Постанова від 12 лютого 2026 р. у справі №639/9657/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 639/9657/25 Головуючий суддя І інстанції Мілов Д.В.

Апеляційне провадження № 33/818/697/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року м.Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

захисника - Гречухи К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Новобаварського районного суду м.Харкова від 22 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкаоє за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення, відповідно до ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що 08.12.2025 о 13-40 год. в м. Харків, вул. Скіфська, буд. 48А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд пройшов на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510 , результат огляду позитивний 2.64 проміле, що підтверджується тестом №975. З результатом водій згоден. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Окрім цього, 08.12.2025 о 14-56 год. в м. Харків, вул. Липовий Гай, буд. 13, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення ходи та мови. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та проведення такого огляду у медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, відмовився, чим порушив 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім цього, 08.12.2025 о 16-30 год. в м. Харків, вул. Герцена , буд. 17, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та проведення такого огляду у медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, відмовився, чим порушив 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказані матеріали об`єднанні в одне провадження.

В своїй апеляційній скарзі, з урахуванням доповнених апеляційних доводів, ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Новобаварського районного суду м.Харкова від 22 грудня 2025 щодо нього та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Свої апеляційні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що у матеріалах справи відсутні докази, які могли беззаперечно свідчити про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а також могли підтвердити, що саме він керував транспортним засобом за обставин подій у цій справі.

Апелянт також зазначає, що він є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а тому огляд на стан алкогольного сп`яніння повинен був проходити в порядку ст.266-1 КУпАП, але працівники поліції на це не звернули уваги та не викликали на місце події працівників ВСП.

В судові засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, але на адресу його місця мешкання направлялася судова повістка про місце, дату та час апеляційного розгляду, яка повернулася до суду апеляційної інстанції у зв`язку з відсутністю адресату за вказаною адресою.

Крім того, судом апеляційної інстанції повідомлявся ОСОБА_1 про дату, місце та час апеляційного розгляду шляхом надсилання йому 20.01.2026 судової повістки в електронному вигляді, що підтверджується відомостями довідки отримання судової повістки у додатку «Viber» на номер мобільного телефону, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, що повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України №28 від 23.01.2023.

При цьому, захисник Гречуха К.Л. не заперечувала проти проведення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 , з яким узгодження процесуальна позиція сторони захисту.

До канцелярії Харківського апеляційного суду також не надходило клопотань від ОСОБА_1 про відкладення апеляційного розгляду.

Крім цього, апеляційним судом враховуються строки, передбачені ст.294 КУпАП, а також те, що захисник Гречуха К.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , особисто зявилась до суду апеляційної інстанції та приймала участь під час апеляційного розгляду.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Також, згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється за апеляційною скаргою особи, яка її подала.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП та думку захисника Гречухи К.Л., апеляційний суд вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , виходячи з відомостей, що є наявні в матеріалах цього провадження, та доводів поданої апеляційної скарги.

Вислухавши доводи захисника Гречухи К.Л., яка підтримала апеляційну скаргу сторони захисту, дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5 та п.2.9а).

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, які безпосередньо дослідив під час судового розгляду та дав їм обґрунтовану оцінку в оскаржуваному судовому рішенні.

Зокрема, з відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 534956 від 08.12.2025 вбачається, що 08.12.2025 року о 13-40 год. в м. Харків по вул. Скіфська, буд. 48А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд пройшов на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510 результат огляду позитивний 2.64 проміле, що підтверджується тестом №975. З результатом водій згоден. (а.с.1 справа №639/9657/25).

Згідно відомостей роздруківки за результатом проведення огляду на алкогольне сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510, який проведено 08.12.2025 о 13 год. 50 хв., встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння та результат огляду складає 2.64 проміле (а.с.4 справа №639/9657/25).

З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що ОСОБА_1 був згоден з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, який складає 2.64 проміле, що підтверджується його особистим підписом у відповідній графі (а.с.5 справа №639/9657/25).

Відповідно до відомостей направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.12.2025 (о 13 год. 52 хв.), ОСОБА_1 відмовився від направлення до закладу охорони здоров`я - КНП ХОР «ОКНЛ» для проходження огляду (а.с.6 справа №639/9657/25).

З відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 535021 від 08.12.2025 вбачається, що 08.12.2025 о 14-56 год. в м. Харків, вул. Липовий Гай, буд. 13, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення ходи та мови. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та проведення такого огляду у медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, відмовився, чим порушив 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У цьому протоколі ОСОБА_1 відмовився від надання своїх письмових пояснень (а.с.1, 2 справа №639/9713/25).

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук; порушення ходи та мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу ОСОБА_1 відмовився (а.с.5 справа №639/9713/25).

Відповідно до відомостей направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.12.2025 (о 15 год. 10 хв.), ОСОБА_1 відмовився від направлення до закладу охорони здоров`я - КНП ХОР «ОКНЛ» для проходження огляду (а.с.6 справа №639/9713/25).

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 535091 від 08.12.2025, у цей день о 16-30 год. в м. Харків, вул. Герцена , буд. 17, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та проведення такого огляду у медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ м.Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, відмовився, чим порушив 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У цьому протоколі ОСОБА_1 відмовився від надання своїх письмових пояснень (а.с.1, 2 справа №639/9659/25).

З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510 ОСОБА_1 відмовився (а.с.5 справа №639/9659/25).

Відповідно до відомостей направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.12.2025 (о 16 год. 18 хв.), ОСОБА_1 відмовився від направлення до закладу охорони здоров`я - КНП ХОР «ОКНЛ» для проходження огляду (а.с.6 справа №639/9659/25).

