Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №497/2992/25 — Болградський районний суд Одеської області

02.03.2026

Справа № 497/2992/25

Провадження № 2/497/490/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Раца В.А.,

секретаря – Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши, у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2025 року представник позивача ОСОБА_3 , який підтвердив свої повноваження електронним ордером серії АО №1203521 від 12.11.2025 року, звернувся до суду шляхом формування документів в системі "Електронний суд" із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 03 грудня 2019 року Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №2469, мотивуючи тим, що спільне життя з відповідачем не склалося, фактичні шлюбні відносини між позивачем та відповідачкою остаточно припинено, вони проживають окремо, спільним побутом вони не пов`язані. Сім`я розпалася та існує формально. В добровільному порядку розірвати шлюб вони не можуть, так як від шлюбу мають двох малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому представник в інтересах позивача звертається до суду з позовною заявою.

Ухвалою судді від 21.11.2025 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник – адвокат Пижик В.В. надав 01.03.2026 року (зареєстровано 02.03.2026 року) через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі представника позивача, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, на розірванні шлюбу наполягав.

Відповідач ОСОБА_2 перед судовим засіданням 02.03.2026 року надала власноруч складену заяву про розгляд справи без її участі в судовому засіданні, з позовом погодилась, просила строк для примирення не надавати, після розірвання шлюбу залишити прізвище « ОСОБА_7 ».

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно вивчивши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 03 грудня 2019 року, який зареєстровано Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №2469, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане 03.12.2019 року (а.с.12).

У сторін народилися двоє синів, в тому числі під час знаходження у зареєстрованому шлюбі:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , яке видане 04 листопада 2020 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі актового запису №3763 від 17.08.2019 року (а.с.13 на звороті);

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , яке видане 05 серпня 2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі актового запису №1407 від 05.08.2025 року (а.с.13);

які на даний час є малолітніми.

Судом встановлено, що сторони однією сім`єю не проживають, сумісного господарства не ведуть, причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є те, що між подружжям зникло почуття взаємної поваги та любові, взаємодопомоги та підтримки, спільне життя подружжя не склалося у зв`язку з різними поглядами на життя, сторони проживають окремо, тому подальше сумісне проживання між сторонами стало неможливим. Спору щодо місця проживання малолітніх синів, на час розгляду справи, сторони не мають.

Згідно зі статтею 51 Конституції України та статті 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України, передбачено, що кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість.

Згідно з ч.3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст. 110, ч.2 ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя та суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово союз підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивач скористався даним правом та звернувся через представника до суду з цим позовом, на розірванні шлюбу наполягає. Відповідач не заперечувала проти розірвання шлюбу, що свідчить про обоюдне бажання подружжя розірвати шлюб.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Крім того, відповідач не заперечує щодо розірвання шлюбу.

Суд вважає, що причини, які спонукали сторони наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб підлягає розірванню.

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що примирення між сторонами, збереження шлюбу та подальше спільне проживання сторін неможливе, а тому шлюб між сторонами підлягає розірванню.

Згідно ч.2 ст.114 СК України шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Керуючись ст.ст.12, 81, 82, 263, 264 ЦПК України, ст.ст.110,112,113 СК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем с. Делень Арцизького району Одеської області, громадянином України, та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою с. Голиця Болградського району Одеської області, громадянкою України, зареєстрований 03 грудня 2019 року Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №2469.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца