Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №211/3711/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3711/25

Провадження № 2-а/211/5/26

РІШЕННЯ

іменем України

24 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Лебеженка В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Строганової Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Широкопояс Олени Володимирівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Широкопояс О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», в подальшому уточнивши його зміст, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № уп/1503/32 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену 13.02.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , а провадження у справі закрити; стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 04.11.2024 року ОСОБА_1 (далі за текстом -позивач), перебуваючи у м. Києві дізнався від свого батька – ОСОБА_3 про телефонний дзвінок з відділення Укрпошти (50055) та повідомлення про те, що на відділенні знаходиться поштове відправлення від Міноборони, яке містить повістку ТЦК. З 11.11.2024 року позивач розпочав проходити обстеження в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району м. Києва. 20.11.2024 року позивач повернувся в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області та одразу з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі за текстом відповідач). Того ж дня, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 підписав повістку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно з повісткою ОСОБА_1 належало з`явитися за адресою: АДРЕСА_1 21 листопада 2024 року о 07.00 год. для проходження медичного огляду. 21.11.2024 року позивач з`явився до відповідача та пройшов військово-лікарську комісію та отримав довідку №9197/742. Таким чином, позивач з 21.11.2024 року перебуває на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено відповідну відмітку у військово-обліковому документі №180820231425247400004, виданому ІНФОРМАЦІЯ_5 за підписом керівника – підполковника ОСОБА_2 . Позивач випадково, з додатку «ДІЯ» дізнався, що 02.04.2025 року державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартинюк А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови №уп/1503/19, виданої 13.02.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 за підписом керівника – підполковника ОСОБА_2 . У постанові зазначено, що 30.01.2025 року о 13 год. 00 хв. посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_6 виявлено факт перебування військовозобов`язаного в розшуку в Єдиному електронному резерві призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» за порушення вимог чинного законодавства. Військовозобов`язаний 04.11.2024 року Міноборони було надіслано повістку поштовим зв`язком «Укрпошта» за адресою: АДРЕСА_2 (адреса вказана в облікових даних військовозобов`язаного). Представниками відділення пошти №50055 м. Кривий Ріг з 06.11.2024 року по 10.11.2024 року здійснювались заходи з вручення рекомендованого повідомлення №06102016181153 з повісткою №887852 на прибуття 08.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних. 10.11.2024 року було проставлено відмітку на поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою. День явки за викликом військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів – протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, тобто від дати 10.11.2024 року до 20.11.2024 року. Будучи належним чином оповіщеним про необхідність прибуття до ТЦК та СП, останній у встановлений законодавством термін не прибув, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. На підставі вище встановлених обставин начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 - підполковник ОСОБА_2 постановив накласти на позивача штраф у сумі 17000 грн. Відмітка про отримання копії позивачем постанови від 13.02.2025 року уп/1503/19 про притягнення до адміністративної відповідальності відсутня. Представник позивача зазначає, що позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім того зазначила, що згідно з Витягом з додатку Резерв +, позивач дані уточнив вчасно, про що свідчить відповідна відмітка. З оскаржуваної постанови вбачається, що відмітку на поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою було проставлено 10.11.2024 року. Відповідно до п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період», затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року №560 день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів – протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач повинен був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно до 20.11.2024 року. Позивач з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 20.11.2024 року, що підтверджується повісткою №3182010631, якою було зобов`язано з`явитися за адресою: АДРЕСА_1 , 21.11.1024 року о 07 год. 00 хв. для проходження медичного огляду. Таким чином, на її думку, відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-3 КУпАП. У зв`язку з вищевикладеним просить скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 09.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.70-71).

