Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №496/3885/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3885/25

Провадження № 2/496/710/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

Судді - Буран В.М.,

за участю: секретаря – Агаджанян Д.Х.,

позивача – ОСОБА_1 , в залі суду;

представника відповідача ОСОБА_2 в режимі ВКЗ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору про сплату аліментів на дітей та стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Свої вимоги мотивує тим, що 13.10.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про сплату аліментів на дітей. Відповідно до п. 1.3 Договору, аліменти сплачуються платником щомісяця у виді твердої грошової суми, розмір якої за домовленістю сторін встановлений у розмірі 15000,00 гривень, з відповідною індексацією. Рішенням Біляївського районного суду від 16.10.2023 по справі №496/6717/23 розірвано шлюб між позивачем та ОСОБА_3 та стягнуто аліменти на утримання дітей, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви - з 28.09.2023 року і до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, наявність Договору про сплату аліментів на дитину та рішення суду про стягнення аліментів фактично призводить до подвійного стягнення аліментів з відповідача: за Договором про сплату аліментів від 13 жовтня 2023 року та за рішенням суду від 16 жовтня 2023 року, що є недопустимим. На підставі вищевикладеного, Договір про сплату аліментів на дитину від 13 жовтня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. підлягає розірванню в зв`язку з істотною зміною обставин, а саме ухваленням рішення Біляївського районного суду від 16.10.2023 по справі №496/6717/23 про стягнення аліментів на утримання дітей.

08.09.2025 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій вона просить в позові відмовити. Пояснила, що відповідачка категорично не погоджується з доводами, викладеними у позовній заяві ОСОБА_1 , з огляду на таке. Підставою для розірвання договору про сплату аліментів на утримання дітей ОСОБА_1 визначає – істотну зміну обставин, за яких існування його договірних зобов`язань є неможливим. За приписами ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 березня 2025 року у cправі № 910/3688/24, застосування ст. 652 ЦК України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.

Існування одночасно чотирьох умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Так, першою умовою є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до цієї умови події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати «істотною зміною обставин», повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона знала про ці події і могла взяти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які й створили ускладнення, або іншими словами «істотну зміну обставин», роблять неможливим для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.

Зауважує, що істотною обставиною, яка, начеб то, ускладнює виконання договору про сплату аліментів на утримання дітей сторін у справі, на переконання ОСОБА_1 , є наявність рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2023 року у справі № 496/6717/23, яким з Позивача на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви з 28.09.2023 року і до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Звертає увагу суду, що спірний договір про стягнення аліментів укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 13 жовтня 2023 року у той час як позовна заява відповідача до суду подана 28 вересня 2023 року, тобто станом на дату укладення договору про стягнення аліментів на утримання дітей позивачу у цій справі було відомо про існування в провадженні суду позову з вимогами про стягнення з нього аліментів, тим не менше ОСОБА_1 все одно було укладено договір, про розірвання якого він нині просить.

13 жовтня 2023 року укладено Договір про сплату аліментів на дитину. Пунктом 3.9. Договору закріплено, що сторони підтверджують, що положення цього договору в повній мірі відповідають їх дійсним намірам і складені ними без застосування будь-якого тиску відповідно до їх волевиявлення на вигідних для них умовах, що однаково розуміють положення цього договорі, його умови і значення, правові наслідки. Сторони (батьки) також підтвердили, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відповідно до умов цього договору (пункт 3.10 Договору від 13 жовтня 2023 року). За вказаних обставин та враховуючи те, що Позивачем аліменти на дітей сплачувались хоча й не системно, але на визначені у Договорі реквізити, а на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2023 року у справі № 496/6717/23 аліменти жодного разу не сплачувались, виконавче провадження не відкривалось.

Наголошує, що сам факт існування судового рішення у справі № 496/6717/23 не є тією обставиною, яка свідчить про подвійне стягнення аліментів ОСОБА_3 з ОСОБА_1 на утримання дочок, оскільки примусове виконання судового рішення не здійснювалось. Щодо стягнення аліментів на утримання дітей з ОСОБА_1 не було відкрито виконавчого провадження. Тому інтереси Позивача у справі жодним чином не обмежуються і не порушуються на відміну від прав відповідачки і дочок.

