Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №641/9518/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/1110/2026 Справа № 641/9518/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Щепелевої Г.М. ,

за участю секретаря судового засідання - Масалової М.Є.,

представника відповідача (в режимі відеоконференції) – Максимів В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №641/9518/25 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» адвокат Полетаєва Т.Ю., звернулася через систему «Електронний суд» до Слобідського районного суду міста Харкова із позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позову посилається на те, що 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». 13.05.2021 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» (далі Банк) із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (який було розміщено на сайті Банку: www.alfabank.ua; архівна версія договору, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною). Банк прийняв пропозицію Відповідача. Таким чином, 13.05.2021 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, випустивши кредитну картку та надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Відповідач кредитну картку активував та активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, у відповідача виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 323605,25 грн., з яких: 95872,46 грн. прострочене тіло кредиту, 137199,67 грн. відсотки за користування кредитом; 90533,12 грн. тіло кредиту. Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 323605,25 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 26003,01 грн.

Ухвалою судді від 10 грудня 2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

02.01.2026 від представника відповідача через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову. Послався на те, що матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач був ознайомлений із Додатком №4 та Договором на сайті банку, які згадані у позовній заяві та Акцептом пропозиції на укладення угоди про обслуговування банківської картки та відновлювальної кредитної лінії, і погодився з визначеними у них умовами, не доведено істотних умов - дата сплати обов`язкового мінімального платежу, порядок та строки повернення кредиту, розмір відсотків та порядок їх нарахування, графік погашення, встановлення комісії, її розміру та порядку і строків сплати. Матеріали справи не містять інформації про ці обставини, тобто відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, сплату комісії та інші умови. Наведений Позивачем розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом підтвердження наявності у Відповідача заборгованості та її розміру, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом в розумінні чинного законодавства та ґрунтується на неповних та некоректних первинних даних. З долученої Позивачем виписки про рух коштів на рахунку Відповідача неможливо встановити розмір заборгованості на дату проведення відповідної операції (списання коштів, нарахування процентів тощо), а також в якому розмірі нараховувалися проценти. З виписки про ух коштів на рахунку вбачається, що за вказаний у ній період Відповідачем було внесено в рахунок погашення заборгованості грошові кошти в розмірі 53 850,00 гривень. Також Позивачем було списано 4 054,99 грн. в рахунок погашення заборгованості за Комісією РКО, 34 222,44 грн. за овердрафтом. Крім того, Банк за рахунок кредитних коштів проводив також списання коштів в рахунок погашення процентів за користування кредитом (готівкові операції) – 45 593,75 грн., списання процентів за користування кредитом (покупки) – 18 402,45 гривень, списання комісії за переказ з картки на картку – 3629,59 грн. Тобто Позивач самостійно, без розпорядження Відповідача, проводив списання кредитних коштів на погашення заборгованості за процентами та комісіями. Вказані відсотки були списані банком за рахунок тіла кредиту, без належного договору та згоди відповідача на їх списання, а тому були нараховані та списані безпідставно. Більше того, списавши таким чином кошти на погашення заборгованості по відсотках Позивач по суті збільшив тіло кредиту та здійснив нарахування відсотків на відсотки, що суперечить вимогам чинного законодавства та усталеної судової практики. Тому, враховуючи відсутність між Сторонами погоджених умов кредитування та відповідно відсутність у Відповідача обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, вважаємо нарахування Позивачем процентів за вказаним кредитним договором та їх списання як за рахунок внесених Відповідачем коштів, так і за рахунок самостійного списання кредитних коштів з банківського рахунка ОСОБА_1 протиправним. Разом з тим, з огляду на наведене вище, представник вважає, що відсутні підстави, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому позовна вимога про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами в розмірі 137 199,67 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає. Також з виписки про рух коштів на рахунку вбачається, що крім процентів за користування кредитними коштами та процентів за овердрафтом відповідачу нараховувались проценти за прострочену заборгованість в розмірі 39 596,58 грн. та за прострочення овердрафту в розмірі 243,03 грн., а всього 39 839,6 грн. Однак на підставі п. 6 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» У споживач звільняється від відповідальності, в тому числі і по сплаті процентів, які нараховуються за прострочення виконання ним договірних зобов`язань за договором споживчого кредиту. Заборгованість у Відповідача за кредитним договором від 13.05.2025 відсутня (126 786,68 грн. (отримані Відповідачем кошти) - 53 850,00 грн. (сплачені Відповідачем кошти) - 4 054,99 грн. (комісія РКО) - 34 222,44 грн. (сплачений овердрафт) - 45 593,75 грн. (списані проценти за користування кредитом (готівкові операції) - 18 402,45 грн. (списані проценти за користування кредитом (покупки) - 3629,59 грн. (списана комісія за переказ з картки на картку). Враховуючи нарахування та самостійне списання Позивачем з кредитних коштів в рахунок сплати комісій та процентів коштів та відповідно збільшення за їх рахунок тіла кредиту, нарахування процентів на проценти, представник відповідача вважає, що заявлені позовні вимоги об`єктивно не підтверджені допустимими, достовірними доказами, а тому позовні вимоги Позивача є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, відповідач не погоджується з таким розміром правової допомоги, адже вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості.

