Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №213/3811/24 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3811/24

Номер провадження 2-а/213/7/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

секретар судового засідання – Куропятник І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №14, адміністративну справу №213/3811/24 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу №1 роти №2 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Городнічука Євгена Ігоровича, ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

за участі:

позивача (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

02.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду через підсистему "Електронний суд" із зазначеним позовом, в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №549769 від 08.08.2024 року, якою інспектором роти № 2 батальйону патрульної поліції у м. Кривий Ріг УПП у Дніпропетровської області ДПП Гордійчуком Євгеном Ігоровичем, її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 гривень 00 копійок, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КпАП України відносно неї закрити.

На думку позивача, зазначена постанова винесена безпідставно, без її присутності та з істотним порушенням її прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Зазначену Постанову винесено «не на місці правопорушення, яке ніби-то, було вчинено нею» ще й без будь-яких доказів вчинення правопорушення, та ще в місці, де вона ніколи навіть не була: на перехрестя вулиці (можливо Переможців) та вул. Староінгулецька, що з направленої їй постанови практично не читабельно і через місяць після начебто вчинення нею дій, які мають склад вищезазначеного адміністративного правопорушення. Постанова не містить навіть посилання на докази та зазначення свідків, які б підтвердили би ті факти (їх просто не існує) та інші факти встановлення вчиненого нею правопорушення. Тобто факту керування нею транспортним засобом без прав не зафіксовано, що є обов`язковою складовою адміністративного правопорушення передбаченого ст. 126 КУАП. Відповідно і інспектор в житті не був на місці вигаданого ним правопорушення вчиненого начебто нею. З огляду на викладене стверджує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що вона - позивач є суб`єктом відповідальності за адміністративне правопорушення за наслідком чого було складено оспорювану постанову. За таких обставин факт вчинення нею порушення п. 2.1.а Правил Дорожнього Руху, за що її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КпАП України, є не доведеним та необґрунтованим.

Ухвалою судді від 03.09.2024 адміністративний позов був залишений без руху.

10.09.2024 судом отримана заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою судді від 13.09.2024 адміністративний позов повторно залишений без руху.

01.10.2024 позивачем подана до суду уточнена позовна заява та докази направлення її відповідачам.

08.10.2024 від представника Департаменту патрульної поліції надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі.

24.10.2024 представник Департаменту патрульної поліції та полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Хайло Р.В. скористався правом надання відзиву на позов. Просить відмовити у задоволенні позовних вимогу в повному обсязі. Зазначає, що доказів того, що факт правопорушення не мав місце з боку позивача, остання суду не надала. Факт скоєння правопорушення підтверджується складеною у відповідності до вимог КУпАП Постановою про адміністративне правопорушення, відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського, де зафіксовані усні пояснення, в яких позивач зазначила, що не має посвідчення водія відповідної категорії, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію та письмовими поясненнями, відповідно до яких гр. ОСОБА_1 зазначала, що 06.07.2024 під час потрапляння в ДТП керувала електросамокатом «Crosser T4», та поясненнями свідків ДТП ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , знімком екрану з сайту crosser.com.ua, на якому міститься інформація щодо потужності керованого позивачем електросамакату 1000 Вт та позовною заявою, в якій позивач факт керування нею електросамокатом «Crosser T4» не заперечує. Отже, інспектором Городнічуком Є.І. винесено постанову відповідно до ст. 258 КУпАП, які встановлюють загальні правила накладення стягнення про адміністративні правопорушення, а саме: встановлена особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують адміністративну відповідальність. Вважає, що постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. По суті, позивач спотворює дійсні обставини справи з метою ухилитися від адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення, а тому її вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

24.10.224 Інспектор взводу №1 роти №2 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 скористався правом надання відзиву на позов. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю. 3 вимогами адміністративного позову не погоджується з наступних підстав. Вважаю, що постанова винесена законно та обгрунтовано. Так, ним, під час відпрацювання інформації, яка надійшла з відділення поліції № 6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області за фактом ЄО 6134, щодо ДТП яке мало місце 06.07.2024 о 15.00 під час якого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи електросамокатом «Crosser T4» отримала тілесні ушкодження. Крім цього, відповідно до відповіді на запит КНП «Криворізька міська лікарня № 17» від 02.08.2024, в якій зазначено, що гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 поступила 06.07.2024 о 15.31 год. до приймального відділення з забійною раною лобної ділянки, алкоголь в крові - взято в роботу, алкотест - 1,98 %. Після того, як були помічені ознаки того що позивач гр. ОСОБА_1 порушила ПДР, та встановлення її місце перебування ,він представився згідно з п.3 ст.18 ЗУ " Про Національну поліцію", після чого згідно з ЗУ "Про Національну поліцію" повідомив про причину звернення. Попросив пред`явити водійське посвідчення. Переконавшись, що вимоги ст.278 КУпАП виконані, перейшов до розгляду справи. Також зачитав позивачу його права зазначені у ч.1 ст.268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. У гр. ОСОБА_1 було запитано «Чому керуєте електросамокатом «Crosser T4» не маючи посвідчення водія відповідної категорії?» На що отримав відповідь «Для керування електроскутером посвідчення водія не потрібне», але ж водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Під час розгляду справи ніяких клопотань від позивача не надходило, що підтверджується відео записом з нагрудного відеореєстратора поліцейського та позивною заявою. Після з`ясування усіх фактичних даних мною було встановлено порушення ч.2 ст. 126 КУпАП. Доказом вчинення позивачем правопорушення були матеріали ЄО № 6134 від 06.07.2024, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію та письмовими поясненнями відповідно до яких гр. ОСОБА_1 зазначала що 06.07.2024 під час потрапляння в ДТП керувала електросамокатом «Crosser T4», та поясненнями свідків ДТП ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Після з`ясування усіх фактичних даних ним було встановлено наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП. За результатами розгляду адміністративної справи та з метою припинення вказаного правопорушення, ним було законно та обгрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства до позивача застосовано адміністративне стягнення – штраф у розмірі 3400 грн., шляхом винесення постанови серії БАД № 549769 від 06.07.2024, відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 та КУпАП. На підтвердження викладених у відзиві обставин просить долучити DVD диск з фактом правопорушення, копії протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію та письмові пояснення гр. ОСОБА_1 та пояснення свідків ДТП ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , знімок екрану з сайту crosser.com.ua, лист ВП №6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області додатком до якого були матеріали ЄО №6134, довідку начальнка ВАП ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області вих.№ 2095вн/41/19/1-2024 від 03.10.2024.