Крім того, до серпня 2025 року існування судового рішення про стягнення з Відповідача аліментів на утримання дочок (у справі № 496/6717/23) жодним чином не впливало на хоча й несистемне, але виконання ОСОБА_1 спірного договору. Що саме змінилось у серпні 2025 року Позивач не вказує і не надає жодних доказів на підтвердження відповідних обставин, не дивлячись на свій обов`язок. Сам факт його звернення до матері дітей з пропозицію розірвати договір не свідчить про те, що у позивача є право просити суд це зробити. ОСОБА_3 наголошує, шо у договорі йдеться, що він укладений на взаємовигідних умовах, сторони цієї справи підтвердили це своїми підписами, а тому очевидно, що остання не бажала та не бажає розривати договір навіть не дивлячись на його неналежне виконання позивачем.

Тому бажання Позивача «позбутися» свого обов`язку сплачувати аліменти на утримання дочок у розмірі 15 тис. грн. щомісяця за відсутності посилання на фактичні об`єктивні обставини, які ускладнили б чи унеможливили виконання цього обов`язку однозначно не може переважати над інтересами неповнолітніх дітей. Тобто сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов`язання. Для відповідного обґрунтування вказаної умови суду необхідно належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, які свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставин, які для неї істотно змінилися. З цього приводу ОСОБА_3 зауважує, що жодні обставини для позивача не змінилися.

Відповідачка продовжує очікувати від ОСОБА_1 аліменти на утримання дочок у розмірі 15 тис. грн. щомісяця, як про це зазначено в Договорі, проте останні платежі були здійснені у січні 2025 року - 20 тис. грн. і березні 2025 року - 12 тис. грн. Після березня 2025 року позивач у справі припинив сплачувати аліменти на утримання дітей ні у розмірі 15 тис. грн., ні у розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходу, що свідчить про його бажання уникнути обов`язку утримувати дочок після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , а не про якісь обставини, які ускладнили виконання договору.

ОСОБА_3 ніколи не ініціювала стягнення з позивача аліментів на утримання дітей у примусовому порядку, а тому останній ніколи не платив аліменти одночасно і на підставі судового рішення, і на підставі договору. Бажання збагатися за рахунок позивача перед Відповідачкою ніколи не стояло. При цьому відповідачка звертає увагу суду, що відповідний спірний договір укладався для врегулювання порядку виконання обов`язку Позивача як батька дітей. Договір був укладений без примусу, за взаємною волею сторін у справі, які знали про те, що триває процес розлучення, в рамках якого заявлено вимоги про стягнення аліментів, і тим не менше правочин відбувся. У договорі йдеться, що він містить взаємовигідні умови як для ОСОБА_1 , так і для ОСОБА_3 . А тому стверджувати, що тепер виникли якість обставини, які свідчать про неможливість виконання обов`язку батьком утримувати дочок у спосіб, на який він добровільно погодився, на думку відповідачки, свідчить про не доброчесність ОСОБА_1 . Тим більше позивач просить не змінити умови договору, а розірвати його, посилаючись на обставину, про яку йому було відомо станом на дату укладення спірного договору, і яка фактично жодних наслідків для ОСОБА_1 не спричинила. У цьому сенсі варто зазначити, що реальною обставиною, яка зумовила виникнення у позивача бажання звернутися до суду з цим позовом, є звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за спірним договором (справа № 496/2883/25). З того часу Позивач взагалі перестав сплачувати аліменти на утримання дочок.

Позивач в судовому засіданні на позові наполягав та просив його задовільнити пояснив, що коли він розлучився з відповідачкою він залишив її все нерухоме майно. При цьому на ній залишався значний борг за банківським кредитом — 800 000 грн., борг він сам сплатив. Має четверо дітей, а також дружина і ще одна дитина — фактично він утримую п`ятьох дітей.

Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відео конференції пояснила, що позивач не міг не знати про існування судового провадження щодо стягнення з нього аліментів, оскільки позовну заяву про розірвання шлюбу та стягнення аліментів було подано 28 вересня 2023 року, тоді як спірний договір укладено 13 жовтня 2023 року. У межах судового провадження про стягнення аліментів позивач подав заяву про визнання позову. 13 жовтня 2023 року він звернувся до нотаріуса та підписав договір про сплату аліментів. Позивачем не доведено, що він не знав і не міг знати про наявність судового рішення, яким з нього стягнуто аліменти. Це не може вважатися підставою для дій всупереч інтересам дитини. З 2025 року позивач сплатив аліменти лише тричі: у січні 2025 року — 20 000 грн, у березні — 12 000 грн та в жовтні — 12 000 грн. Договір належним чином не виконується. Обставини, на які посилається позивач щодо нібито домовленостей про погашення кредитів, стосуються поділу майна подружжя, а не утримання дітей. Позивач не довів належними та допустимими доказами обставин, які б свідчили про наявність підстав для зміни договору в частині розміру аліментів. У зв`язку з викладеним просимо відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши докази по справі, заслухавши сторони, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , зареєстроване відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №6739 (а.с.15), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , зареєстроване Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №3616 (а.с.14).

13.10.2023 року між сторонами було укладено договір про сплату аліментів на дітей, відповідно до якого ОСОБА_1 повинен сплачувати аліменти на дітей на користь ОСОБА_3 в розмірі 15000,00 грн. (а.с.5-6).

16.10.2023 року рішенням Біляївського районного суду Одеської області позов ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (а.с.7-9).

Відповідно до листа з АТ «Універсал банк» про рух коштів, клієнт ОСОБА_3 від ОСОБА_1 отримала аліменти: 19.11.2023р. – 3000,00 грн.; 25.07.2024р. – 4700,00 грн.; 09.08.2024р. -25000,00 грн.; 01.09.2024р. – 22000,00 грн.; 01.09.2024р. – 8000,00 грн.; 12.09.2024р. – 40000,00 грн.; 12.11.2024р. – 30000,00 грн.; 22.01.2025 р. – 20000,00 грн.; 12.03.2025р. – 7000,00 грн.; 13.03.2025р. – 5000,00 грн. (а.с.26).

Згідно вимог чинного законодавства батьки повинні матеріально утримувати своїх дітей.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України відповідач – відповідач, як батько своєї дитини, зобов`язаний утримувати її до досягнення повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі

Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса (частини перша, друга статті 189 СК України).

13.10.2023 р. сторони уклали Договір про сплату аліментів на дитину, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. зареєстровано в реєстрі за № 1326. (а.с.5-6)

Пунктом 1.3 вказаного договору передбачено, що Платником ( ОСОБА_1 ) щомісяця у виді твердої грошової суми, розмір якої за домовленістю сторін встановлений у розмір 15000,00 грн.

п.3.4 одностороння відмова від виконання положень цього договору не допускається.

п.3.5 Розірвання цього договору здійснюється відповідно до положень чинного законодавства України.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 189 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У аліментному договорі визначаються розмір, умови і порядок виплати аліментів. Розмір аліментів у цьому випадку визначається самими сторонами, проте він не може бути нижче за розмір аліментів, які неповнолітні діти могли б отримати при стягненні аліментів у судовому порядку.

Аліментний договір може бути змінено за спільною угодою сторін або за рішенням суду. Зміна або припинення аліментного договору можлива у будь-який час за взаємною угодою сторін і також повинна укладатися в нотаріальній формі. Одностороння відмова від договору і одностороння зміна його умов не допускаються.

Якщо договір про надання аліментів не виконується платником, їх одержувач має право звернутися до державного виконавця для примусового виконання договору, якщо ж він звертається до суду з позовом про стягнення аліментів у судовому порядку на загальних підставах, передбачених законодавством, його позов не підлягатиме задоволенню, оскільки укладенням аліментного договору сторони вже пов`язані зобов`язанням з надання аліментів, і для таких осіб встановлений спеціальний порядок виконання договору і стягнення аліментів. Якщо угода порушує інтереси дитини, можливе звернення до суду з позовом про його примусову зміну або розірвання, а за наявності передбачених законом підстав - і визнання його недійсним.

Стаття 192 Сімейного кодексу України вказує, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що станом на час укладання спірного Договору, позивач був обізнаний про наявність справи про стягнення з нього аліментів, але укладаючи спірний договір, на власний ризик не врегулював це питання з відповідачкою, оскільки, як зазначив у судовому засіданні, на той час йому терміново було потрібно укласти договір для вирішення питання з відстрочкою від мобілізації.

Що стосується зазначених позивачем обставин про сплату кредитного боргу відповідачки, передачі їй нерухомого майна, то ці обставини виходять за предмет судового розгляду, не були також предметом укладання спірного договору.

На підтвердження неможливості сплачувати визначені спірним договором кошти, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо рівня доходів, погіршення фінансового становища.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 3, 15, 180, 189 СК України, ст. ст. 626, 628, 629, 638, 651, 652 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 76, 77, 81, 89 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору про сплату аліментів на дітей та стягнення судових витрат від 13.10.2023 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. зареєстровано в реєстрі за № 1326 – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя В.М. Буран