14.01.2026 ухвалою суду клопотання представника позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції задоволено.

19.01.2026 до суду через систему «Електронний суд» подана відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначив, що відповідач звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою кредитування поточного рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, уклав з АТ «Альфа-Банк» кредитний договір № 631649810 у вигляді електронного документа, банк встановив на поточному рахунку відповідача суму кредитної лінії - 127200,00 гривень, максимальний ліміт 200000,00 грн., відповідач активно користувався кредитними коштами, частково здійснював погашення заборгованості, а зараз заперечує факт укладення кредитного договору. Так, 13.05.2021 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» (далі – Банк) із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (архівна версія публічної пропозиції, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною). Банк прийняв пропозицію Відповідача, про що зазначено в акцепті пропозиції на укладання угоди. Оскільки банк прийняв пропозицію клієнта на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, відповідно Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії банку містить лише умови отриманої від позичальника Оферти на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії. Таким чином, 13.05.2021 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Позичальник також підписав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «8748», направленого йому 13.05.2021 року на номер телефону. Комісія РКО встановлена Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що відповідає положенням ст. 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до умов укладеної між банком і позичальником Угоди, яка є невід`ємною частиною Договору та Договору: Позичальник має право використовувати кредитні кошти на поточному рахунку НОМЕР_1 в межах встановленого банком кредитного ліміту. Банк має право нараховувати відсотки за користування кредитом в розмірі 35,99 % для торгових операцій та для операцій зняття готівки, та комісію РКО, змінювати кредитний ліміт, здійснювати договірне списання коштів з рахунку, в тому числі і за рахунок кредитного ліміту. Використані кошти кредитного ліміту – це тіло кредиту. Порядок погашення щомісячно в розмірі обов`язкового мінімального платежу. Позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 35,99 % для торгових операцій та для операцій зняття готівки, комісію РКО, а також зобов`язаний щомісячно погашати заборгованість в розмірі обов`язкового мінімального платежу (5% від суми заборгованості, але не менше 50,00 грн). У разі несплати або неповної сплати обов`язкового мінімального платежу, відповідна частина тіла кредиту стає простроченим тілом кредиту. Прострочене тіло кредиту – це тіло кредиту, яке не було погашене позичальником відповідно до умов договору (щомісячно в розмірі 5% від суми заборгованості, але не менше 50,00 грн). При невиконанні зобов`язань з повернення кредиту – застосовується відсоткова ставка в розмірі 35,99 % річних. Врегульовано поняття «несанкціонована кредитна заборгованість», підстави її виникнення та порядок погашення. Прострочене тіло кредиту та тіло кредиту складається не тільки з коштів, які використав позичальник за рахунок кредитного ліміту, а також і коштів, які були списані банком в порядку договірного списання, відповідно до умов укладеного між сторонами договору. Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, випустивши кредитну картку та надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти (встановлений кредитний ліміт 127200,00 грн.). Відповідач кредитну картку активував та активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку за період з 13.05.2021 по 29.06.2025, яка була додана до позовної заяви. Відповідно до виписки по поточному рахунку відповідача кінцевий залишок: UAH-186405,58; кінцева заборгованість зі сплати комісійних, відсотків: UAH-137199,67; Доступна для використання сума (без урахування блокуваннь): UAH 2255,13 доступна для використання сума (з урахуванням блокуваннь): UAH 2255,13; внесок до відновлення мінімального балансу: UAH 233072,13. Тобто 186405,58 грн це заборгованість, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту (95872,46 грн.) та тілом кредиту (90533,12 грн.). 137199,67 грн це заборгованість за відсотками. 233072,13 грн це внесок, який необхідно зробити позичальнику для відновлення мінімального балансу (95872,46 грн. прострочене тіло та 137199,67 грн. відсотки). Так як банк направив позичальнику вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, банк має право на стягнення з позичальника і тіла кредиту в розмірі 90533,12 грн. Таким чином позивач надав належні, допустимі, достатні та достовірні докази укладення 13.05.2021 року між позивачем та відповідачем Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631649810, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» та розміру заборгованості відповідача перед позивачем, тому представник позивача просить позов задовольнити.