13.01.2025 позивач подала до суду клопотання про визнання наданих відповідачем доказів недопустимим/неналежним/недостовірним. Зазначає, що пункт 7 оскаржуваної постанови не містить найменування долученого до справи жодного доказу, який був предметом дослідження та розгляду, на підставі якого відповідач виніс рішення індивідуальної дії. При розгляді адміністративної справи та винесення оскаржуваної постанови відповідачем - жодних доказів не існувало, що підтверджується записом з його бодікамери, що є грубим порушенням процесуально права. Докази на які посилаються відповідачі, як на законно винесену оскаржувану постанову, збирались після відкриття цього судового провадження. Так як докази подані відповідачем не були ним положені в основу винесеного ним рішення (Постанови), вони автоматично є недопустими в цьому провадженні.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.01.2025 позовна заява була залишена без розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 22 січня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду. Справу направлено для продовження розгляду до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу.

Інші заяви, клопотання учасниками справи не надавались.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила позов задовольнити; відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши письмові матеріали справи та переглянувши долучений до матеріалів справи DVD-диск з відеозаписом, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що постановою відповідача – Інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 2 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Городнічука Євгена Ігоровича серії БАД №549769 від 08 серпня 2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн., за те, що 06.07.2024 о 14 год. 47 хв. в м. Кривий Ріг, по вул. Салютна (Гірників) водій ОСОБА_1 керувала ТЗ електросамокатом CROSSER Т4, не маючи права керування таким ТЗ, а саме не отримувала посвідчення водія відповідної категорії, чим порушила п.2.1 а) ПДР та ст. 15 Закону України "Про дорожній рух".

Відповідно до підпункту «а» п.1.2 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Стаття 222 КУпАП надає повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.122 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення, працівникам органів Національної поліції.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають з права особи оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 керувала електросамокатом CROSSER Т4 06.07.2024 о 14 год. 47 хв. в м. Кривий Ріг, по вул. Салютна (Гірників), не маючи права керування таким ТЗ, а саме: не отримувала посвідчення водія відповідної категорії.

Позивач заперечує цю обставину, вказуючи, що доказів на її підтвердження не надано.

Відповідачі у відзиві просять відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що доказами по справі є відеозаписи, зафіксовані нагрудними відеореєстраторами патрульних поліцейських та матеріали, надіслані зі слідчого відділу ВП №6 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Перевіряючи позицію сторін, дослідивши письмові матеріали справи та відезаписи з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського, судом встановлено, що долучені з боку відповідачів докази не підтверджують обставини, які викладені в оскаржуваній постанові.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

У постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу».

В даному ж випадку, належних та допустимих доказів, зокрема, відеозаписів, якими б беззаперечно доводився факт саме керування позивачем транспортним засобом при зазначених обставинах, суду не надано.

Даючи правову оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, суд вважає, що оскаржувана постанова не містить посилань на докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, а також доказів на спростування обставин, зазначених позивачем в обґрунтування адміністративного позову.

Інших будь-яких допустимих та достовірних доказів, які б спростовували пояснення сторони позивача, в тому числі, як вже згадано вище, - відео з місця з вчинення правопорушення, на якому було б зафіксовано вказане правопорушення, зокрема факт керування транспортним засобом, відповідачами на адресу суду не скеровано.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Така правова позиція висловлене в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.

Відповідно до положень ст.62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачить на її користь.

У межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення та виправити недоліки оскаржуваної постанови.

Таким чином, оскільки доказів провини позивача у вчиненні правопорушення відповідачами не надано, то в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Вказане свідчить про неправомірність складеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тому вимога позивача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає задоволенню.

Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про те, що оскільки під час розгляду справи не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, то належним способом захисту порушених прав позивача є саме скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Як передбачено ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволений, то понесені позивачем судові витрати у сумі 1073,60 грн. слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 250, 257, 262, 286 КАС України, ст.ст.121 ч.1, 258, 268, 276, 283, 287-289, 293 КУпАП, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №549769 від 08 серпня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн. за ч.2 ст.126 КУпАП - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня вручення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі:

- Інспектор взводу №1 роти №2 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Городнічук Євген Ігорович, адреса: м. Кривий Ріг, вул. Вільної Ічкерії, 11;

- Полк патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, адреса: м. Кривий Ріг, вул. Вільної Ічкерії, 11, код ЄДРПОУ 40959302;

- Департамент патрульної поліції, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Повне судове рішення складено 04 березня 2026 року.

Суддя В.В. Попов.