Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №449/1497/25 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 449/1497/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2026року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

секретаря судового засідання Луківської Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

10.10.2025 позивач ОСОБА_1 подав до Перемишлянського районного суду Львівської області позовну заяву до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якій просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 584924 від 02.10.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а провадження у справі закрити з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення, а також стягнути з відповідача судовий збір у сумі 605,60 грн.

02.10.25 поліцейський внаслідок розгляду справи про адміністративне правопорушення, виніс постанову серії ЕНА № 5846924 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Відповідно до вказаної постанови позивач нібито не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед початком руху, чим порушив вимоги п. 9.2.а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. 02.10.25 позивач дійсно був зупинений працівниками поліції із не зрозумілих для нього причин та без передбачених законом підстав. Після зупинки поліцейський почав стверджувати, що він нібито не показав сигнал покажчиком повороту при зміні напрямку руху, що я заперечив. Потім доводи працівників поліції змінилася і в постанові вказали, що він нібито не змінював напрямок руху, а лише починав рух, що по суті повністю відрізняється від первісних обвинувачень. На вимогу позивача надати належні докази, які б підтверджували вчинення адміністративного правопорушення, показали сумнівне відео на власному телефоні одного з поліцейських, на якому не було зафіксовано ні позивача, ні його автомобіля. З таким обвинуваченням та винесеною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності позивач не згоден, оскільки на його думку в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, вимоги ПДР України він не порушував, а тому постанова серії ЕНА № 5846924 від 02.10.25 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення є незаконною, нічим не обґрунтованою та підлягає скасуванню з наступних причин, у зв`язку з чим звертається до суду.

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 13.10.2025 справу передано за підсудністю до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області.

05.11.2025 вищевказана справа надійшла до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області.

За результатами автоматизованого розподілу справи, оформленого відповідним протоколом від 05.11.2025 для розгляду цієї справи визначено суддю Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області Костюк У.І.

Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області у справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

Представником відповідача на адресу суду поданий відзив на позовну заяву, в якому вказав, що з вказаними позовними вимогами не погоджуються, з огляду на наступне. Інспектором чітко спостережено факт допущення позивачем порушення вимог ПДР України, тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом зупинки транспортного засобу з дотриманням вимог ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Щодо надання доказів вчинення адміністративного правопорушення, сторона відповідача відзначила, що згідно наказу МВС «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» від 18.12.2018 № 1026 – строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА становить 30 діб. Виходячи з цього, відеозапис не є збереженим. Управлінню патрульної поліції не були відомі наміри апелянта скасовувати Постанову, та про необхідність збереження відеозапису з відеореєстраторів того дня. Відтак, вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.

Позивач в судове засідання не з`явився, на адресу суду подана заява, в якій просить суд розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, в поданому відзиві просив суд розгляд справи проводити у відсутності представника.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Згідно з текстом постанови по справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5846924 від 02.10.2025, поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону УПП у Львівській області Середу О.С. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 510 грн.

Згідно з текстом вище вказаної постанови серії ЕНА № 5846924 від 02.10.2025, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як водія, транспортного засобу «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, зокрема у зв`язку з тим, що 02.10.2025 10 год 01 хв. В селищі Брюховичі, вул.. Курортна, 2., позивач подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед початком руху, чим порушив п.9.2.а ПДР.

Вважаючи рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та таким, що порушує його права, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом та зазначає, що дана справа про адміністративне правопорушення розглянута без врахування істотних обставин справи, а сама постанова не містить обґрунтованості вини та доказів вчинення правопорушення.

Представник відповідача надав відзив, в якому просив повністю відмовити у задоволені позову у зв`язку з безпідставністю такого.

Вирішуючи позов суд виходить з наступних норм та мотивів.

В ході розгляду судом встановлено, що оскаржуваною постановою поліцейського УПП у Львівській області від 02.10.2025 ОСОБА_1 за порушення ним п. 9.2.а Правил дорожнього руху визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За порушення вище вказаних Правил дорожнього руху передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом відзначається, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Однак, стороною відповідача хоч заперечується позовні вимоги, проте не представлено суду достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови та не подано жодного доказу на підтвердження факту порушення позивачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, необхідного для прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Суд зазначає, що застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідає принципу верховенства права, а прийняття рішень про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинно ґрунтуватись на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи та оцінці здобутих доказів.

Окрім цього, лише постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності без жодних доказів, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, не може бути єдиним беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, беручи до уваги те, що відповідач не представив суду жодних достатніх та належних доказів на підтвердження винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що є необхідним для прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тому суд дійшов висновку що оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності потрібно скасувати, а провадження в справі закрити.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати у цій справі складаються з судового збору, який сплачений позивачем за подання позовної заяви до суду в розмірі 605,60 грн...

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, з урахуванням того, що позов ОСОБА_1 задоволено, тому судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 605,6 грн., підлягають до стягнення з відповідача, який виступав у справі як суб`єкт владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.241-246,286,293,295 КАС України, суд-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволити.

Скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5846924 від 02.10.2025 року, у вигляді штрафу у розмірі 510 грн за скоєння правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605, 60 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя У.І. Костюк