02.03.2026 до суду через систему «Електронний суд» представником відповідача подані додаткові пояснення, в яких він зазначив, що позивач у своїй відповіді на відзив не спростовував належними та допустимими доказами укладення та підписання кредитного договору. Сторона відповідача підтримує викладену у відзиві позицію про те, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити, що надані документи у своїй сукупності становлять Угоду обслуговування кредитної картки та відкриття кредитної лінії та погодження умов, на яких укладено кредитний договір. З огляду на наведене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також сплату комісії та інші умови. З розділу виписки про рух коштів по рахунку «Фінансові трансакції» вбачається, що відповідач ОСОБА_1 фактично використав кредитних коштів на власні потреби в сумі 126 786,68 гривень за весь час кредитування. 126 786,68 грн. (отримані відповідачем кошти) - 53 850,00 грн. (сплачені відповідачем кошти) - 4 054,99 грн. (комісія РКО) - 34 222,44 грн. (сплачений овердрафт) - 45 593,75 грн. (списані проценти за користування кредитом (готівкові операції) - 18 402,45 грн. (списані проценти за користування кредитом (покупки) - 3629,59 грн. (списана комісія за переказ з картки на картку). Позивач не спростував заперечення та позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, належними та допустимими доказами, які б підтверджували б заявлені ним позовні вимоги, а відтак, вважаємо, що у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідача.

Представник позивача ОСОБА_2 в судові засідання не з`явилась; про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином шляхом направлення судових повісток в електронний кабінет; про причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

Судом було оголошено перехід до стадії ухвалення судового рішення та на підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк до 06.03.2026 13 год 00 хв.

Суд, вислухавши вступні слова учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, прийшов до такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 13.05.2021 АТ «Альфа банк» здійснено акцепт пропозиції відповідача ОСОБА_1 на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

На підтвердження укладання кредитного договору від 13.05.2021 року позивач долучив наступні документи: довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, яка містить роз`яснення про порядок здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, що підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором; паспорт споживчого кредиту від 13.05.2021 року з електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача, який містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту тощо.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту: тип кредиту - кредитування рахунку; мета отримання кредиту - споживчі потреби; спосіб надання кредиту: безготівковим шляхом; максимальна сума кредиту - 200 000,00 грн; сума/ліміт кредиту – 127 200,00 грн; строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору; процентна ставка – 35,99 відсотків річних; тип процентної ставки - фіксована; реальна річна процентна ставка по програмі – 0,01 відсотків; тип картки – MasterCard Debit World; строк внесення платежу - до 30 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем відкриття картки; сума щомісячного платежу – 848,00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка 39,59 %.

Також позивач надав довідку про ідентифікацію, в якій зазначено, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк»), відповідно до приписів Закону України «Про електронну комерція», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Згідно з умовами Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» клієнт ініціював процес активації картки з використанням Системи Інтернет-сервісу «My Alfa-bank» та отримав від банку ОТП-пароль - аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду): текст повідомлення «Shanovniy Kliente! Kod pidtverdzennia zgody na oformlennia kartky 8748; дата відправки 13.05.2021; номер телефону, на який було відправлено повідомлення НОМЕР_2 ». Підписання угоди № 631649810 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», позичальником здійснено ОТП-паролем - аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду).

