Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №644/2087/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/2087/26

Провадження № 1-кп/644/637/26

05.03.2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

розглянувши в залі судових засідань Індустріального районного суду м. Харкова, в порядку спрощеного кримінального провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226100000319 від 23.10.2025, за обвинувальним актом від 27.02.2026 стосовно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Вільшанка, Вільшанського району, Кіровоградської області, українки, громадянки України, із середньою освітою, незаміжньої, офіційно непрацевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2026 року до Індустріального районного суду м. Харкова надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226100000319 від 23.10.2025, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом – обвинувачена/ ОСОБА_2 ), за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, з обвинувальним актом, затвердженим прокурором Куп`янської окружної прокуратури Харківської області 27.02.2026, реєстром матеріалів досудового розслідування (т. 2 а.с. 1-10) та розписками про отримання обвинуваченою копій обвинувального акту та доданих до нього матеріалів досудового розслідування (т. 2 а.с. 11, 12), та її захисником – адвокатом ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 13, 14), яка діє в інтересах обвинуваченої на підставі доручення № 5-20-2026-001613 від 27.02.2026 (т. 1 а.с. 162).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 05.03.2026 призначено проводити розгляд у кримінальному провадженні № 12025226100000319 від 23.10.2025, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК України, з урахуванням положень параграфа № 1 цього кодексу (т. 2 а.с. 23-24).

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

22.10.2025 близько 11 год 30 хв, більш точний час не встановлений, ОСОБА_2 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості поблизу домоволодіння № 75, яке розташоване за адресою: Харківська область, Куп`янський район, с-ще Шевченкове, вул. Миру, стала ініціатором словесного конфлікту, виниклого на ґрунті особистих неприязних відносин з її рідною сестрою ОСОБА_4 , під час якого, у порушення загальноприйнятих у суспільстві норм моралі та правил поведінки, шляхом висловлювання словесних образ та погроз застосування фізичного насильства, маючи на меті приниження та демонстрацію свого зневажливого ставлення, тим самим публічної демонстрації своєї винятковості та фізичної переваги над ОСОБА_4 , стала намагатись спричинити їй тілесні ушкодження. Після чого, ОСОБА_2 будучи обуреною тим, що її рідна сестра ОСОБА_4 на її дії та висловлювання не реагує, здійснила виклик на гарячу лінію служби «102».

Так, 22.10.2025 об 11 год 47 хв інспектор сектору реагування патрульної поліції ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , разом із поліцейським сектору реагування патрульної поліції ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , у складі екіпажу «2310» на службовому автомобілі «RENAULT DUSTER», р/н НОМЕР_1 (на синьому фоні), які у форменому одязі заступили на чергування по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, отримали виклик «інші тілесні ушкодження» за адресою: с. Новомиколаївка, вул. Миру, буд. 75, який прийнято для виконання.

Далі, близько 12 год 24 хв, більш точний час не встановлений, прибувши на вказаний виклик за значеною адресою, працівник поліції ОСОБА_5 вийшов із службового транспортного засобу та почав діалог з ОСОБА_2 , яка була з явними ознаками алкогольного сп`яніння та в ході діалогу нецензурно виражалась провокуючи конфлікт, при цьому усвідомлюючи, що перед нею знаходиться працівник поліції ОСОБА_5 , що був одягнений у формений одяг співробітника патрульної поліції (поліцейський однострій).

При цьому ОСОБА_2 розуміючи, що перебуває в громадському місці, а саме на проїжджій частині дороги поблизу домоволодіння АДРЕСА_1 , використовуючи малозначний та надуманий привід, а саме невдоволення манерою спілкування працівників поліції з останньою, проявила агресію, яка супроводжувалась нецензурною лексикою та демонстрацією непристойних жестів та при цьому безпричинно, із хуліганських спонукань, демонструючи свою зверхність та нехтуючи вимогами закону та правилами поведінки, прагнучи самоствердитися за рахунок приниження іншої особи, різко скоротила дистанцію і декілька разів штовхнула в область плеча працівника поліції – інспектора сектору реагування патрульної поліції ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , який намагався припинити її протиправні дії із порушення громадського порядку. При цьому, демонструючи зверхність, вседозволеність та явну неповагу до суспільних норм, ОСОБА_2 не реагувала на прохання присутніх працівників поліції та рідної сестри припинити свої протиправні дії та продовжувала висловлюватись нецензурною лексикою.

Враховуючи протиправну поведінку, порушення публічної безпеки і порядку, працівниками поліції на підставі ст. 43 Закону України «Про поліцію» заздалегідь попереджено ОСОБА_2 про можливість застосування спеціальних засобів у випадку, якщо вона не припинить вчиняти правопорушення та порушувати публічну безпеку і порядок. Вказане попередження висловлено декілька разів, однак ОСОБА_2 знехтувала попередженнями працівників поліції та продовжила протиправну поведінку, порушення публічної безпеки і громадського порядку, нехтування нормами моралі та правилами поведінки в суспільстві. Враховуючи обставини вчинення протиправних дій та порушення публічної безпеки і порядку, з метою забезпечення суспільної безпеки та припинення протиправних дій

ОСОБА_2 , на підставі ст. 43, 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію», працівниками поліції застосовано до останньої спеціальні засоби - кайданки, з огляду на порушення останньою громадського порядку та відштовхування поліцейських, які виконували службові обов`язки відповідно до ст. 2, 18 Закону України «Про Національну поліцію».

