Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №686/13545/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/13545/25Головуючий у 1-й інстанції Хараджа Н.В.

Провадження № 22-ц/817/249/26 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Костіва О.З., Хоми М.В.

за участю секретаря — Хоміцької С.В.,

у відсутності сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 686/13545/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2025 року (ухвалене суддею Хараджою Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 07 листопада 2015 року в суботу — у неробочий час, на замовлення судді Апеляційного суду Хмельницької області Бережного С.Д., в його робочому кабінеті, стосовно нього — ОСОБА_1 незаконно та безпідставно було складено протокол про адміністративне правопорушення № 0001 від 06 листопад 2015 року, який у подальшому був переданий на розгляд Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Наголошував, що на підставі протоколу № 0001 його свавільно звинувачували близько 7 років у вчинені адміністративного правопорушення. Проте, 25 серпня 2022 року постановою Тернопільського апеляційного суду дану справу було закрито, що надало йому право звернутися до суду із позовом про відшкодування шкоди в порядку та розмірах, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

На підставі вищенаведеного, просив стягнути з Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду на його користь моральну шкоду, завдану свавільним звинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення та перебуванням його 82 місяці під судом у розмірі 10 000 000 гривень.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено, що адміністративне провадження у справі №686/11495/16 закрито у зв`язку з відсутністю події чи складу адміністративного правопорушення.

Окрім цього, суд вважав, що складання протоколу за ініціативою суду (судді) про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185-3 КУпАП, за неповагу до суду, не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди в порядку, передбаченому статтями 1173, 1174, 1176 ЦК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування особи під слідством або судом визначається з розрахунку не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць такого перебування. Таким чином, на переконання позивача, законодавець пов`язує розмір відшкодування моральної шкоди у разі закриття справи про адміністративне правопорушення з мінімальною заробітною платою, встановленою на день ухвалення судового рішення, з розрахунку один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Наголошує на тому, що суд, не маючи на те повноважень, передбачених чинним законодавством України, на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення фактично виконав функцію обвинувачення та скерував до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області протокол № 0001, у зв`язку з чим він - ОСОБА_1 набув статусу особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Вважає, що наявність справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, яка у подальшому була закрита постановою Тернопільського апеляційного суду, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, дає підстави вважати, що зі сторони посадових осіб, які ініціювали та здійснювали розгляд даної справи, були вчиненні незаконні дії.

Акцентує увагу, що розмір моральної шкоди за кожен місяць перебування особи під слідством і судом не може бути зменшено, про що зазначив у своїй постанові Верховний Суд у справі № 210/5290/17.

У січні 2026 року від представника Хмельницького апеляційного суду — Тимощук М.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вона просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

Вказує, що для настання деліктної відповідальності необхідно довести наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину, що не було доведено позивачем.

Наголошує, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Саме на позивача, виходячи зі змісту статей 50, 51, 175 ЦПК України, покладається обов`язок зазначити орган державної влади, який незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю при здійсненні своїх повноважень (компетенції) завдав шкоди.

Вважає, що відповідно до положень Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд не наділений повноваженнями представляти державу в суді за позовами про відшкодування шкоди під час здійснення правосуддя. Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.

Стверджує, що суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (не вчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає в повній мірі, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Фактичні обставини справи.

06 листопада 2015 року працівником Апеляційного суду Хмельницької області складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого 06 листопада 2015 року о 14 годині 20 хвилин ОСОБА_1 під час судового засідання в приміщенні апеляційного суду, що за адресою: м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1, проявив неповагу до складу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області Бережного С.Д., Кулеші Л.М., ОСОБА_2 , зокрема, вчинив дії, які свідчать про явну неповагу до суду та встановлених у суді правил поведінки, за що передбачена відповідальність ст. 185-3 КУпАП.

Вказаний протокол був надісланий до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, який постановою від 25 грудня 2015 року матеріали адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.185-3 КУпАП у справі № 686/22551/15-п направив керівнику Хмельницької місцевої прокуратури для відповідного реагування. Суд виходив з того, що в діях позивача вбачався склад кримінального правопорушення.

З аналогічних підстав Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 11 квітня 2016 року вдруге направив матеріали адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 керівнику Хмельницької місцевої прокуратури для прийняття рішення.

17 червня 2016 року відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження № 42016241010000031 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.

Постановою прокурора Хмельницької обласної прокуратури від 09 серпня 2021 року кримінальне провадження № 42016241010000031 за ч.1 ст.296 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2022 року провадження у справі № 686/11495/16-п відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.185-3 КУпАП закрито.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2022 року - без змін.

У постанові вказано, що суддя першої інстанції, розглядаючи матеріали адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 , які надійшли з матеріалами закритого кримінального провадження, дійшов правильного висновку, що адміністративне провадження підлягає закриттю, оскільки, розглянувши адміністративну справу та скерувавши її 11 квітня 2016 року прокурору, адміністративне провадження не було закрито, а після закриття кримінального провадження протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 уповноваженим органом не складався. Такі дії суду узгоджуються з вимогами ч.2 ст.284 КУпАП, відповідно до якої постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

Позиція апеляційного суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо: 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми права, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Отже, підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначено, що «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 753/11592/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 757/39474/19, від 05 жовтня 2023 року у справі № 522/8873/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 404/6883/18.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Хмельницький апеляційний суд у поданому відзиві на позовну заяву звертав увагу на те, що з аналогічними позовними вимогами ОСОБА_1 вже звертався до суду у серпні 2022 року, справа №686/6339/22, і рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у даній справі набрало законної сили. У зв`язку з наведеним, просили закрити провадження у цій справі (№686/13545/25).

Судом апеляційної інстанції в порядку підготовки розгляду справи, для забезпечення апеляційного розгляду справи, було витребувано з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу № 686/6339/22 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди.

Вивчивши матеріали цивільної справи № 686/6339/22 та справи, яка перебуває на перегляді в суді апеляційної інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги у цих справах є тотожними, оскільки в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору.

Зокрема, ухвалюючи рішення в справі, яка перебуває на перегляді в суді апеляційної інстанції, суд першої інстанції виходив з того, що складання протоколу №0001 від 06.11.2015 року за ініціативою суду (судді) в справі про адміністративне правопорушення, яке передбачене статтею 185-3 КУпАП, за неповагу до суду, не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, яку просив стягнути позивач в розмірі 10 000 000 грн. в порядку, передбаченому статтями 1173, 1174, 1176 ЦК України.

З матеріалів витребуваної справи (№ 686/6339/22) також вбачається, що у березні 2022 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 000 грн., яка завдана незаконним звинуваченням його у вчиненні адміністративного правопорушення (протокол №0001 від 06.11.2015 року).

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року (справа № 686/6339/22) відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 березня 2024 року (справа № 686/6339/22) апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задоволено частково. Мотивувальну частину рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року змінено, виклавши в редакції даної постанови, в решті рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року - залишено без змін.

Враховуючи вищенаведене та те, що у справі, яка переглядається, позивач просить стягнути шкоду, завдану незаконним звинуваченням його у вчиненні адміністративного правопорушення (протокол № 0001 від 06.11.2015 року) і такі вимоги вже були предметом судового розгляду, тому колегія суддів вважає, що є підстави для закриття провадження у справі.

Відповідно до ст.377 ЦПК України визначено наступні підстави для скасування судового рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині: судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд першої інстанції за наявності підстав для закриття провадження у справі, які передбачені п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, розглянув спір по суті, тому колегія суддів відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України вважає, що оскаржуване судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку з закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 255, 367, 369, 374, 377, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2025 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 березня 2026 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Хома М.В.