Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №285/6947/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер № 285/6947/25

Провадження № 1-кп/0285/354/26

05 березня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

за секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

її представника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 285/6947/25 (12025065530000328) за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не працює, судимостей не має, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_8 справи в суді

18.12.2025 зі Звягельської окружної прокуратури до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025065530000328 від 05.12.2025 відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 19.12.2025 призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні на 10.02.2026.

Ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 10.02.2026 кримінальне провадження призначено до судового розгляду на 16.02.2026.

Також 10.02.2026 до суду надійшов цивільний позов ОСОБА_6 , в якому потерпіла просила стягнути із ОСОБА_4 на її користь 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди за нанесення тілесних ушкоджень.

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

04.12.2025 близько 09 год 50 хв ОСОБА_4 , перебуваючи по вул. Шевченка, 5/1 у м. Звягель Житомирської області поблизу будівлі “Звягель-центр”, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вступис у словесну суперечку з ОСОБА_6 , під час якої виник умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень останній.

Реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді спричинення шкоди здоров`ю потерпілій та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_6 , яка стояла навпроти нього, та наніс останній один удар кулаком правої руки в область голови зліва.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді забою голови із синцем у лобно-висковій ділянці зліва, які належать до легких тілесних ушкоджень.

2.2. Правова кваліфікація вказаного кримінального правопорушення

ОСОБА_4 обвинувачується в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження та учасників судового провадження

3.1. Щодо позиції сторони захисту

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. Пояснив, що фактично ОСОБА_9 є його зведеною сестрою. Раніше підтримували тісні стосунки, але зараз вже майже півроку мають конфлікт. Того дня зустрівся із ОСОБА_9 , виникла словесна суперечка і він не стримався та вдарив її один раз рукою в голову. У вчиненому щиро розкаявся, жалкує про вчинене, що не опанував свої емоції. Попросив вибачення у потерпілої. Цивільний позов визнав частково, згоден відшкодувати 1000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Захисник наголосив, що його довіритель щиро розкаюється у вчиненому. Також просив суд врахувати, що ОСОБА_4 працює неофіційно, долучив докази наявності грошових коштів на депозитному рахунку у банку, тому просив призначити покарання у виді штрафу.

3.2. Щодо позиції сторони обвинувачення

Прокурор у судовому засіданні наполягала на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просила суд визнати ОСОБА_4 винним в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання із врахуванням пом`якшуючої обставини у виді щирого каяття у межах санкції вказаної частини статті у виді громадських робіт строком 100 годин.

3.3. Щодо позиції потерпілої сторони

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що у день та час, зазначений у обвинувальному акті, вони зустрілися із ОСОБА_4 і при словесній перепалці він наніс рукою один удар їй у голову. При визначенні покарання обвинуваченому поклалася на розсуд суду. Поданий нею цивільний позов підтримала. Розмір на відшкодування моральних збитків пояснюється завданим фізичним болем, страждання від свого приниження посеред білого дня у центрі міста, особистими переживаннями.

Представник потерпілої просив цивільний позов задовольнити у повному обсязі, оскільки розмір моральної шкоди відповідає стражданням його довірительки у зв`язку із неправомірними діями щодо неї, фізичним болем та душевними стражданнями.

IV. Позиція суду

Суд враховує, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Відтак відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд ухвалив проводити судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого та потерпілої.

V. Мотиви суду, оцінка та висновки

Дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень.

Показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.

Таким чином вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які наявні у матеріалах кримінального провадження та обвинуваченим не оспорюються.

VІ. Призначення покарання

6.1. Загальні положення.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у статтях 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Кримінального кодексу України, як правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, його вік, сімейний, матеріальний стан, а також стан здоров`я; роль у скоєнні кримінального правопорушення та поведінку до і після вчинення такого; наявність обставини, які пом`якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання.

6.2. Щодо обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

6.3. Щодо обставин призначення основного покарання

Відповідно до ст. 65 КК України суд враховує дані про особу обвинуваченого, який судимостей в силу ст. 89 КК України не має, офіційно не працює, проте має тимчасові заробітки, має постійне місце проживання, проживає з матір`ю та цивільною дружиною, утриманців не має, не перебуває на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансері, посередньо характеризується за місцем проживання, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з класифікацією за ст. 12 КК України є кримінальним проступком, наявність пом`якшувальної обставини та відсутність обтяжуючих обставин, а також враховуючи позицію потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні, суд вважає доцільним призначити покарання у виді штрафу як найбільш м`якого виду покарання у межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.

При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Суд переконаний, що за викладених обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

VІI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

При вирішенні вимог цивільного позову суд аналізує наступні норми права.

Згідно з положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Про наявність моральної шкоди, тобто втрат немайнового характеру для потерпілої в даному випадку свідчить той факт, що остання зазнала фізичного болю внаслідок ушкодження здоров`я та пережила душевні страждання у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї з боку обвинуваченого.

Факт неправомірних дій ОСОБА_4 доведений у судовому засіданні, а між вказаною немайновою шкодою та протиправними діями обвинуваченого наявний прямий причинний зв`язок та винність у її заподіянні.

Таким чином судом встановлені загальні підстави цивільно-правової відповідальності, тому суд зобов`язує винну сторону відшкодувати моральну шкоду.

При визначені розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, наявність тривалого конфлікту із ОСОБА_4 , публічне вибачення обвинуваченого у судовому засіданні перед потерпілою та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначає достатнім і необхідним його розмір у сумі 3000,00 грн, тому цивільний позов підлягає частковому задоволенню.

Підстав для обрання запобіжного заходу судом не встановлено.

Арешт на майно у рамках провадження не накладався.

Судові витрати, речові докази, викривачі у даному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) грн.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 3000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1