Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №491/1198/25 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/1198/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючої судді - Надєр Л.М.,

за участю секретаря судового засідання – Голубович А.М.,

за участю сторін у справі:

представника позивача – Слободяник І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ананьєві Одеської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В позовній заяві представник позивача зазначає, що згідно з постановою від 07 травня 2025 №6382 ІНФОРМАЦІЯ_2 06 травня 2025 року близько 14 години 30 хвилин під час дії особливого періоду, мобілізації та військового стану до ІНФОРМАЦІЯ_3 прибув військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав законної сили 18.05.2024 року в ст.1 Прикінцевих та перехідних положень встановлено: «громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності ним Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності). Останнім днем, в який ОСОБА_1 повинен був уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані (далі «уточнити персональні дані») є 16 липня 2024 року. Поважних причин не уточнення у встановлений законом строк персональних даних ОСОБА_1 не вказав. Тобто ОСОБА_1 у будь-який із передбачених законом способів, у встановлений законом строк 60 днів, в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно, безпідставно не уточнив адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, чим порушив вимоги чинного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.2101 ч.3 КУПАП. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач зазначає, що доводи відповідача, наведені в обґрунтування оскаржуваної постанови є такими, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки позивач перебував на військовій службі з 2016 року, в 2023 році тимчасово виїжджав за межі території України як батько 3 дітей. При цьому, одразу після повернення з травня 2025 року і по теперішній час він перебуває на військовій службі у Збройних Силах України. З 2016 року позивач перебуває у Збройних Силах України, з 01 березня 2022 року був призваний за мобілізацією та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач має трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Відповідно до посвідчення, виданого Управлінням соціального захисту населення у Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради 24 червня 2023 сім`я позивача багатодітною сім`єю. З відомостей паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданого 15 лютого 2023 року № НОМЕР_2 , вбачається, що позивач виїхав за межі території України 19 липня 2023 року, а повернувся 03 травня 2025 року. При цьому, з оскаржуваної постанови вбачається, що її було складено 07 травня 2025 року, а також зазначено про те, що «до ІНФОРМАЦІЯ_3 прибув військовозобов`язаний ОСОБА_1 ». позивач зазначає, що на даний час він є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу. Відразу ж після повернення в Україну 03 травня 2025 року, позивач 06 травня 2025 року за власною ініціативою з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс оскаржувану постанову, про яку позивач навіть не був проінформований та не зміг надати жодних пояснень. При цьому, враховуючи, що фактично з 2016 року позивач перебував на військовій службі Збройних Сил України, всі дані вже наявні у ТЦК та СП. Враховуючи, що позивач перебував у складі Збройних Сил України, то він був військовослужбовцем, а тому до нього взагалі не повинна була застосовуватися норма законодавства, яка зазначена в оскаржуваній постанові, та яка є єдиним обґрунтуванням оскаржуваної постанови та накладення штрафу на позивача. У зв`язку з цим позивач вважає оскаржувану постанову такою, що є протиправною та незаконною, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою та просить скасувати вище зазначену постанову, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.2101 КУпАП, закрити.

Ухвалою суду від 30 січня 2026 року у справі відкрито провадження, прийнято рішення про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Також, у вказаній ухвалі роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву та порядок його подачі.

Відповідачу було надіслано ухвалу суду про відкриття провадження та вказану ухвалу відповідач отримав 04 лютого 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету (а.с.32).

Також відповідач 23 грудня 2025 року отримав копію позовної заяви з додатками до неї у свій електронний кабінет, що підтверджується квитанцією №5453911 (а.с.23).

У визначені судом строки відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак з`явилась його представник – адвокат Слободяник І.С., яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВН №1629948 від 23 грудня 2025 року та договору про надання правничої допомоги №244/2025 від 18 листопада 2025 року, яка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що позивач з 2016 року проходить військову службу у лавах ЗСУ, при цьому у 2022 році він був мобілізований на військову службу за мобілізацією. Оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Так, у постанові не значено, які саме дані не уточних позивач. При цьому, позивач є військовослужбовцем, а тому всі відомості про нього наявні у ТЦК та інших відповідних органах та установах. Водночас, враховуючи примітку ст.2101 КУпАП, відповідач мав можливість самостійно отримати відповідні відомості про позивача. Представник позивача додала, що позивач 05 травня 2025 року повернувся до України, після чого через три дні пробув до ТЦК. Просить задовольнити позовні вимоги, оскільки є підстави для визнання оскаржуваної постанови незаконною та її скасування, також стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_3 , в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку (а.с.32), причини неприбуття суду не повідомив, відзиву на позов як і будь-яких доказів чи клопотань по справі не надав.

Частиною 1 ст. 268 КАС України визначено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Відповідно до ч.2 ст.268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У відповідності до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явився та відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Враховуючи викладене, судом було визнано за можливе проводити розгляд справи за відсутності позивача та відповідача та за участі представника позивача.

Суд, вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, взявши до уваги неявку належним чином повідомленого відповідача, заслухавши представника позивача, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №6382 від 07 травня 2025 року, винесену відносно нього про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 копійок. Також просить закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.2101 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В підтвердження реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 та наявністю від цього шлюбу у позивача неповнолітніх дітей позивачем до позовної заяви додано копії відповідних актових записів, отриманих з ДП «Дія» (а.с.8-11), згідно яких 04 листопада 2011 року між позивачем та ОСОБА_4 виконавчим комітетом Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області було зареєстровано шлюб, актовий запис №11, та у вказаному шлюбі у них народились спільні діти: : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також відомості щодо їхніх спільних дітей, а також того, що їх сім`я є багатодітною, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 24 червня 2023 року (а.с.21).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст.245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч.1 ст.9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно із ст.235 КУпАП такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначає Інструкція зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерством оборони України від 01 січня 2024 року №3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція № 3).

Відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції №3 матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП.

З постанови №6382 від 07 травня 2025 року за справою про адміністративне правопорушення вбачається, що позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП, яка передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тобто, за те, що позивач у визначений законом строк, а саме, протягом 60 днів з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року, не уточнив свої персональні дані.

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 жовтня 2025 року державним виконавцем Савранського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження з виконання постанови №6382 від 07 травня 2025 року, складеної ІНФОРМАЦІЯ_8 , про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 34000 гривень.

В підтвердження факти виїзду за межі України позивачем до позовної заяви додано копію його паспорта громадянина України для виїзду за кордон, в якому містяться відмітки про виїзд за межі України 19 липня 2023 року та повернення на територію України 03 травня 2025 року.

Позивач з метою підтвердження факту проходження ним військової служби у лавах ЗСУ додав до позовної заяви копію військового квитка, виданого на його ім`я, серії НОМЕР_4 , виданого 30 травня 2016 року ІНФОРМАЦІЯ_9 , в якому, зокрема, міститься відмітка про проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 28 лютого 2022 року. При цьому суду було надано лише копії 1 та 8 сторінок військового квитка, з яких на вбачається вся необхідна інформація.

При цьому, судом не береться до уваги додана до позовної заяви роздруківка (фото скріншот), яка містить відомості про позивача, в тому числі і ті, які стосуються військового обліку, оскільки вказана роздруківка не містить відповідну інформацію щодо джерела її формування та актуальності відомостей, зазначених у ній.

Відповідно до ч.3 ст.2101 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження України особливого періоду.

Статтею 65 Конституції України встановлено обов`язок громадян України у захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року розроблено з метою законодавчого удосконалення процедур проведення заходів мобілізації, удосконалення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, соціального захисту військовослужбовців, а також окремих питань проходження військової служби для покращення якості підбору особового складу під час доукомплектування бойових підрозділів для відсічі збройної агресії проти України.