Відповідно до довідки за підписом інспектора ВАП УПП в Харківській області Бурикіної В., згідно облікових даних НАІС ДДАІ, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 (а.с.2а справа №639/9657/25, а.с.3 справа №639/9713/25, а.с.3 справа №639/9659/25).

Крім того, відомості вищезазначених письмових доказів також підтверджуються відомостями відеозаписів, які долучені до матеріалів цієї справи (відеофайли «534956», «export-1dac», «export-sdurk», «export-zxxv3» - а.с.3 справа №639/9657/25; відеофайли «535021», «export-96xyc», «export-0sdta» - а.с.3 справа №639/9713/25, відеофайли «535091», «535091 2», «export-fcmaf», «export-aca3m» - а.с.3 справа №639/9659/25).

Зокрема, з відомостей цих відеозаписів вбачається як рух та зупинка транспортного засобу Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , так і проходження останнім огляду на стан алкогольного сп`яніння, результат якого виявився позитивним та складав 2.64 проміле, з чим погоджувався ОСОБА_1 . При цьому, на інших відеозаписах також зафіксовано рух і зупинка працівниками поліції автомобіля під керування ОСОБА_1 , у якого поліцейські виявили ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку чим водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, але останній двічі відмовився від проходження відповідного огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку за фактичних обставин, що зазначені у протоколах про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 535091 від 08.12.2025 та ЕПР1 № 535021 від 08.12.2025.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги, що 22.12.2025 ОСОБА_1 особисто подану до суду першої інстанції письмову заяву про визнання своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення у цій справі (а.с.9 справа №639/9657/25).

За таких обставин, апеляційний суд ставиться критично до апеляційних доводів ОСОБА_1 про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того факту, що саме він керував транспортним засобом Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , за фактичних обставин подій у цій справі, які зазначені у протоколах про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 534956 від 08.12.2025, ЕПР1 № 535091 від 08.12.2025 та ЕПР1 № 535021 від 08.12.2025.

Аналізуючи відомості цих доказів у справі як кожного окремо, так і в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно безпідставності притягнення його, як військовослужбовця, до адміністративної відповідальності в загальному порядку є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 266-1 КУпАП, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Тобто, положення ст.266-1КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП або під час виконання водіями-військовослужбовцями невідкладних бойових завдань, пов`язаних із врятуванням життя або забезпеченням боєздатності підрозділу чи термінового реагування на зміну бойової обстановки, яка об`єктивно загрожує проведенню бойових дій.

Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.

Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.

Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Належить зазначити, що в розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов`язок з використанням цивільного автомобіля».

В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.

З відомостей доданого до протоколу відеозапису вбачається, що хоча ОСОБА_1 повідомив про те, що він є військовослужбовцем, однак про виконання ним невідкладних бойових розпоряджень чи наказів працівникам поліції не повідомляв. Проте, водій під час спілкування із працівниками поліції повідомляв, що вживав алкогольні напої та мав явні ознаки алкогольного сп`яніння. Відомостей про виконання водієм саме бойового розпорядження матеріали цієї справи не містять.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції у даному конкретному випадку позбавлений процесуальних підстав встановити будь-які обставини, що виключають адміністративну відповідальність або встановити порушення працівниками поліції порядку проведення огляду особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на стан сп`яніння у цій справі.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими, суб`єктивними та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .

Що стосується доводів захисника Гречухи К.Л., які вона зазначала при апеляційному розгляді, про можливість застосування до ОСОБА_1 положень ст.69 КК України та накладення на нього більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом, апеляційний суд зазначає наступне.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Разом з цим, за змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, у даному конкретному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч.1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

Більш того, законодавчо заборонено, починаючи з 17.03.2021, визнання такого правопорушення малозначним та передачу матеріалів справи на розгляд трудовому колективу чи громадській організації, військовій частині (ч. 1 ст. 21 та примітка до ст.22 КУпАП).

При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відносить до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки, зокрема і для осіб, яким надає допомогу з огляду на свої службові обов`язки.

З огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст.130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст.130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги правові висновки, що містяться в п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з яких вбачається, що судам необхідно враховувати, що КУпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст.33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.

При цьому нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового, а посилання сторони захисту на ст.69 КК України та можливість її застосування за аналогією при накладенні адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП не відповідає чинному законодавству, оскільки положення ст.69 КК України поширюються виключно на випадки вчинення кримінального правопорушення, а також безпосередньо у тексті КК України, а саме у ч.4 ст.3 КК України, міститься пряма заборона застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією.

Крім того, застосування аналогії при накладенні адміністративного стягнення свідчить про порушення принципу законності, на якому ґрунтуються норми КУпАП. Так, відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та право керування потрібно йому для виконання його службових обов`язків, а позбавлення права керування транспортними засобами негативно вплине на оперативність управління та обороноздатність бригади в умовах воєнного стану, не можуть слугувати підставою для зміни оскаржуваного рішення в цій частині з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 , як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих.

Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи ОСОБА_1 , які зазначені в апеляційній скарзі та підтримані його захисником під час апеляційного розгляду, щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а також самої події цього правопорушення, розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту та уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, об`єктивних відомостей, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування чи зміни постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9а) та п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто його до адміністративної відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, що обумовлює залишення без задоволення подану апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Новобаварського районного суду м.Харкова від 22 грудня 2025 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков