Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №352/2884/25 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2884/25

Провадження № 2/352/366/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

05 березня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

за участю представника позивача Андрійків Х.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог.

17.12.2025 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19 квітня 2021 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Івано Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С.В. Відповідно до умов договору позичальник строком до 19 травня 2022 року отримав грошові кошти в розмірі 223 826, що в еквіваленті становить 8 000 доларів США виходячи з встановленого НБУ обмінного курсу 1 USD=27,9783 гривні на день укладення цього договору. За домовленістю сторін кошти мали бути повернуті позичальником таким чином: в термін до 19 травня 2021 року в розмірі 55 956,60 грн, що є еквівалентом 2000,00 доларів США, виходячи з встановленого НБУ обмінного курсу 1USD=27,9783 гривні на день укладення цього Договору, решту суми щомісячно в термін до 15 числа поточного місяця платежами в сумі 13 989,15 грн, що є еквівалентом 500,00 доларів США, виходячи з встановленого НБУ обмінного курсу 1USD=27,9783 гривні на день укладення цього договору.У вищевказаний строк відповідач, порушивши договірні зобов`язання, позику не повернув. Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штрафні санкції, передбачені ст. 625 ЦК України, нараховані за весь час прострочення виконання зобов`язань за договором, а саме: 3% річних – 23 290,21 грн. та 87 598,39 грн - інфляційних втрат. Відтак просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором в загальному розмірі 334715 грн та судові витрати.

ІІ. Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача в судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився,про день та час слухання справи повідомлявся відповідно до вимог закону. Правом на подання відзиву не скористався, будь-яких клопотань від нього до суду не надходило. Судом здійснювалось належне повідомлення відповідача про день та час слухання справи відповідно до вимог закону, проте поштове відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення повернулося як не вручене, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 19.12.2025 року постановлено відкрити провадження та розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що у відповідності до договору позики від 19.04.2021, який укладений нотаріально, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 223 826,40 грн у строк до 19.05.2022 року.

При цьому, за домовленістю сторін кошти мали повертатися позичальником позикодавцеві таким чином: в термін до 19 травня 2021 року позичальник сплачує Позикодавцю суму в розмірі 55 956,60 гривень, що є еквівалентом 2000,00 доларів США, виходячи з встановленого НБУ обмінного курсу 1 USD=27,9783 гривні на день укладення цього Договору, решту суми щомісячно в термін до 15 числа поточного місяця платежами в сумі 13 989,15 гривень, що є еквівалентом 500,00 доларів США, виходячи з встановленого НБУ обмінного курсу 1 USD=27,9783 гривні на день укладення цього договору (а.с.54).

В матеріалах справи міститься розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, згідно ст. 625 ЦК України, у відповідності до якого сума 3% річних за період з 20.05.2022 року по 06.11.2025 року (за 1267 днів прострочення) становить 23290,21 грн, а сума інфляційних втрат – за таку саму кількість днів прострочення становить – 87598,39 грн. Розрахунок здійснений на суму боргу, що становить 223826,40 грн (а.с.7зв-8).

Матеріали справи містять претензію адресовану ОСОБА_2 про сплату заборгованості за договором позики в сумі 334715 грн (а.с.6).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки(штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних(боргових) зобов`язань

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши думку представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Так, судом встановлено, що між сторонами 19.04.2021 року укладено договір позики, у відповідності до умов якого відповідач отримав від позивача грошові кошти на суму 223 826,40 грн. При цьому договором було узгоджено умови повернення позичених коштів. Однак, станом на час розгляду справи відповідач умови договору не виконав, кошти за договором не повернув.

Таким чином, слушними є вимоги позивача в частині стягнення суми позики в розмірі 223 826,40 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача 3% річних та інфляційних втрат то суд вважає, що такі до задоволення не підлягають, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум нарахованих згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

А відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІІ. Судові витрати.

Так, вказана позовна заява містить вимогу майнового характеру, з огляду на яку, ціну позову визначено позивачем в розмірі 334 715 грн.

У відповідності до п.п. п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позову майнового характеру, що поданий фізичною особою, ставка судового збору становить 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.3 ст. 4 вказаного закону, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі – застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява в даній цивільній справі подана представником позивача в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

Відтак, з урахуванням викладеного, сума судового збору, яка мала б бути сплачена за подання позовної заяви у вказаній справі мала б становити 2677,72 грн (334715*1%*08).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №057142 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено 2 групу інвалідності з причин загального захворювання строком до 01.06.2026 року (а.с.21).

Так, згідно наявного у матеріалах справи пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є отримує пенсію у зв`язку з інвалідністю 2 групи (а.с.19).

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, тому суд констатує про необхідність стягнення судового збору у розмірі 1790,61 грн з відповідача в дохід держави, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 20000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 24.09.2021 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги №50/2021 від 24.09.2021 року між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Індекс» (а.с.14-16);

додатковою угодою № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 50-2021 від 24.05.2021 (а.с.12);

ордер серії АТ №1122664 про надання правничої допомоги ОСОБА_1 , на підставі договору про надання правової допомоги № 50-2021 від 24.05.2021 року адвокатом Андрійків Х.І. (а.с.5);

свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №002022, видане на ім`я Андрійків Христина Ігорівна (а.с.20).

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 20000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився.

В той же час, враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.625,626,629,1046,1047,1050 ЦК України, ст.ст.4, 5, 13, 81, 82, 280 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 19.04.2021 року в розмірі 223 826 (двісті двадцять три тисячі вісімсот двадцять шість) грн 40 коп.

В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 790 (одну тисячу сімсот дев`яносто) грн. 61 коп. судового збору.

Судовий збір у розмірі 887 (вісімсот вісімдесят сім) грн 11 коп. компенсувати за рахунок держави.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення складене в повному обсязі 06.03.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.