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_2 з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, бажаючи показати свою явну зневагу до існуючих правил поведінки і норм моралі та нехтуючи ними, бажаючи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, незважаючи на чисельні зауваження та законні вимоги працівників поліції припинити хуліганські дії, усвідомлюючи, що її дії відбуваються в умовах очевидності для інших людей, а також протиправний характер своїх дій, висловлюючись при цьому грубою нецензурною лексикою на адресу присутніх працівників поліції сектору реагування патрульної поліції ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, які знаходились на службі та виконували службові обов`язки, знаходячись у форменому одязі (що передбачало розуміння їх належності до працівників поліції), пошкодила службовий автомобіль "RENAULT DUSTER", р/н НОМЕР_1 (на синьому фоні), шляхом завдання по ньому одного удару ногою в область лівих задніх пасажирських дверцят.

Після цього, ОСОБА_2 продовжуючи реалізацію свого кримінально-протиправного умислу, направленого на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, незважаючи на зауваження працівників поліції, продовжуючи діяти умисно, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, діючи з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалось пошкодженням майна, проявляючи особливу зухвалість, нехтуючи загальноприйнятими правилами і нормами поведінки в суспільстві, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, продовжила провокацію до вчинення бійки з працівниками поліції, розмахувала перед ними руками та два рази вибила із рук працівника поліції мобільний телефон з метою його пошкодження.

Отже, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення – проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство).

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувача.

Дії обвинуваченої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд кваліфікує як кримінальне правопорушення-проступок, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень цього параграфа (ч. 2, 3 ст. 381 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 2982 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

Відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Прокурором в обвинувальному акті заявлено клопотання про розгляд обвинувального акта від 27.02.2026 у кримінальному провадженні за № 12025226100000319 від 23.10.2025, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні на підставі ч. 1 ст. 302 КПК України (т. 2 а.с. 8), мотивуючи тим, що обвинувачена ОСОБА_2 , за участі захисника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах обвинуваченої на підставі доручення № 5-20-2026-001613 від 27.02.2026 (т. 1 а.с. 162), беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згодна на розгляд обвинувального акту за її відсутності, що підтверджується наданою суду заявою щодо визнання своєї винуватості, згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні (т. 2 а.с. 8, 15-18).

Відтак, вищевказані обставини, які встановлені органом досудового розслідування у формі дізнання, відповідно до ч.2 ст.382 КПК України, судом не досліджувалися з огляду на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до її письмової заяви (т. 2 а.с. 15-18), яка складена в присутності захисника – адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах обвинуваченої на підставі доручення № 5-20-2026-001613 від 27.02.2026 (т. 1 а.с. 162), на ім`я прокурора Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 повідомила, що вину у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, у кримінальному провадженні № 12025226100000319 від 23.10.2025 беззаперечно визнає, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами (т. 2 а.с. 15-18), а також ознайомлена та обізнана з обмеженнями права на апеляційне оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, надала згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, її згода є добровільною (т. 2 а.с. 15-18). Крім того, у цій заяві захисником ОСОБА_2 – адвокатом ОСОБА_3 , підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченої, її згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами та добровільність згоди ОСОБА_2 на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за її відсутності (т. 2 а.с. 18).

За приписами ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у скоєнні кримінального проступку, заяву обвинуваченої, складену в присутності її захисника – адвоката ОСОБА_3 , щодо визнання нею своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, у зв`язку з чим, у суду відсутні підстави піддавати сумніву добровільність такої позиції обвинуваченої, тому з урахуванням клопотання прокурора, добровільності та щирості зазначеної вище позиції обвинуваченої, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному ст. 381, 382 КПК України, тобто без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Бортнік проти України» від 27.01.2011 (п. 40), суд зазначав, що стаття 6 Конвенції не перешкоджає особі добровільно відмовитись – відкрито чи опосередковано – від свого права на деякі гарантії справедливого суду (див. рішення щодо прийнятності у справі «Квятковська проти Італії» від 30.11.2000 та рішення у справі «Піщальніков проти Росії» від 24.09.2009). Проте, для того, щоб відмова від права брати участь у судовому розгляді була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути встановлена у недвозначній формі і супроводжуватись мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю (див. рішення у справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23.11.1993, пункт 31).

Відтак, спрощене провадження щодо кримінального проступку, регламентоване главою 30 КПК України, не порушує прав сторін кримінального провадження, з врахуванням того, що обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження та їх позиція є добровільною (т. 2 а.с. 15-18), у зв`язку із чим суд вважає, що наявні підстави для розгляду обвинувального акту у порядку, встановленому ст. 381-382 КПК України.