Завданням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року є, зокрема, уточнення питань військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, посилення соціального захисту військовослужбовців під час отримання медичної допомоги та після звільнення з полону, уточнення обов`язків органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій, військових адміністрацій, підприємств, установ і організацій та громадян України під час проведення мобілізації.

Цим Законом було внесено зміни до ряду законодавчих актів України, зокрема:

- положення частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно з якою встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

- статтю 22 в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» викладено в новій редакції, зокрема абзацом сьомим частини третьої встановлено, що інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Водночас Прикінцевими та перехідними положеннями встановлюються норми щодо, зокрема, оновлення громадянами України, які перебувають на військовому обліку, протягом 60 днів своїх військово-облікових даних.

Так, абзацами 4, 5, 6 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-ІХ установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України “Про загальну мобілізацію”» від 03 березня 2022 року №2105-IX:

громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:

у разі перебування на території України – шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності);

у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено на підставі Указу Президента України та №741/2024 від 28 жовтня 2024 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Отже, станом на дату винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – 07 травня 2025 року діяв особливий період.

Згідно зі ст.42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Останній день вказаного 60-денного строку для уточнення облікових даних припадав на 16 липня 2024 року.

Однак позивач у встановлений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року строк не уточнив свої облікові дані.

Позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами причини не уточнення його облікових даних у визначений законом стром, а доводи позивача про те, що на нього не розповсюджувався обов`язок щодо оновлення облікових даних у зв`язку з проходженням ним військової служби в лавах ЗСУ на той момент – також не підтвердженні наявними в матеріалах доказами, оскільки до позовної заяви додано неповну копію військового квитка позивача, з якої вбачається зарахування до відповідної військової частини з 28 лютого 2022 року, однак відомості про подальше несення ним військової служби, враховуючи тривале перебування позивача за межами України, його статус та момент прийняття відповідних змін до законодавства щодо обв`язку уточнення даних тощо, і перебування його на військовій службі на момент подання вказаного позову до суду, окрім як доводами, зазначеними у позовній заяві, не підтверджені жодними доказами.

Також суд звертає увагу, що позивач мав можливість на оновлення облікових даних у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності). Однак доказів вчинення зазначених дій в період перебування позивача за межами України позивачем суду не надано.

В позовній заяві позивач посилається на примітку до ст.210 КУпАП, згідно якої положення статей 210, 2101 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Однак, примітка до ст.210 КУпАП не може бути застосована в цьому випадку, оскільки чинне законодавство зобов`язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може перевірити факт уточнення військовозобов`язаним своїх персональних даних, однак обов`язок такого уточнення покладається на військовозобов`язаного, яким є позивач, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що він проходить військову службу та має статус військовослужбовця.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.6 ст.77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Сторони судового процесу повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом.

Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.

Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.

Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.

При цьому підставу позову повинен довести саме позивач, який повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви.

Між тим, позивач будь-яких доказів на спростування вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 2101 КУпАП суду не надав. Поважних причин неможливості уточнення у встановлений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року строк, а також підстав для звільнення його від вчинення вказаних дій позивач також не навів.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, на підставі оцінених доказів, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 2101 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Тому постанову №6382 від 07 травня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП, слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 484 гривні 48 копійок, що підтверджується відповідною квитанцією, а також ним понесені витрати на правову допомогу, які позивач просить стягнути з відповідача.

З урахуванням процесуальних норм щодо розподілу судових витрат, оскільки позовна заява залишається без задоволення, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.9, 2101 ч.3, 247, 292, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 19, 20, 72, 77, 139, 243, 244, 245, 246, 250, 268, 286, 295 КАС України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – відмовити.

У відповідності до положень ч.2 ст.251 КАС України у разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

У відповідності до ч.1 ст.272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 283-1, 283-2, 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 06 березня 2026 року.

Суддя Надєр Л.М.

Рішення набуло законної сили «____» __________________20__ року.