Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №645/35/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/35/26

Провадження № 3/645/225/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі судді Костіної І.Г., розглянувши матеріали, які надійшли з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 24.12.2025 року серії ЕПР 1 № 549388, 20.11.2025 року о 18 год. 35 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volkswagen Jetta державний номерний знак НОМЕР_1 по пр-ту. Героїв Харкова, 256 у м. Харкові, був недостатньо уважним, не вибрав безпечної швидкості руху щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не додержався безпечного інтервалу, внаслідок чого відбулось зіткнення з невстановленим транспортним засобом який покинув місце ДТП. При ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, чим порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1, 2.3.б ПДР України.

В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, до канцелярії суду від ОСОБА_1 надійшли письмові поясненні в яких останній зазначає, що він не порушував ПДД і його вини в даній дорожньо-транспортній пригоді немає. Вважає винним у ДТП водія іншого транспортного засобу (водій невстановленого транспортного засобу – вантажного військового автомобіля, який перевозив танк та покинув місце ДТП), та який порушив п.12.1; п. 13.1 та п.2.3.б ПДР України, в результаті чого і сталося зіткнення. Як було зазначено ОСОБА_1 при повідомленні про ДТП на лінію «102» (адже ОСОБА_1 самостійно викликав поліцію), 20.11.2025 року він рухався на належному йому авто Volkswagen Jeta, д.н.з. НОМЕР_1 , в м.Харкові, по проспекту Героїв Харкова, зі сторони Чугуєва в напрямку центру міста Харкова. Він рухався в своїй смузі руху (лівій), пригальмував бо побачив перед собою ДТП, вантажник військовий протаранив йому авто, а саме праве дзеркало, двері та поїхав з місця ДТП в сторону центру, не зупинившись. Подія мала місце поблизу станції метро «Масельського», біля заправки «ОККО». Тобто, ОСОБА_1 перебував у своїй смузі руху авто, не виїздив за її межі, фактично загальмував і зупинився, і тоді саме вантажний автомобіль протаранив належний ОСОБА_1 автомобіль з правого боку, пошкодивши авто та не зупинившись внаслідок ДТП. Відповідно, згадані порушення ПДР вчинені саме водієм невстановленого вантажного ТЗ, який не зупинився на місці ДТП. Вважає, незрозумілим та безпідставним є інкримінування згаданих порушень саме ОСОБА_1 , який не виїздив за межі своєї смуги руху, фактично його авто було зупинено перед перешкодою, він сам викликав поліцію для фіксації факту ДТП та спричинення його автомобілю технічних пошкоджень. Вважав, що провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності слід закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Від захисника ОСОБА_1 – адвоката Ейбатова З.М. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли аналогічні за змістом письмові пояснення, в яких останній просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Суд, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал та надані докази, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі підлягає закриттю, з наступних підстав.

Відповідно до п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Пунктом 13.1 ПДР України передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Пунктом 2.3.б ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до диспозиції статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Відповідно до вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням адміністративного судочинства є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Досліджені в судовому засіданні докази, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 549388 від 24.12.2025 року, схема місця ДТП від 20.11.2025р., письмові пояснення ОСОБА_1 , рапорт інспектора УПП в Харківській області ДПП А.Резніченко, рапорт інспектора УПП ДПП в Харківської області щодо повідомлення 20.11.2025р. зі служби 102 про подію:ДТП, відеозапис події, не доводять беззаперечно та поза розумним сумнівом факт порушення ОСОБА_1 п.п. 12.1, 13.1, 2.3.б ПДР України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В судовому засіданні було досліджено відеозапис БК 476014, з якого вбачається, що авто ОСОБА_1 рухається в своїй смузі руху (лівій), не виїжджаючи за її межі, пригальмовує та зупиняється оскільки бачить перед собою ДТП. У той час, військовий вантажник який рухається у попутному напрямку, у крайній правій смузі, проїжджає повз автомобіля ОСОБА_1 , та не зупинившись їде з місця ДТП, ймовірно зіткнувшись з правою частиною автомобіля ОСОБА_1 .

Аналізуючи відеозапис та характер механічних пошкоджень транспортного засобу Volkswagen Jetta, суд дійшов висновку про недоведеність порушень водієм ОСОБА_1 п.п. 12.1, 13.1, 2.3.б ПДР України.

Таким чином, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 549388 від 24.12.2025 р. не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Доказів на спростування доводів ОСОБА_1 , які б беззаперечно та поза розумним сумнівом доводили вчинення останнім даного правопорушення, матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що не вправі самостійно збирати докази, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

У справах «Малофєєва проти Росії»(«Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягується до відповідальності є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

За змістом вимог статті 256, частини 1 статті 257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише в межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адже відповідно до статті 254 КУпАП, яка знаходиться в главі 19 розділу IV «Провадження в справах про адміністративні правопорушення», для суду протокол про адміністративне правопорушення є документом, який порушує адміністративне провадження, і єдиною процесуальною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У відповідності із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність порушень ОСОБА_1 вимог п.п. 12.1, 13.1, 2.3.б ПДР України та відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Керуючись ст. 124, 247, 283, 284, 285, 289, 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Немишлянський районний суд міста Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Повний текст постанови складено 06.03.2026р.

Суддя І.Г. Костіна