Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №638/3350/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/3350/26

Провадження № 3/638/1269/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі головуючої судді Яковлевої В.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки громадянки України, не працює (як зазначено в протоколі), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВБА № 200752 від 16.02.2026, 16.02.2026 об 11 год. 15 хв. у приміщенні торгівельного павільону «Gusto par», пр-т Перемоги, 62Б в м. Харков, ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність (продаж електронних цигарок, рідини для паління, тютюну для кальяну) без ліцензії.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи належним чином судовою повісткою про виклик за місцем проживання та sms-повідомленнями, про наявність поважних причин неявки до суду не повідомила та клопотання про відкладення розгляду справи не надала.

05.03.2026 ОСОБА_1 подала через канцелярію суду заяву, в якій просила розглянути справу без її присутності. Просила провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, у зв`язку із тим, що вона не є суб`єктом даного правопорушення. Просила вирішити питання про повернення вилученого майна.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.41) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. ОСОБА_1 мала право та об`єктивну можливість бути присутньою в судовому засіданні, оскільки була обізнана про складання працівниками поліції відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення і була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, а також беручи до уваги заяву ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності, суд вважає за можливе провести розгляд справи без її участі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 245 КпАП України, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положення ст.251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, яка використовується при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Дослідивши надані у справі докази та з`ясувавши всі обставини даної події, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту, суб`єктивної сторони.

При розгляді справи про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності, саме протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є предметом дослідження та оцінки судом в судовому засіданні при розгляді справи по суті (ст. 279 КпАП України).

Стаття 256 КпАП України визначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Так, відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення наряду з фактичними обставинами справи та даними про особу правопорушника вказуються нормативний акт, який передбачає відповідальність за інкриміноване правопорушення; прізвища, адреси свідків, якщо вони є; пояснення порушника, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Крім того, диспозиція ст.164 КУпАП, є бланкетною нормою, і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно зазначати, яка саме норма законодавства порушена.

Вказана норма за своїм змістом є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює цю норму більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.

Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на конкретну норму діючого законодавства, яку порушила ОСОБА_1 .

А тому, з огляду на те, що ч. 1 ст. 164 КУпАП є бланкетною нормою та має відсилочний характер на Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, що використовуються в електронних сигаретах та пального», в протоколі необхідно було зазначити, яку норму вказаного Закону було порушено, чого не виконано, у зв`язку з чим, протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним доказом відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, оскільки він не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Суб`єктом відповідальності даного правопорушення являється спеціальний суб`єкт - посадова особа суб`єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність без відповідного дозволу (ліцензії).

Що стосується здійснення господарської діяльності без ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню суд зазначає наступне.

Згідно п.7 ч.1 ст.7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що ліцензуванню підлягає виробництво і торгівля спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно доЗакону України"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального";

Згідно зі ст.13 Закону України«Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Абзацом 6 частини п`ятдесят другої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачено, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку.

Відповідно до ст. 17 вказаного вище закону, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб`єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, дана імперативна норма зобов`язує суб`єктів господарювання мати ліцензію на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та ін.

Системне тлумачення вказаних вище норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», ГПК України та ЗУ «Проліцензування видівгосподарської діяльності» дає підстави дійти висновку, що ліцензія надається лише суб`єкту господарювання, який здійснює господарську діяльність та такими видами діяльності, які підлягають ліцензуванню.

Тобто, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме за провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню може бути лише суб`єкт господарювання.

Отже, суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення порядку провадження господарської діяльності (ст. 164 КУпАП) в даному випадку має виступати суб`єкт господарської діяльності, а не для будь-яка особа.

Водночас, з наданих суду матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, а, відтак, і суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, тобто здійснення господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, навпаки, в протоколі зазначено та всі додані до протоколу матеріали містять відомості про те, що ОСОБА_1 не працює.

Згідно відомостей, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, в протоколі також зазначено, що ОСОБА_1 не працює. Це також вкзано і в інших доданих до протоколу матеріалах справи, зокрема, поясненнях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Це повністю узгоджується із поясненнями ОСОБА_1 , яка вказує на відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що вона не є суб`єктом даного адміністративного правопорушення.

При цьому в протоколі ця особа - ОСОБА_2 , у будь-якому статусі, ні потерпілого, ані свідка чи то понятого, не вказана.

У той же час, враховуючи пояснення ОСОБА_1 , та зважаючи на те, що матеріали справи не містять та суду не надано достатніх доказів, що особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, є суб`єктом господарської діяльності та здійснювала господарську діяльність, вказує на відсутність суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки вона не є суб`єктом даного адміністративного правопорушення.

Аналізуючи наведене, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки суб`єктом може бути посадова особа, до службових обов`язків якої віднесено забезпечення установлених правил у сфері господарської діяльності, водночас, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів, що ОСОБА_1 самостійно здійснює господарську діяльність і не зареєстрована відповідно до закону як підприємець, є володільцем, засновником чи орендарем приміщення за адресою, вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, протокол складено на особу, яка не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Як вже було зазначено вище, за змістом ч.1 ст.164 КпАП України відповідальність за цією нормою закону настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Більше того, з огляду на вказані норми закону вбачається, що об`єктива сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, має декілька окремих складів з відповідними кваліфікуючими ознаками. При цьому вказана стаття є бланкетною, оскільки закріплює лише загальні ознаки правил поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, відсилає до норм інших нормативних актів іншої галузі права.

Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП під час формулювання об`єктивної сторони протиправного діяння необхідно обов`язково встановити в чому полягала невідповідність цим вимогам діяння особи, що порушила закон.

Для встановлення в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, необхідно встановити всі характеризуючі ознаки підприємницької діяльності, основними з яких є: самостійність, ініціативність та систематичність. При цьому, чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто, скільки разів потрібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася підприємницькою) законодавством не встановлено.

Разом із тим, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» № 3 від 25 квітня 2003 року передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Отже необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме вчинення три і більше разів.

Таким чином, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. При цьому, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Згідно з приписами статті 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

Суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законом.

Суб`єктами господарювання є:

- господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку;

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Отже, безпосереднім об`єктом правопорушення, є встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності, порядок ліцензування окремих видів підприємницької діяльності.

Об`єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає, серед іншого, здійснення господарської діяльності без ліцензії якщо її наявність є обов`язковою.

Слід відзначити, що закон передбачає отримання ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами виключно суб`єктами господарювання.

Крім того, однією з обов`язкових ознак підприємницької діяльності, як виду господарської діяльності, є систематичність її здійснення.

Стаття 14.1.36 Податкового кодексу України передбачає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про підприємництво», підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Приймаючи до уваги правову природу поняття та його законодавче визначення господарською діяльністю у розумінністатті 164 КУпАП, слід вважати будь-яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яка носить регулярний характер.

Отже, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме: вчинення понад трьох разів.

З протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) та самостійно займалась господарською діяльністю без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та без ліцензії, оскільки в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 не працює, наведені вище обставини навіть фактично виключають наявність причетності ОСОБА_1 до інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Так, до протоколу не додано жодного належного доказу на підтвердження факту здійснення систематичної господарської (підприємницької) діяльності та одержання прибутку та будь-які докази, які б підтверджували факти неодноразового продажу товарів, діяльність з продажу яких підлягає ліцензуванню.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких даних щодо систематичного здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності з реалізації товарів.

Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення в порушення вимог законодавства, не зазначено та матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність систематично, на постійній основі.

Також, в порушення вимог ст. 251 КУпАП, з наявних матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів, які б вказували на навіть одноразовий факт реалізації ОСОБА_1 тютюнових виробів, електронних цигарок, рідини для паління немає.

Зокрема, до протоколу не долучено жодних доказів, які б могли бути використані для доведення факту здійснення реалізації тютюнових виробів, а саме касового чеку, або Z-звіту, тобто продажу вказаних товарів за винагороду.

Крім того, ніяким чином не зафіксовано факту продажу та отримання грошей за товар, фіксація обставин вчинення правопорушення за допомогою відеозапису не здійснювалася.

Наявність фотографій із зображенням загального виду внутрішнього приміщення павільйону не може жодним чином довести факт продажу товарів в цьому кіоску, а лише засвідчує фізичне існування самого приміщення, не є належним доказом у справі на підтвердження події даного адміністративного правопорушення.

Більше того, на фото взагалі не відображено особу, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, або ж будь-яку іншу особу.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є документом, на основі даних якого у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, всупереч вимог ст. 251 КУпАП, посадовою особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення, не надано жодних належних доказів на підтвердження факту реалізації товарів.

Наведене вище дає суду всі правові підстави для висновку про відсутність також і події даного адміністративного правопорушення.

Окрім вищевикладеного, суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення та всі додані до нього матеріали складено вкрай нерозбірливим почерком.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За положеннями КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.

При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Пунктом 39 рішення ЄСПЛ у справі «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року (Заява № 16347/02) Суд зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява № 10544/03, від 17 листопада 2009 року).

Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Зважаючи на те, що всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, приходжу висновку, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості про вчинення нею правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, не підтверджуються доказами, отже, і сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати доказом вини останньої у розумінні ст. 251 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що суд не здійснює збирання додаткових доказів, а також враховуючи такі засади провадження як диспозитивність, змагальність процесу, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, суд дійшов висновку про відсутність події і складу правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , що, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, є підставою для закриття провадження у справі.

Аналізуючи докази по справі, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, у зв`язку з чим, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Повернути власнику майно, яке було вилучено при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення, згідно додатку до протоколу Серії ВБА № 200752 від 16.02.2026 року та квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під під час здійснення кримінального провадження № 4099 ст. ДОП ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області майором поліції Вадимом Переверзєвим, а саме: рідину для паління, тютюн для паління, електронні цигарки; обсяг – 5 картонних коробок, ЄО від 16.02.2026 № 9174, номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження 1344, порядковий номер 4099 у відповідності до ч.1 ст. 265 КУпАП.

На підставі ст. 164 КпАП України, та керуючись ст.ст. 247, 268, 283, 284, 285 КпАП України, суд

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вилучене майно, згідно додатку до протоколу Серії ВБА № 200752 від 16.02.2026 року та квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під під час здійснення кримінального провадження № 4099 ст. ДОП ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області майором поліції Вадимом Переверзєвим, а саме; рідину для паління, тютюн для паління, електронні цигарки; обсяг – 5 картонних коробок, ЄО від 16.02.2026 № 9174, номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження 1344, порядковий номер 4099 - повернути законному власнику.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення зазначеного десятиденного строку, встановленого для її оскарження.

Суддя В. М. Яковлева