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, в порядку ч. 4 ст. 47 КАС України, 23.05.2025 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позивач відповідно до ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» має статус військовозобов`язаного та перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_7 . 04.11.2024 року Міноборони було надіслано повістку поштовим зв`язком «Укрпошта» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Промислова, 4/53 (адреса вказана в облікових документах військовозобов`язаного). Представниками відділення пошти №50055 м. Кривий Ріг з 06.11.2024 року по 10.11.2024 року здійснювались заходи з вручення рекомендованого повідомлення №0610201618153 з повісткою №887852 на прибуття 08.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, які визначені ст. 7 ЗУ «Про Єдиний реєстр призовників, військово-зобов`язаних та резервістів» та не були актуалізовані позивачем. За допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військово-зобов`язаних та резервістів було сформовано повістку для уточнення персональних даних. 10.11.2024 року представниками відділення поштового зв`язку №50055 проставлено відмітку на поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою, що є належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку. День явки за викликом військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів – протягом десяти діб. У разі наявності поважних причин неприбуття в визначені строки, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (повідомлень про наявність поважних причин, військовозобов`язаним, які під час розгляду справи так і під час звернення до суду не надано). Відповідно до постанови КМУ від 05.03.2009 року №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника. Вразі незгоди з проставленою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» працівниками поштового відділення №50055, позивачу надавалась можливість спростувати чи оскаржити порядок вручення рекомендованого повідомлення №0610201618153. Однак військовозобов`язаним до винесення постанови не було надано достовірних доказів неналежного вручення рекомендованого повідомлення №0610201618153 працівниками поштового відділення №50055 чи надання доказу недійсності проставленої відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» на довідці Ф20. Звертає увагу суду на те, що обставина, про те, що кореспонденція залишилась не врученою позивачу з причин, які не залежать від відправника, не звільняє позивача від обов`язку по дотриманню вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. В присутності позивача 30.01.2025 року було складено протокол про адміністративне правопорушення та за його особистою згодою призначено розгляд на 09.00 год. 07.02.2025 року. З ознайомленням під особистий підпис в протоколі. 07.02.2025 року позивач на розгляд справи не прибув, клопотання про перенесення розгляду справи не подавав. Керівником ТЦК та СП було прийнято рішення щодо перенесення розгляду справи на 13.02.2025 року. 08.02.2025 року на адресу позивача поштовим зв`язком було направлено лист №уп/1283. 13.02.2025 року позивач не прибув на розгляд справи. Начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 було прийнято рішення у вигляді постанови №уп/1503/32 від 13.02.2025 року. Крім того, звернув увагу суду на те, що адреса: АДРЕСА_2 є зареєстрованим місцем проживання позивача, отже фактичне направлення повістки відбулося за належною адресою. Вважає, що позивачем не надано жодного достовірного доказу протиправності винесеної постанови. Викладені докази в позовній заяві вважає надуманими та недостовірними, доказів неналежного вручення чи недотримання порядку вручення поштового відправлення працівниками АТ «Укрпошта» до позовної заяви не надано. У зв`язку з цим просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 правом на подання відзиву не скористався.

27.05.2025 року від представника позивача через модуль підсистеми «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що відповідач у своєму відзиві посилається на те, що 04.11.2024 року Міноборони надіслано позивачу повістку поштовим зв`язком «Укрпошта» за адресою: АДРЕСА_2 (адреса вказана в облікових документах військовозобов`язаного). Представниками відділення пошти №50055, м. Кривий Ріг з 06.11.2024 року по 10.11.2024 року здійснювались заходи з вручення рекомендованого повідомлення №0610201618153 з повісткою №887852 на прибуття 08.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, які визначені ст. 7 ЗУ «Про Єдиний реєстр призовників, військово-зобов`язаних та резервістів» та не були актуалізовані позивачем. За допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військово-зобов`язаних та резервістів було сформовано повістку для уточнення персональних даних. При цьому повністю ігноруючи той факт, що згідно з витягом з додатку Резерв + позивач дані уточнив вчасно, про що свідчить відповідна відмітка. Крім того ТЦК та СП посилається на те, що позивача було належним чином повідомлено про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , і зазначає, що 10.11.2024 року представниками відділення поштового зв`язку №50055 проставлено відмітку на поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою, що є належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку. День явки за викликом військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів – протягом десяти діб. Проте у своєму відзиві ТЦК та СП ніяким чином не коментує той факт, що позивач вчасно (протягом десяти діб) з`явився до ТЦК та СП. 20.11.2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_4 підписав повістку № НОМЕР_1 на ім`я позивача. Згідно з повісткою позивачу належало з`явитися за адресою: АДРЕСА_3 листопада о 07 год. 00 хв. для проходження медичного огляду. З огляду на вищевикладене, вважає постанову протиправною, яка підлягає скасуванню.

