Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №494/36/26 — Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

03.03.2026

Справа № 494/36/26

Провадження № 3/494/37/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2026 р. м. Березівка

Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався, за статтею 122-4 та частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

07.01.2026 року до Березівського районного суду Одеської області від Березівського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122-4 та частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказані справи надійшла в провадження судді Римар І.А.

Постановою суду від 09.01.2026 року вказані справи об`єднанні в одне провадження під спільним номером 494/36/26 (провадження 3/494/37/26) та призначені до розгляду на 20.01.2026 року.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №555453 від 31.12.2025 року, вбачається, що 31.12.2025 р о 01.46 год в м. Березівка Одеської області ОСОБА_1 керував т/з БМВ д/н НОМЕР_1 не виконав вимогу про зупинку т/з подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору, звукового сигналу продовжив рух. Був заблокований службовим авто Рено Дастер д/н НОМЕР_2 на площі Захисників України, чим порушив п.2.4 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ст. 122-4 КупАП.

Також, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №555448 від 31.12.2025 року, вбачається, що 31.12.2025 р о 01.46 год в м. Березівка Одеської області ОСОБА_1 керував т/з БМВ д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння(запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з чи в медичному закладі водій відмовився в установленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст 130 КУпАП

19.01.2026 року від адвоката Шулика М.Ю, який діє в інтересах ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про надання йому часу для підготування письмових пояснень та перенесення розгляду справи, оскільки останній своє вини не визнає.

Слухання справи відкладено на 04.02.2026 р.

В судовому засіданні 04.02.2026 р захисник Шулик М.Ю. надав пояснення та зазначив, що ОСОБА_1 винним себе не визнає у скоєних адміністративних правопорушень за ст.122-4 та ч.1 ст.130 КУпАП, що протоколи відносно нього складено безпідставно. Заявив клопотання про виклик поліцейського ОСОБА_2 , який складав вищевказані протоколи . Також вказав, що будь-яких порушень ПДР ОСОБА_3 не здійснював. На підставі вказаного подав через канцелярію суду письмові заперечення в яких просив провадження за ст.122-4 та ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Тому, враховуючи заявлене клопотання про виклик свідка, судом винесена постанова про виклик поліцейського ОСОБА_2 та слухання справи відкладено на 03.03.2026 р.

Під час розгляду справи 03.03.2026 р захисник Шулик М.Ю в судовому засіданні заперечував факт вчинення його підзахисним адміністративних правопорушень за ст. 122-4 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та звернув увагу суду на численні порушення складання адмін матеріалів зі сторони працівника поліції. Також надав додаткові пояснення зазначив про відсутність доказів того, що ОСОБА_3 керував т/з, а саме в момент коли до нього підійшли працівники поліції та повідомили про порушення ним комендантської години він не був за кермом в розумінні п. 1.10 ПДР України, а тому не був зобов`язаний проходити огляд на стан сп`яніння. Вказав, що до справи долучений відеодиск, але факту керування ОСОБА_4 /з не підтверджується і вважає цей відеодиск неналежним та недопустимим доказом. Будь яких інших доказів, які б підтверджували факт керування т/з матеріали справи не містить. Щодо вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення згідно ст 122-4, адвокат Шулик М.Ю вказав, що даний протокол містить не правильну кваліфікацію правопорушення та складений також безпідставно. На підставі цього ,просив провадження у справі за ст. 122-4 та ч.1 ст 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Під час судового засідання 03.03.2026 року допитаний поліцейський ОСОБА_2 , зазначив, що 31.12.2025 р він перебував на добовому чергуванні та під час патрулювання по м. Березівка в комендантську годину ним був помічений автомобіль марки БМВ, водій якого проігнорував вимогу про зупинку т/з і продовжив рух. Проте даний автомобіль був заблокований службовим авто. Під час розмови з водієм з його порожнини рота було чутно запах алкоголю , про що останній не заперечував, та відмовився від освідування. Після чого відносно ОСОБА_6 були складені адмін матеріали за ст 122-4 та ч.1 ст 130 КупАП. Також поліцейський зазначив, що при складанні адмін матеріалу за ст 122-4 КупАП сталася помилка, а саме збій у системі, так як правопорушення було вчинено саме за за ч.1 ст 122-2 а не за ст 122-4 КупАП, про що складено відповідний рапорт. Вказана помилка була виявлена вранці наступного дня, тобто після вручення протоколу особі.

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

Заслухавши пояснення учасників по справі, дослідивши та оцінивши докази по справі, переглянувши надані поліцейськими відеозаписи, суд доходить до наступного висновку:

Статтею 245 КУпАП передбачено: «Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.».

Згідно ст. 254 КУпАП «Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності…».

Відповідно до ст. 280 КУпАП «Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».