Оцінюючи наданий доказ суд дійшов висновку, що він не може беззаперечно підтверджувати укладення угоди про надання споживчого кредиту, оскільки даний доказ свідчить лише про активацію картки та відкриття відновлювальної лінії.

З виписки з рахунка приватного клієнта одержувача ОСОБА_1 , наданої позивачем, за період з 13.05.2021 по 29.06.2021, що містить інформацію про рух коштів, вбачається, що 13.05.2021 року банк встановив кредитний ліміт у розмірі 127 200,00 грн, розмір якого змінював; відповідач користувався коштами на рахунку: здійснював перекази, розраховувався в терміналах тощо, та протягом усього періоду банк нараховував та списував з рахунку відсотки за кредит, відсотки за овердрафт, відсотки за прострочений овердрафт, відсотки та прострочений несанкціонований офердрафт, за обслуговування основної картки, нараховував заборгованість, зокрема нарахував по простроченому тілу кредиту, по відсоткам.

Відповідно до складеного позивачем розрахунку борг відповідача за кредитним договором № 631649810 від 13.05.2021 станом на 29.06.2025 становить 323 605,25 грн, з яких: 95 872,46 грн прострочене тіло кредиту, 137 199,67 грн відсотки за користування кредитом, 90 533,12 тіло кредиту. За цей період: знято коштів з рахунку – 165 821,70 грн, внесено коштів на рахунок – 53 850,00 грн.

На адресу відповідача АТ «Сенс Банк» 23.07.2025 надіслав досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, в якій вказано про необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором № 631649810 від 13.05.2021, яка станом на 16.07.2025 складає 327 189,14 грн.

30 листопада 2022 року в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну найменування позивача на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Положення частини першої статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На підставі наданих суду документів, суд встановив, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 323 605,25 грн, що утворилась станом на 29.06.2025 за кредитним договором № 631649810 від 13.05.2021, надавши на підтвердження укладення такого договору та заборгованості за ним, зокрема, акцепт пропозиції на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, підписану відповідачем; паспорт споживчого кредиту; довідку про ідентифікацію; складений позивачем розрахунок заборгованості та виписку по рахунку.

Між тим, матеріалами справи не підтверджується, що 13.05.2021 року ОСОБА_1 підписав оферту – пропозицію на укладення договору про надання споживчого кредиту № 631649810, оскільки матеріали справи не містять вказаної оферти.

Долучений акцепт публічної пропозиції на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб підписаний уповноваженим представником Банку і містить загальні положення кредитного договору (п. 2-4), проте не містить умови оферти із зазначенням істотних умов кредитного договору. Тобто відсутні докази, що саме з цими умовами кредитного договору ознайомився відповідач.

Посилання позивача на довідку про ідентифікацію, як на доказ того, що відповідачем підписано оферту договору одноразовим ідентифікатором, не заслуговують на увагу, оскільки довідка видана позивачем без номеру та дати, крім того не має підпису відповідача.

Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 13.05.2021, не може слугувати підтвердженням узгодження між сторонами умов кредитного договору, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленою у постанові від 23.05.2022 року у справі №393/126/20 (провадження №61-14545сво20).

Отже, докази щодо існування письмової домовленості між позивачем та відповідачем щодо нарахування процентів та їх сплати за користування, у справі відсутні.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

За змістом пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Надана позивачем виписка по рахунку містить інформацію, що банк нараховував та списував з рахунку відсотки за кредит, відсотки за овердрафт, відсотки за прострочений овердрафт, відсотки за прострочений несанкціонований овердрафт та комісію за обслуговування основної картки.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).

