Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №344/5533/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5533/25

Провадження № 2/344/503/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Атаманюка Б.М.

секретаря судового засідання Солонинко С.А.,

за участі

представника позивача в режимі відеозв`язку – адвоката Раврик І.Д.,

представника відповідача – адвоката Мули Х.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Раврик Ігор Дмитрович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , 28.03.2024 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.04.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.06.2025 витребувано у Івано-Франківської філії Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя, Івано-Франківська обл.» (76000, Україна, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, Івана Франка, будинок, 4) копію реєстраційної справи індексний номер 35721989 від 16.06.2017 року (номер відомостей про речове право: 20957110) з копією Договору купівлі-продажу майнових прав (господарське приміщення №7, загальною площею 17,2 кв.м, по АДРЕСА_1 ), який укладений між ТОВ «Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство «МЖК Експрес-24» та ОСОБА_2 від 9.06.2017 року.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.09.2025 відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача адвоката Мули Х.О. про залучення до справи як третьої особи ОСОБА_3 ..

Позов обґрунтований тим, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 04 березня 2008 року. У шлюбі у сторін народився син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Згідно рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26.11.2024 року шлюб між сторонами розірвано. У період перебування у шлюбі сторони подружжя придбало господарське приміщення №7 загальною площею 17.2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу майнових прав який укладений між ТОВ «Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство «МЖК Експрес»» та ОСОБА_2 , яке позивач вважає об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тому просив суд: визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на 1/2 (одну другу) частину господарського приміщення №VII загальною площею 17.2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 ; припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на господарське приміщення №VII загальною площею 17.2 кв.м.. Також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Представник позивача в режимі відеозв`язку – адвокат Раврик І.Д. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Вважає, що майно набуте подружжям за спільні кошти, а тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і надані стороною відповідача докази не спростовують цього. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача – адвокат Мула Х.О. в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила, пояснила, що первинно спірне господарське приміщення було придбане на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна від 15.08.2014 року укладеного між ТОВ «Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство «МЖК Експрес»» та ОСОБА_5 (батьком відповідача). В подальшому між зазначеними сторонами був укладений договір про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.08.2014 року, в якому вказано про зарахування сплачених коштів ОСОБА_5 за договором від 15.08.2014, як оплату згідно договору від 09.06.2017 за покупцем ОСОБА_2 (дочка). Таким чином, спірне господарське приміщення було придбане за кошти третьої сторони, а саме батька відповідача, а тому воно не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно змісту глав 7 та 8 Сімейного кодексу України, власність сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Згідно із частиною 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України, кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає розподілу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначив Верховний Суд у Постанові від 21.07.2021 у справі № 591/692/19, тлумачення ст. 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом з тим, така презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ст. положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 березня 2008 року, який рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26.11.2024 року - розірвано (а.с.10).

У шлюбі у сторін народився син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 набула права власності на господарське приміщення №VII загальною площею 17.2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 09.06.2017, який укладений між ТОВ «Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство «МЖК Експрес»» та ОСОБА_2 (а.с.11).

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створене в майбутньому від 15.08.2014 року, укладеного між ТОВ «Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство «МЖК Експрес»» (продавець) та ОСОБА_5 (покупець), сторони договору домовилися, що продавець зобов`язується створити до 25.12.2015 року та передати у власність покупця в строк до 31.03.2016, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти технічне приміщення, що буде створене у майбутньому і розташоване в житловому будинку за будівельним номером АДРЕСА_1 . Згідно п.10 договору покупець вносить грошові кошти в сумі 170520,00 грн. в готівковій чи безготівковій формі на рахунок Продавця у відповідності до взаємопогодженого графіку: - 96320,00 грн. – 15.08.2014 р.; -74200,00 грн. – до 10.10.2014 р. (а.с.122-123).

Згідно умов договору від 09.06.2017 року про розірвання договору купівлі продажу нерухомого майна, яке буде створене в майбутньому від 15.08.2014 року, укладеного між ТОВ «Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство «МЖК Експрес»» (продавець) та ОСОБА_5 (покупець), сторони домовилися, що грошові кошти в сумі 170520,00 грн. заплачені покупцем ОСОБА_5 зараховуються як оплата згідно договору від 09.06.2017 р. за господарське приміщення №VII загальною площею 17.2 кв.м., за покупця ОСОБА_2 (а.с.119).

Відповідно до умов договору купівлі продажу майнових прав від 09.06.2017, укладеного між ТОВ «Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство «МЖК Експрес»» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), продавець зобов`язувався передати у власність покупцеві господарське приміщення №VII загальною площею 17.2 кв.м. Згідно п. 3.2 договору грошові кошти в сумі 170520,00 грн. зараховуються згідно договору про розірвання договору купівлі продажу нерухомого майна, яке буде створене в майбутньому від 09.06.2017 року (а.с.120-121).

Також, в матеріалах справи наявна копія розписки наданої ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_3 у борг грошових коштів у сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США для купівлі та ремонту господарського приміщення (гаража). Позика є безвідсотковою, яку позичальник зобов`язувалась повернути за 30 днів з моменту вимоги повернути борг (а.с.62).

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_3 , який в судовому засіданні суду показав, що він є рідним братом ОСОБА_2 . Стверджує, що він працював за кордоном та мав заощадження, і на прохання сестри ( ОСОБА_6 ) позитив їй 15 000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США для купівлі та ремонту господарського приміщення (гаража), про що була сестрою надана відповідна розписка від 15.05.2017. Кошти по розписці ОСОБА_2 досі йому не повернула. Він вважав, що сестра придбала гараж за його кошти. Дізнавшись про наявність спору у суді, він шукав вдома документи на підставі яких був придбаний цей гараж, та випадково знайшов договори від 15.08.2014 і від 09.06.2017, які були укладені між забудовником і його батьком ( ОСОБА_5 ). Вивчивши ці документи він з`ясував, що гараж ще у 2014 році придбав батько заплативши за нього гроші. В подальшому, розірвавши договір від 2014 року, батько не повертав кошти, а за умовами договору про розірвання від 09.06.2017 кошти перевів в рахунок оплати за договором вже укладеним між забудовником та ОСОБА_2 (дочкою). Тобто грошові кошти на придбання гаражу належали батьку. На що витратила сестра позичені грошові кошти він не знає, проте хоче їх повернути. Також пояснив, що його батько в похилому віці, і за станом здоров`я в нього не можна з`ясувати обставини щодо придбання гаражу. Окрім того, вважає, що сестра з чоловіком на той час не мали власних коштів, їхні доходи були незначними. Сестра працювала медсестрою, а її чоловік продавцем в автомагазині.

З урахуванням досліджених доказів, зокрема договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створене в майбутньому від 15.08.2014, договору від 09.06.2017 року про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створене в майбутньому від 15.08.2014 року, також договору купівлі-продажу майнових прав від 09.06.2017, судом встановлено, що за походженням грошові кошти, оплачені за спірне господарське приміщення, належали не сторонам по справі, а третій особі - ОСОБА_5 (з показів батько відповідачки).

Суд зазначає, що вищевказані договори були надані в оригіналі, перевірені судом, є дійсними, що є достатнім і достовірним доказом для спростування доводів сторони позивача про те, що спірне майно придбано за спільні кошти подружжя.

Таким чином, сторона відповідача спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на господарське приміщення №VII загальною площею 17.2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , що є підставою для відмови у позові.

Окремо суд зазначає, що наявна у справі боргова розписка не має значення для даної справи, тому висновки суду щодо відсутності підстав для залучення до справи третьої особи ОСОБА_3 - були правильними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.57, 60, 69-71 СК України, ст. 325, 368, 372 ЦК України, ст. 13, 81, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.03.2026.

Суддя Богдан АТАМАНЮК