Як встановлено вище та підтверджено матеріалами справи, відносно ОСОБА_1 складено адміністративні протоколи, яким передбачено правопорушення за ст.122-4 та за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч.2 статті 251 КУпАП передбачено: «Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу».

Оскільки, ОСОБА_1 та його представник вину у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень за ст.122-4 та ч.1 ст.130 КУпАП - не визнає, а тому вказані обставини у протоколах є недоведеними та підлягають встановленню (доказуванню) під час розгляду справи.

Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Щодо обвинувачення у вчинені ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, суд звертає увагу на таке.

Диспозицією статті 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Судом встановлено, що викладена в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №555453 від 31.12.2025 року суть адміністративного правопорушення не відповідає диспозиції ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки відповідальність за невиконання водіями вимог про зупинку передбачена статтею 122-2 КУпАП, яка в провину ОСОБА_6 не ставиться.

При цьому, суд звертає увагу, що посилання на рапорт поліцейського, складений після вручення матеріалів (протоколу) особі, - не може свідчити про виконання поліцейським вимог щодо належного оформлення матеріалів.

Питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол, у діях конкретної особи, суд вирішує в межах протоколу, складеного відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження на підставі доказів, зібраних органом, повноважним на складання протоколу.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Отже, суд при розгляді справи має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, наприклад у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд зазначає, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v.Turkey п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

З огляду на обставини, встановлені під час судового розгляду, суд дійшов висновку про відсутність належних, допустимих, достатніх, безумовних та переконливих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, оскільки фабула справи не відповідає диспозиції статті, яка ставиться в провину особі, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу та події вказаного адміністративного правопорушення.

Щодо обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд звертає увагу на наступне:

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення від 31.12.2025 року, з яким останній не погодився; направлення на медичний огляд; відеодокази.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №555448 від 31.12.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем БМВ , в стані алкогольного сп`яніння, Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився на місці зупинки т/з. Від керування ОСОБА_1 був відсторонений, шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КупАП.

Відповідно до виписаних у ст. ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

За змістом ст. 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, обставини та суть адміністративного правопорушення повинні бути чітко викладені в протоколі.

Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.

Порядок такого огляду та відмови від його проходження передбачено ст. 266 КУпАП та підзаконними нормативно-правовими актами.

Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння та обов`язково має керувати транспортним засобом.

Відсутність будь-якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адмінітсративної відповідальності категорично заперечує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, зазначаючи, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Водночас, доказів, які б свідчили про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений під час керування, - суду не надано та поліцейським не доведено.

При цьому, відповідно до п.27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19р. зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.

Вказане підтверджується також постановою Одеського апеляційного суду від 12.01.2021 року провадження 33/813/128/21, номер справи місцевого суду: 494/899/20; Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року справа № 567/780/22, провадження № 33/4815/753/22.

Більш того, проаналізувавши диск з відеозаписами вбачається, що на ньому не зафіксовано саме те, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейським під час керування автомобілем.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи диску, вбачається, що поліцейським їде на зустріч автомобіль у темну пору та засвідчує фарами, після цього, поліцейські розвертаються, та значний час їдуть та під`їжджають до автомобіля, який припаркований та не перебуває у русі. При цьому, достовірно встановити чи це саме цей автомобіль на якого складений протокол, з наданого відео не вбачається можливим.

Окрім цього, представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, посилається на порушення ст.35 Закону України «Про національну поліцію», оскільки будь-яких порушень ПДР особа не вчиняла та підстав для вимоги проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння- останні не мали вимагати.

Суд також враховує позицію Чернівецького апеляційного суду по справі №718/1824/22 від 13.10.2022 року про те, що працівниками поліції не було задукоментовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм положень ПДР , які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну Поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу, проте останнього взагалі не має доказів, які б свідчили, що саме він керував ним.

Тобто, на думку вказаного апеляційного суду, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, у зв`язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Свідків, які б підтвердили перебування за кермом транспортного засобу ОСОБА_1 немає. Інших доказів, які б підтвердили вказану обставину суду не надано.

Лише відеозапис, який здійснений не з моменту зупинки транспортного засобу без сукупності інших належних та допустимих доказів вини особи, не можуть бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».

Відповідно до ст.62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Також, в справі «Пол іОдрі Едвардспроти Об`єднаногоКоролівства» (№46477/99),Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_3 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, а тому суд доходить до висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами.

За таких обставин, суд вважає закрити провадження саме на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, оскільки зважаючи на надані заперечення захисником ОСОБА_7 та відсутність доказів керування ОСОБА_5 автомобіля та зупинки його під час керування, не належного оформлення документів порушення ПДР за ст.122-2 КУпАП, суд доходить висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КупАП.

Керуючись ст.ст. 122-4, 130, 247, 268, 283- 285 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Справу про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статтею 122-4 та частиною першою статті 130 КУпАП - закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду .

Повний текст постанови складено та підписано 06.03.2026 року

Суддя І.А. Римар

.