Отже, враховуючи викладене вище, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12025226100000319 від 23.10.2025, оцінивши зібрані в ході досудового розслідування докази, їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку та діяння, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2 , має місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, вина ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, знайшла своє підтвердження та доведена доказами, встановленими органом досудового розслідування, поза розумним сумнівом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 у справі №166/361/19, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було учинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до обвинувального акту від 27.02.2026, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 є щире каяття (т. 2 а.с. 7).

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20 вбачається, що щире каяття – це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 кримінальне провадження № 629/847/15-к).

Суд бере до уваги, що обвинувачена ОСОБА_2 щиро покаялася, визнала свою вину, що вбачається із матеріалів кримінального провадження, адже доведеність винуватості ґрунтується, зокрема й на зізнавальних показаннях обвинуваченої (т. 1 а.с. 122-123, 168-170, т. 2 а.с. 15-18), що свідчить про належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки та готовність нести кримінальну відповідальність, що також підтверджує наявність вищевказаної пом`якшуючої обставини.

Вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, відповідно до п.13 ст. 67 КК України є обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 7).

На підставі наведеного, суд дійшов переконання, що підстав сумніватися в правдивості й достовірності показань обвинуваченої не має, крім цього суд зауважує, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94, 337 КПК.

Мотиви призначення покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_2 згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винної, обставини, що пом`якшують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченої ОСОБА_2 судом установлено, що ОСОБА_2 незаміжня, на утриманні нікого не має, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, що підтверджується довідкою № 01-17/686 від 24.10.2025 (т. 1 а.с. 139).

Згідно з обліковими даними підсистеми «Адмінпрактика» ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.01.2025 по теперішній час до адміністративної відповідальності не притягалася, протоколи про адміністративні правопорушення на складалися (т. 1 а.с. 128), на обліку Куп`янського РС № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Харківської області не перебуває та не перебувала (т. 1 а.с. 130), на обліку як безробітна у філіях Харківського обласного центру зайнятості та їх структурних підрозділах не перебувавала та не перебуває (т. 1 а.с. 132). За інформацією наданої ДОП ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_2 за час мешкання зарекомендувала себе посередньо, протягом 2026 року до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, на обліку не перебуває, інформація стосовно колабораційної діяльності, співпраці, шпигунства, надання допомоги ворогу, посягання на життя інших громадян, диверсії, пропаганди війни, організації масових заворушень не надходило (т. 1 а.с. 133). Згідно вимоги про судимість ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судима (т. 1 а.с. 149).

Отже, при призначенні покарання суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема в справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.

При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з роз`яснень п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, відповідно до ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_2 , кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України кваліфікується, як кримінальний проступок.

Отже, вивченням відомостей про особу обвинуваченої встановлено, що ОСОБА_2 раніше судима, з 01.01.2025 по теперішній час до адміністративної відповідальності не притягувалася, протоколи про адміністративні правопорушення на складалися, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, на обліку Куп`янського РС № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Харківської області не перебуває та не перебувала, на обліку як безробітна у філіях Харківського обласного центру зайнятості та їх структурних підрозділах не перебувавала та не перебуває, суд враховуючи особу винної, обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання, вважає, що виправлення обвинуваченої можливо при призначенні їй покарання за скоєння кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Санкцією ч. 1 ст. 296 КК України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.11.2021 (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд наголошує, що повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Судом не встановлено підстав для застосування ст. 69 та 75 КК України.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 офіційно непрацевлаштована, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтвердили наявність у неї доходу, тому, суд дійшов переконання, що призначення покарання у виді штрафу та його виконання обвинуваченою не відповідатиме тяжкості правопорушення, а тому буде явно несправедливим та становитиме особистий надмірний тягар для обвинуваченої. Цей факт додатково свідчить про недоцільність і недієвість призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді штрафу, який за своєю сутністю є грошовим стягненням, тоді коли обвинувачена офіційно непрацевлаштована та не має доходу, що фактично унеможливить належне виконання покарання призначене судом, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання межах установленої санкції за ч. 1 ст. 296 КК України, у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства згідно ст. 59-1 КК України.

На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання як пробаційний нагляд є справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.

Підстав для застосування до обвинуваченого більш тяжкого покарання чи менш тяжкого, з врахуванням тяжкості скоєного, його особи, суд не знаходить.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.

Розмір пропонованої винагороду викривачу – відсутній.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у межах кримінального провадження № 12025226100000319 від 23.10.2025 не застосовувався, а суд не вбачає підстав для його застосування.

Витрати на проведення експертизи під час досудового розслідування та речові докази відсутні.

Керуючись ст. 368 - 371, 373-374, 381-382, 394, 395 КПК України, на підставі ч. 1 ст. 296 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Роз`яснити, що ухилення засудженої від відбування покарання у виді пробаційного нагляду станом на час ухвалення цього вироку карається обмеженням волі на строк до трьох років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту постановки обвинуваченої на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Матеріали кримінального провадження № 12025226100000319 від 23.10.2025 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі № 644/2087/26.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини (ч.1 ст. 394 КПК України).

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Суддя ОСОБА_1