Як вбачається з виписки за рахунком за період 13.05.2021 по 29.06.2025, відповідачем з рахунку знято коштів у розмірі 126 786,68 грн, а внесено коштів на рахунок – 53 850,00 грн, та позивачем не доведено погодження між сторонами таких істотних умов договору, як сплата відсотків за кредит, відсотків за овердрафт, відсотків за прострочений овердрафт, відсотків за прострочений несанкціонований овердрафт та комісії за обслуговування основної картки, а банк неправомірно нараховував та списував з рахунку відповідача відсотки за кредит, відсотки за овердрафт, відсотки за прострочений овердрафт, відсотки за прострочений несанкціонований овердрафт та комісію за обслуговування основної картки.

У зв`язку з цим суд враховує заперечення відповідача та не вбачає підстав для задоволення вимог в цій частині.

Разом з цим, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині залишку неповернених грошових коштів у розмірі 72 936,68 грн (126 786,68 – 53 850,00), оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач користувався кредитними коштами. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 875,23 грн. (72 936,68 / 323 605,25 х 3 883,26 = 875,23).

Крім того, у позовній заяві АТ «Сенс Банк» просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 003,01 грн.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами такої діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За вимогами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав до суду такі документи: договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, укладений між АТ «Сенс Банк» та АО «Смарт Лекс», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000605 на ім`я Полетаєвої Т. Ю.; довіреність № 023786/25 від 03.02.2025.

Аналізуючи надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема зміст договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, укладений між АТ «Сенс Банк» та АО «Смарт Лекс», суд бере до уваги те, що жоден із наданих стороною позивача документів не містить відомостей щодо розміру та факту оплати наданих послуг.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 26 003,01 грн, при цьому жодним чином не обґрунтовує заявлений розмір.

Згідно п. 1.1. Договору, замовник замовляє виконавець зобов`язується надати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах замовника юридичних та фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, які забезпечені заставою та /або спонуканню їх до погашення такої заборгованості, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 3.1. Договору за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених п.1.1.1. та п.1.1.2 цього договору, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у розмірі: за підготовку та подання позовної заяви - 375 грн.; за отримання рішення суду - 225 грн.; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %.

Разом з тим, суду не надано Актів прийому-передачі наданих послуг, які є підставою для розрахунків між позивачем та Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» і визначають надані послуги згідно до пп. 3.3.1 - 3.3.5 п. 3.3 Договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025.

Зокрема, Замовник (АТ «Сенс Банк») за пп. 3.3.1 Договору має щомісячно надавати Виконавцю (Адвокатському об`єднанню «СмартЛекс») звіт про результати погашеної заборгованості. У випадку зауважень замовник і виконавець їх врегульовують. На підставі зазначеного звіту, у відповідності до пп. 3.3.2 Договору виконавець надає замовнику два екземпляри Акту прийому-передачі наданих послуг. А замовник, згідно положень пп. 3.3.3 Договору має підписати такі акти або надіслати виконавцю мотивовану відмову. Підписаний сторонами Акт прийому-передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надані послуги.

Зважаючи на викладене, перелік послуг та їх вартість ще підлягають погодженню і визначенню згідно наведених пунктів Договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, а сам лише договір не є підставою для оплати послуг, тому з наданих позивачем документів не вбачається, що сторонами був погоджений розмір витрат на правову допомогу.

Окрім того, всупереч вимог ст. 137 ЦПК України позивачем для визначення розміру витрат на правничу допомогу не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги.

Крім того, як вбачається з договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року він укладений між АТ «Сенс Банк» та АО «СмартЛекс» в особі керуючого партнера Лойфер А. Е. У той же час, суду не надано належних документально підтверджених доказів надання правової допомоги в рамках саме даної справи та саме АО «Смарт Лекс».

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю понесених витрат.

Щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги, понесених відповідачем, то представник відповідача у судовому засіданні зробив заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про подання доказів сплати судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, з огляду на що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд вважає за необхідне встановити представнику відповідача строк п`ять днів з дня ухвалення рішення для надання таких доказів.

Керуючись ст.4,10-13,76-81,263-265,268,273,280-283,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 72 936,68 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 875,23 грн., всього на суму 73 811 (сімдесят три тисячі вісімсот двадцять три) грн. 91 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Встановити представнику відповідача строк п`ять днів після ухвалення рішення для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Акціонерне товариство “Сенс-Банк”, юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя Г.М.Щепелева