Постанова від 05 березня 2026 р. у справі №462/8613/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/8613/24 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б.

Провадження № 22-ц/811/1563/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

за участю: ОСОБА_1 , Захарчук Л.Р.,

представника позивачів – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Західшляхбуд» в особі арбітражного керуючого Москви Юлії Орестівни на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Західшляхбуд» в особі арбітражного керуючого Москви Юлії Орестівни, Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ВАТ «Західшляхбуд» в особі арбітражного керуючого Москви Ю.О., Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,в якому просили визнати за ними право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги обгрунтовували тим, що рішенням зборів адміністрації та трудового колективу ШБУ-40 ВАТ «Західшляхбуд» № 177-1п від 20.06.1995 вирішено дати згоду на поселення у квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та трьох членів її сім`ї: дочки, зятя та внучки, а також після переобладнання квартири ОСОБА_3 власними силами та переведення квартири з нежитлового приміщення в житлове, закріпити дану квартиру за ОСОБА_3 . За власні кошти позивачі переобладнали квартиру АДРЕСА_2 та постійно проживають у вищевказаній квартирі більше 30 років, відкрито користуються майном, утримують його в належному стані. Крім цього, з позивачами укладено договори про надання комунальних послу. Право власності на будинок АДРЕСА_3 не оформлено. ВАТ «Західшляхбуд» з 2011 року перебуває в стані припинення в порядку визнання юридичної особи банкрутом, відповідно позивачі позбавлені можливості оформити право власності на вище вказану квартиру з огляду на тривале перебування ВАТ «Західшляхбуд» в стані припинення та не оформлене право власності на будинок АДРЕСА_3 та квартири у даному будинку. Позивачі неодноразово звертались до Львівської міської ради в особі Залізничної районної адміністрації з метою вирішення питання оформлення права власності на вище вказану квартиру. Згідно з витягом з протоколу №29 засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі від 17.09.2008 вирішено прийняти даний будинок до комунальної власності, після чого укласти договори житлового найму з мешканцями. Проте станом на дату подання позову житловий будинок АДРЕСА_3 не прийнято у власність територіальної громади м.Львова, що підтверджується листом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 18.09.2024.

На підставі наведеного позивачі просили задовольнити позов.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06.03.2025 позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Рішення суду оскаржило ВАТ «Західшляхбуд» в особі арбітражного керуючого Москви Ю.О.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради та Львівська міська рада майновими правами на квартиру не володіють та ніколи не володіли,відтак не є належними відповідачами у цій справі. Встановивши належність відповідачу права на нерухоме майно (квартиру), суд зобов`язаний був закрити провадження у справі та роз`яснити право позивачів на звернення до господарського суду Львівської області з майновими вимогами до апелянта в межах провадження у справі про банкрутство відповідача. Відповідачем надано позивачам право володіння на квартиру, проте не у власність, про що позивачам безумовно було відомо. Апелянт звертає увагу на те, що місце реєстрації проживання позивачів не зареєстровано в квартирі (зареєстровано за різними адресами у межах Львівської області). Тобто останнім надавалось право володіння на квартиру строково та за наявністю на це відповідної волі апелянта, який є юридичною особою приватного права (з власниками, кредиторами тощо).

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Від позивачів надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , представник позивачів – ОСОБА_2 заперечили проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням зборів адміністрації та трудового колективу ШБУ-40 ВАТ «Західшляхбуд» «Про поселення п. ОСОБА_3 із сім`єю в квартиру АДРЕСА_1 з подальшим її закріпленням» № 177-1п від 20.06.1995 вирішено дати згоду на поселення у квартиру АДРЕСА_1 п. ОСОБА_3 та трьох членів її сім`ї – дочки, зятя та внучки, а також після переобладнання квартири п. ОСОБА_3 власними силами, та переведення квартири з нежитлового приміщення в житлове, закріпити дану квартиру за п. Штогрин Л.Ю.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №365 від 11.07.2000 «Про нежитлові приміщення у будинку АДРЕСА_3 » вирішено затвердити висновок міжвідомчої комісії Залізничної районної адміністрації про технічну можливість переобладнання нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 178,4 кв.м під житлові квартири і які будуть складатися: квартира АДРЕСА_4 (заг. пл. 60,8 кв.м) з двох кімнат (жит.пл. 34,9 кв.м) кухні з комунальними вигодами; квартира АДРЕСА_5 (заг.пл. 58,3 кв.м) з двох кімнат (жит.пл. 36,4 кв.м) кухні з комунальними вигодами; квартира АДРЕСА_2 (заг.пл. 59,3 кв.м) з двох кімнат (жит.пл. 36,2 кв.м) кухні з комунальними вигодами. Дозволено ВАТ «Західшляхбуд» здійснити переобладнання нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_3 під житлові квартири відповідно до проектних пропозицій, а після виконання робіт квартири здати в експлуатацію та закріпити їх за працівниками товариства у встановленому законом порядку. Після переобладнання вказаних у пункті 2 приміщень вважати вищезгаданий будинок житловим.

Згідно з актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 02.10.2004 трьохквартирний житловий будинок, після реконструкції нежитлових приміщень, на АДРЕСА_3 готовий до введення в експлуатацію.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №782 від 22.07.2005 «Про затвердження акта державної технічної комісії про готовність до введення в експлуатацію триквартирного житлового будинку на АДРЕСА_3 » затверджено акт державної технічної комісії від 25.10.2004 про готовність до введення в експлуатацію триквартирного житлового будинку на АДРЕСА_3 після реконструкції нежитлових приміщень, яку здійснило ВАТ «Західшляхбуд» на підставі рішення виконавчого комітету від 11.07.2000 №365 та дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 16.04.2002 №178/02.

З довідки ОКП «БТІ та ЕО» №2/5054 від 04.02.2009 вбачається, що станом на 06.02.2009 державна реєстрація права власності за будинком АДРЕСА_3 відсутня.

Листом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №32-вих. 133438 від 18.09.2024 повідомлено, що житловий будинок на АДРЕСА_3 не приймався у власність територіальної громади м. Львова.

Також встановлено, що ВАТ «Західшляхбуд», яке надало позивачам квартиру АДРЕСА_1 для проживання, перебуває в стані припинення.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція — це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства – цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Предметна юрисдикція — це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України).

З огляду на наведені норми процесуальних законів правильне визначення юрисдикції суду у справі залежить від змісту правовідносин та її учасників.

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII. Із дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства із дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України з питань банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (стаття 7 Кодексу України з питань банкрутства).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19), постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18 міститься висновок, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) зазначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) (провадження № 12-92гс20) зазначено, що, визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, Велика Палата Верховного Суду уже неодноразово зазначала про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб`єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб`єктами приватно-правових відносин) щодо майна боржника в межах процедури банкрутства.

У цій справі позивачі просили визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_1 , у якій вони проживають на підставі рішення зборів адміністрації та трудового колективу ШБУ-40 ВАТ «Західшляхбуд» «Про поселення п. ОСОБА_3 із сім`єю в квартиру АДРЕСА_1 з подальшим її закріпленням» № 177-1п від 20.06.1995.

Встановлено, що державна реєстрація права власності за будинком АДРЕСА_3 відсутня, такий перебуває на балансі ВАТ «Західшляхбуд».

Постановою Господарського суду Львівської області від 08.11.2011 у справі № 8/33(10), ВАТ «Західшляхбуд» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги, заявлені ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у цій справі, підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ВАТ «Західшляхбуд» – Господарським судом Львівської області.

Відповідно до положень п.5 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

За таких обставин оскаржуване рішення необхідно скасувати, а справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ВАТ «Західшляхбуд» в особі арбітражного керуючого Москви Ю.О., Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,передати до господарського суду, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство ВАТ «Західшляхбуд».

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.5 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Західшляхбуд» в особі арбітражного керуючого Москви Юлії Орестівни задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 березня 2025 року скасувати.

Матеріали справи № 462/8613/24 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Західшляхбуд» в особі арбітражного керуючого Москви Юлії Орестівни, Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, передати для розгляду до Господарського суду Львівської області, на розгляді якого перебуває справа № 8/33(10) про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Західшляхбуд».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 06.03.2026

Головуючий

Судді