Правом на подання заперечення відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, врахувавши позицію сторін, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 30.01.2025 року офіцером групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_6 ст. лейтенантом ОСОБА_6 складено протокол №88 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , згідно з яким 30.01.2025 року о 13 год. 00 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_6 було виявлено факт порушення ЗУ «Про охорону України», та абз. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», яким передбачено, що громадяни України зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці. Військовозобов`язаному було надіслано повістку поштовим зв`язком «Укрпошта» за адресою, зазначеною в облікових даних військовозобов`язаного. Представниками відділення пошти здійснювалися заходи з вручення рекомендованого повідомлення з повісткою на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних. 10.11.2024 року було проставлено відмітку на поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою. Будучи належним чином оповіщеним про необхідність прибуття до ТЦК та СП, останній про поважні причини не повідомив, у встановлений законодавством термін не прибув, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Під час складання протоколу, ОСОБА_1 було роз`яснено права та обов`язки передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, повідомлено коли відбудеться розгляд адміністративної справи, про що свідчить його підпис у протоколі.

13.02.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 винесено постанову № уп/1503/32 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 17 000 грн., за змістом якої 30.01.2025 року о 13 год. 00 хв. посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_6 виявлено факт перебування військовозобов`язаного у розшуку в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» за порушення вимог чинного законодавства. Військовозобов`язаному 04.11.2024 року Міноборони було надіслано повістку поштовим зв`язком «Укрпошта» за адресою: АДРЕСА_2 (адреса вказана в облікових даних військовозобов`язаного). Представниками відділення пошти №50055 в м. Кривий Ріг з 06.11.2024 року по 10.11.2024 року здійснювались заходи з вручення рекомендованого повідомлення №0610201618153 з повісткою №887852 на прибуття 08.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних. 10.11.2024 року було проставлено відмітку на поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою. Будучи належним чином оповіщеним про необхідність прибуття до ТЦК та СП, ОСОБА_1 у встановлений законодавством термін по повістці не прибув, про наявність поважних причин не повідомив, чим порушив вимоги абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У копії постанови, яка подана позивачем, у графі «підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» відсутній підпис позивача, а так само фіксація його відмови від підпису постанови у порядку, встановленому законом, адже зазначеною графою передбачена фіксація як факту отримання постанови, так і факту відмови від підпису за отримання копії постанови.

Не погодившись з постановою № уп/1503/32 від 13.02.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч.1 ст.9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Положеннями ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Об`єктивною стороною вказаного правопорушення є порушення військовозобов`язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу вимог ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до приписів ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частинами 5, 6 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 статті 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з п.2 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов`язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: 1) організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; 2) здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; 3) виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; 4) організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Відповідно до п.п.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 235 КУпАП визначено, що адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Виходячи з наведених правових норм, у контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, є факт його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_6 за повісткою.

Однак, позивач стверджує, що неявка за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 відбулася з поважних причин, оскільки він такої повістки не отримував.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024р. (надалі Порядок №560).

Відповідно до п.28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

В силу вимог п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов`язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв`язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП є документи від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.

Аналізуючи вищевказану норму в контексті обставин цієї справи, необхідно звернути увагу на те, що оскільки повістку № 887852 надіслано позивачу засобами поштового зв`язку, належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 є день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Відповідачем до відзиву долучено копію матеріалів адміністративної справи № 88 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Із копії поштового конверту та довідки про причини повернення/досилання (наявні в матеріалах вказаної наданої адміністративної справи №88) слідує, що поштове відправлення № 0610201618153 повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, а саме: АДРЕСА_2 . На довідці про причини повернення/досилання наявний відбиток АТ «Укрпошта, Кривий Ріг, Дніпропетровська» із зазначенням дати - 10 листопада 2024 року.

За наданим відповідачем трекінгом АТ «Укрпошта» за відстеженням поштового відправлення № 0610201618153, наявна інформація, що поштове відправлення: прийнято 04.11.2024 у м. Києві, прибуло до Відділення №50055 м. Кривий Ріг 06.11.2024 року; повернення Відправнику - Відсутність адресата за вказаною адресою 10.11.2024 року.

Враховуючи вищенаведене, днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання є 10 листопада 2024 року, оскільки саме у цей день поштове відправлення № 0610201618153 було повернуто відправнику у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Натомість, повісткою № 887852, сформованою за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, здійснено виклик ОСОБА_1 на 08.11.2024 року о 09:00 год за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення даних.

Таким чином, поштове відправлення № 0610201618153 повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_1 лише 10 листопада 2024 року, тобто через 2 дні, від дня 08.11.2024 року, який був визначений для явки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак, в розумінні п. 41 Порядку № 560 ОСОБА_1 вважається належно оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 лише 10 листопада 2024 року. Тому не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи зазначення начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 у оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 08.11.2024 року не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , для уточнення даних.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 08.11.2024 року, ним не було порушено абз. 1 ч.1 та абз. 12 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду, тому у відповідача, за відсутності у ОСОБА_1 умислу на порушення законодавства про мобілізацію, як обов`язкового елементу складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст.210-1 КУпАП, були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.

Крім того, суд зазначає, що в разі вчасного оновлення даних, неявка позивача по повістці за викликом для уточнення даних не може бути підставою для покладення на позивача адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», ст.17 Закону України «Про оборону», п.21,24 Порядку проведення призову громадянина військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року.

В матеріалах справи наявна інформаційна довідка з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в якій викладено інформацію про те, що ОСОБА_1 було уточнено дані вчасно.

Відповідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст.251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Докази, надані сторонами по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Системний аналіз наведених положень дає підстави стверджувати, що будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема і постанова про накладення адміністративного стягнення, має бути законною та обґрунтованою. При цьому, обов`язок доведення об`єктивних фактів, на підставі яких таке рішення ухвалено, покладається саме на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень.

Суд у відповідності до вищенаведених норм процесуального закону встановлює обставини саме на підставі належних доказів, та не може переймати на себе обов`язки відповідача, якщо такі докази відсутні у матеріалах справи. Таким чином, суд не може встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення за відсутності відповідних повноважень, що належать відповідачу.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст.286 КАС України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та беручи до уваги вищенаведені норми, суд уважає, що оскаржувана постанова № уп/1503/32 від 13.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, не доведена. Натомість суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині визнання постанови протиправною, оскільки прийняття такого рішення не передбачено ст.286 КАС України.

Згідно з ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, суд враховує ухвалення рішення на користь позивача, а тому уважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. Приймаючи таке рішення, суд зауважує, що ІНФОРМАЦІЯ_9 є відокремленим структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до бюджетного законодавства не має самостійного балансу, не отримує та не являється розпорядником бюджетних коштів.

Керуючись ст.ст.2,3,5,9, п.10 ч.6 ст.12, ст.ст.72-79,139,162, п.2 ч.1, ч.3 ст.241, ст.ст.242,244-246,250,255,257,268,269,271, 286, 293 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Широкопояс Олени Володимирівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити частково.

Постанову № уп/1503/32 від 13.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп., винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 скасувати, а справу закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з моменту його підписання безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст. 286 КАС України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя В.О. Лебеженко