Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №457/550/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 457/550/25 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/811/3559/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Левківського Богдана Казимировича на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 26 серпня 2025 року в складі судді Марчука В.І. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини на період навчання,-

встановив:

02 квітня 2025 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання, але не пізніше ніж до досягнення нею 23-х річного віку.

Позовна заява мотивована тим, що 4 серпня 2005 року між сторонами зареєстровано шлюб, у якому народилося 2 дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 09.11.2021 шлюб між сторонами розірвано, присуджено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на двох дочок у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 18.11.2020 до досягнення дітьми повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 досягла повноліття, виплата аліментів припинилась.

Відповідно до довідки від 27.03.2025 Гімназії імені Ернста Моріца Аридта, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.03.2022 є ученицею школи та навчається у 12 класі денної форми навчання в начальному році 2024/2025, очікується, що відвідування школи закінчиться 31.07.2026 року. Донька ОСОБА_3 проживає разом із позивачкою та другою сестрою, навчаючись на денній формі навчання, не має можливості працевлаштування, не перебуває на будь якому фінансовому забезпеченні, не отримує стипендії, але несе витрати на проїзд, придбання одягу та їжі, купівлю підручників та інших канцелярських приналежностей тощо, а відповідач в змозі сплачувати аліменти на утримання його повнолітньої доньки протягом часу навчання останньої у вказаній гімназії, однак матеріальної допомоги на утримання дочки не надає.

Враховуючи викладене та матеріальне становище відповідача, який на даний час знаходиться у працездатному стані, має власний бізнес, матеріальне становище дитини ОСОБА_3 , яка навчається за денною формою навчання та не має можливості працювати, сплачує витрати на проїзд, одяг, їжу, підручники, просила суд стягувати з відповідача аліменти на повнолітню дочку в розмірі 3000 грн. щомісячно і до закінчення нею навчання, але не пізніше досягнення нею двадцяти трьох років.

Оскаржуваним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 26 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини на період навчання – задоволено.

Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на повнолітню доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на період навчання, в розмірі 3000,00 гривень щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 03 квітня 2025 року і до завершення навчання, до досягнення двадцяти трьох років.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подав адвокат Левківський Б.К., вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права.

Зокрема вказує на те, що суд не врахував сімейний стан відповідача, необхідність утримувати сім`ю та малолітню дитину в Україні. Судом не було враховано наявність хронічних захворювань відповідача, які призвели до встановлення йому третьої групи інвалідності.

Ухвалюючи рішення, суд не звернув уваги, що спільна донька сторін є повнолітньою, працездатною громадянкою України, вже здобула рівень загальної середньої освіти відповідно до чинного законодавства України. А тому повторне отримання повної загальної середньої освіти в іншій країні, де дитина перебуває під тимчасовим захистом та отримує грошову допомогу від держави, яка надала тимчасовий притулок у зв`язку з веденням у Україні бойових дій, не надає їй право на отримання аліментів.

Звертає увагу, шо визначений розмір аліментів на повнолітню працездатну доньку відповідно до норм СК України, має бути виправданий дійсним потребам повнолітньої працездатної доньки та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Вважає, що повнолітня донька сторін має відповідний рівень освіти і може не тільки продовжити навчання відповідно до законодавства України, дистанційно на вищому рівні, а і вільно працевлаштуватись в країні свого тимчасового перебування на будь яку оплачувану роботу, яка не передбачає кваліфікованої праці.

Вказує також на те, що суд не дослідив сімейний стан відповідача, не врахував, що відповідач станом на 2025 рік має іншу сім`ю та виховує малолітню дитину.

Додає, що при вирішенні справи судом також не враховано, що позивачка не надала доказів, що вона утримує повнолітню працездатну доньку сторін та не довела, що не отримує грошової допомоги на доньку із бюджету іншої країни, не надала розрахунок витрат та не обґрунтувала розміру аліментів, не довела, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у вказаному нею розмірі, не надала доказів на підтвердження обставин, що дають підстави вважати, що вона намагалась отримати від відповідача кошти на утримання повнолітньої працездатної доньки, не надала доказів необхідності повторного здобуття вже наявного освітнього рівня.

Наголошує, що судом першої інстанції не проаналізовано норм матеріального права в сукупності, взагалі не надано критичного аналізу правовідносин у розрізі спеціального галузевого нормативно-правового акту – Закону України «Про освіту», який регламентує такі поняття як «продовження» навчання та здобуття нового освітнього рівня. Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону України «Про освіту» право особи на освіту може реалізовуватись шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної, фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Враховуючи наведене, рішення суду в частині зобов`язання відповідача до сплати аліментів на повнолітню працездатну дитину, яка вирішила повторно пройти навчання за тим же рівнем освіти, є незаконним. СК України не містить такого способу захисту, як повторне виконання належно виконаного обов`язку, оскільки це протирічить загальному підходу в теорії права щодо способу захисту, а також нормам зобов`язального права, які чітко зазначають, що з моменту виконання зобов`язання припиняється.

Просить скасувати рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 26 серпня 2025 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує на те, що донька ОСОБА_3 навчається в Гімназії імені Ернест Моріца Аридта (ФРН), оскільки в Німеччині встановлено 13 річний цикл освіти з правом подальшого складання іспитів до вступу до університету, відтак немає можливості працювати та отримувати доходи. Донька несе загальновідомі витрати, пов`язані з навчанням, як то необхідність придбання паперу, ручок, зошитів, користування комп`ютерною та копіювальною технікою, тощо, а тому потребує матеріальної допомоги від батька на період навчання. Вважає, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, крім того виступає засновником ТОВ «Флео Україна», ТОВ «Галицький брокер», а також перебуває на посаді директора вказаних підприємств. Для здійснення фінансово-господарської діяльності відповідач має декілька нежитлових приміщень, квартири та на праві оренди має земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Також, у власності має 4 автомобілі. З врахуванням викладеного, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення аліментів, сумарний розмір яких не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з такого.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається у 12 класі Гімназії імені Ернста Моріца Арндта та проживає разом зі своєю матір`ю за адресою - АДРЕСА_1 . Дата закінчення навчання 31 липня 2026 року.

У зв`язку з потребою у матеріальній допомозі, враховуючи той факт, що дитина не має самостійних доходів, а відповідач є працездатним та може надавати таку допомогу і як батько зобов`язаний утримувати дитину, яка продовжує навчання, суд дійшов до висновку про задоволення позову та стягнення на користь позивача 3000 грн щомісячно до закінчення навчання, але не довше 23 років. .

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення колегія суддів враховує таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 04.08.2005 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народилася донька ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції Львівській області 25 липня 2006 року.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 09 листопада 2021 року, шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який зареєстрований 04 серпня 2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції Львівській області, актовий запис № 114 – розірвано. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 , аліменти в користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 18.11.2020 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 досягла повноліття.

Згідно із довідкою, перекладеної з німецької на українську мову та посвідченої приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області від 21 квітня 2022 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 - з 15 квітня 2022 року.

Відповідно до довідки, виданої Гімназією імені Ернста Моріца Арндта, ОСОБА_3 , народжена ІНФОРМАЦІЯ_5 та проживає за адресою - АДРЕСА_1 , навчається у 12 класі в навчальному році 2024/2025. Дата закінчення навчання 31 липня 2026 року.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.51Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.1 ст.198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ст.199 СК України).

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, з вказаного вбачається, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

Як безспірно встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, повнолітня донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із своєю матір`ю у Німеччині. Відповідачем даний факт не заперечується.

З матеріалів справи також стверджується, що донька сторін ОСОБА_3 продовжує навчання у 12 класі Гімназії імені Ернста Моріца Арндта. Дата закінчення навчання 31 липня 2026 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що дитина сторін отримує дохід, а відповідач немає можливості сплачувати аліменти на дитину, яка продовжує навчання.

Згідно із ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до частин першої, другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання дитина не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України).

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №466/532/16-ц, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

З аналізу вказаних вище положень закону передбачено обов`язок батьків утримувати свою дитину та наявність права у ОСОБА_2 на звернення до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи повнолітня донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із своєю матір`ю у Німеччині та продовжує навчання у 12 класі Гімназії імені Ернста Моріца Арндта.

Отже, повнолітня дочка сторін навчається на денній формі навчання, у зв`язку з чим є необхідність у придбанні підручників, канцелярського приладдя, витрат на проїзд з місця проживання до навчального закладу та витрат на харчування.

Витрати, пов`язані з навчанням, харчуванням, одягом та взуттям тощо є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання будь яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, а це потребує відповідних коштів.

Враховуючи те, що відповідач є особою працездатного віку, а стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь позивачки аліментів на повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки донька сторін, навчаючись на денній формі навчання, позбавлена можливості працювати, будь якого іншого самостійного доходу не має, докази про протилежне відсутні, у батьків наявний обов`язок утримувати повнолітню дитину на період її навчання до досягнення нею 23-х річного віку, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність обставин несення позивачкою фінансових втрат, пов`язаних з навчанням доньки.

В свою чергу, відповідач не надав суду доказів, на підтвердження незадовільного стану його здоров`я та доказів, які б свідчили про неможливість надавати матеріальну допомогу на період навчання доньки.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів про доходи сторін, доказів неможливості сплати відповідачем аліментів у розмірі, визначеному судом, а також доказів того, що за станом здоров`я відповідач позбавлений можливості отримувати дохід та сплачувати аліменти на повнолітню доньку, колегія суддів доходить висновку, що розмір аліментів в 3000,00 грн. щомісячно є обґрунтованими, відповідає принципам розумності, справедливості, загальним засадам сімейних відносин та не буде покладати на відповідача надмірного тягаря для сплати такої суми коштів для своє ї ж доньки.

Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач разом з донькою отримують в Німеччині грошову допомогу від держави, не звільняє від обов`язку відповідача сплачувати аліменти на дитину, яка продовжує навчання.

Аргументи апелянта про те, що донька сторін повторно отримує повну загальну середню освіту в Німеччині, яку до того ж отримала в Україні, а тому підстав для стягнення аліментів немає, на переконання судової колегії є помилковими, оскільки чинне законодавство України не обмежує тип навчального закладу, як в Україні так і за кордоном, де навчається дитина. Перебування позивачки з дитиною за кордоном не обмежує її права отримати освіту того рівня, яке визначене національним законодавством держави перебування, а тому не може бути повторним в розумінні відповідача.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції в резолютивній частині рішення при визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі, помилково зазначено «але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку», оскільки вимога про мінімальний розмір аліментів (50% прожиткового мінімуму) стосується лише неповнолітніх дітей (до 18 років). Для повнолітніх (18-23 років), що навчаються, закон не встановлює таких мінімальних обмежень, аліменти визначаються у твердій сумі або частці від доходу, тому із резолютивної частини рішення суду першої інстанції необхідно виключити слова «але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, що є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Левківського Богдана Казимировича задовольнити частково.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 26 серпня 2025 року змінити, виключити із резолютивної частини рішення суду словосполучення «але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 03 березня 2026 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк