе відповідні висновки та дуже сильно жалкує, що так вчинив, тому просив суд суворо його не карати та надати йому можливість виправитись.

У суду не викликає сумнівів добровільність та істинність позиції обвинуваченого ОСОБА_4 щодо дачі ним показань з приводу обвинувачення, оскільки його показання достовірні і послідовні, та знаходять своє відображення в рамках пред`явленого йому обвинувачення.

Також судом досліджено докази обвинувачення, що характеризують особу обвинуваченого, процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

При встановлених обставинах, аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання ОСОБА_4 винним, зважаючи на надані ним покази в ході судового розгляду.

Тож, дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, без мети збуту, у великих розмірах, і таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

Тому суд вважає, що ОСОБА_4 повинен бути засудженим за ч. 2 ст. 309 КК України.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, у межах санкції, визначеної ч. 2 ст. 309 КК України.

Судом враховується те, що ОСОБА_4 вчинив злочин, який згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів. Також суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є умисним та пов`язаний з обігом наркотичних засобів.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують відповідно ст. 67 КК України покарання при проведенні досудового розслідування визначені як рецидив злочину, оскільки останній вчинено ОСОБА_4 при наявності непогашеної судимості та під час терміну умовно-дострокового звільнення. Проте, суд вважає, що обставин, що обтяжують відповідальність, згідно зазначеної статті, під час судового розгляду не встановлено.

Так, ОСОБА_4 за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 12.12.2023 року, яким засуджено ОСОБА_4 за ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, та звільнено умовно-достроково згідно ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.08.2024 року на невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки два місяці 8 днів, у зв`язку з проходженням військової служби за контрактом в порядку ст. 81-1 КК України.

Однак, як убачається з вироку суду від 12.12.2023 року в справі №753/21997/23, ОСОБА_4 засуджено за закінчений замах у викраденні чужого майна, вчиненого повторно в умовах воєнного стану за ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме за намагання викрасти 08.11.2023 року з приміщення магазину ТОВ «Сільпо-Фуд», що розташований в м. Київ по вул. Дніпровська набережна, 12, продукти харчування, горілчані напої, побутові товари та корм для тварин, на загальну суму 559 грн. 31 коп.

В той же час, згідно частини 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону України № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 цього Кодексу, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

Ураховуючи те, що вартість таємно викраденого засудженим ОСОБА_4 за вироком суду від 12.12.2023 року майна (за епізодом від 08.11.2023 року) становила 559 грн. 31 коп., тобто ця сума є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону України № 3886-IX та положень Податкового Кодексу України, настає кримінальна відповідальність, а саме - 2684 грн, то суд вважає, що з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі посилання в судових рішеннях судів на скоєння засудженим 08.11.2023 року закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна вчиненого повторно в умовах воєнного стану січня 2023 року, не підлягає врахуванню судом при призначенні покарання ОСОБА_4 , оскільки не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.

Суд вважає, що для застосування прямої норми Конституції немає необхідності чекати процедури декриміналізації самого вироку суду, а суду безпосередньо слід застосувати такі норми самостійно, оскільки це свідчить про покращення становища обвинуваченого.

Тобто, в даному випадку відсутній рецидив злочину.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вказує на те, що він раніше судимий, має місце реєстрації та місце постійного проживання, є батьком малолітньої дитини, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 , приймав участь у бойових діях, отримав поранення та тривалий час лікувався, а 21.08.2025 року виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зазначені обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Обвинувачений не є інвалідом та не досяг пенсійного віку.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений в санкції ч. 2 ст. 309 КК України.

Дана міра покарання щодо обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема: характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення; обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення та індивідуальних особливостей обвинуваченого, таких як вік, спосіб та умови його життя; обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, планує в майбутньому працевлаштуватись; наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, що на думку суду істотно знижує фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, - у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_4 є можливим без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим суд вважає за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в один рік з визначенням відповідних обов`язків судом.

Таке рішення з призначенням покарання пов`язане з неможливістю врахування покарання за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 12.12.2023 року, яким засуджено ОСОБА_4 за ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, та ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.08.2024 року щодо звільнення умовно-достроково останнього на невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки два місяці 8 днів, у зв`язку з декриміналізацією події злочину, що мала місце 08.11.2023 року.

Таким чином, на думку суду, як зазначалось вище, підстав для застосування положень ч. 3 ст. 81-1 та ст. 71 КК України, відповідно, та призначення ОСОБА_4 остаточного покарання шляхом часткового чи повного складання до нового покарання за вчинений ним злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, термін умовно-дострокового звільнення на строк чотири роки два місяці 8 днів, зважаючи на декриміналізацію діяння злочину, що мав місце 08.11.2023 року.

Таким чином, суд, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкість та особу обвинуваченого, а також застосовуючи принцип індивідуалізації та співмірності покарання, переконаний, що саме дане покарання, без ізоляції від суспільства ОСОБА_4 , але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, та саме за таких обставин буде досягнута мета покарання, яка полягає не тільки у покаранні, а й виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні становлять 2674 грн. 20 коп. за проведену експертизу, що підлягають стягненню з обвинуваченого на користь Держави.

Долю речових доказів слід визначити в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 124, 129, 318, 322, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст. 65-69, 75, 76, 81-1, ч. 2 ст. 309 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком терміном в 1 (один) рік з покладенням на нього, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку судом, тобто 18.02.2026 року.

Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 12.12.2023 року, яким засуджено ОСОБА_4 за ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, та ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.08.2024 року на невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки два місяці 8 днів, при призначенні покарання ОСОБА_4 не враховувати у зв`язку з декриміналізацією події злочину, що мала місце 08.11.2023 року.

Після набрання вироком суду законної сили, речові докази в кримінальному провадженні, а саме: наркотичний засіб, обіг якого обмежено, – канабіс, масою 600,8 г, переданий на зберігання до камери схову Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Держави України (рахунок отримувача: UA858999980313030115000010103; отримувач коштів: ГУК у Київській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37955989; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) – 899998; Код класифікації доходів бюджету – 24060300; назва платежу: за проведення експертизи по кримінальному провадженню №12025116100000434, справа № 359/14180/25) - 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку – після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, та прокурору.

Суддя ОСОБА_1