Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №514/1742/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/508/26

Номер справи місцевого суду: 514/1742/25

Головуючий у першій інстанції Кравченко П. А.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

захисника ОСОБА_1 – адвоката Кострича М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тарутинського районного суду Одеської області від 20 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Зазначеною постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з нього стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Відповідно до адміністративних матеріалів, 15.11.2025 року о 23 год. 04 хв. водій ОСОБА_1 в с-ще Бессарабське, вул. Красна, керував транспортним засобом Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП.

Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Тарутинського районного суду Одеської області від 20 січня 2026 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.27-29).

Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 30.01.2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.35-38).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Із постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слідує, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При визнанні ОСОБА_1 винним у вчиненні зазначеного правопорушення, суд першої інстанції послався на такі докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №514321 від 16.1.2025 року (а.с.1);

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння (а.с.2);

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння (а.с.3);

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.4);

- відеозапис, долучений до матеріалів справи (а.с.11).

Однак суд апеляційної інстанції з таким твердженням суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2025 рокуя. о 23 год. 04 хв. водій ОСОБА_1 в с-ще Бессарабське, вул. Красна, керував транспортним засобом Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що підтверджується висновком від 15 листопада 2025 року (а.с.4).

Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі виникнення підозри у перебуванні водія в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

Згідно п.1 розділу 2 Інструкції, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу І цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп`яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Пунктом 12 розділу 2 вказаної Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, а саме, наявність однієї чи декількох ознак стану сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 266 КпАП України огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже законодавцем визначено, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП складається поліцейським у разі, якщо особа відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки з допомогою технічних засобів так і в медичному закладі.

Як вбачається з відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, працівниками поліції під час зупинки, ОСОБА_1 дійсно було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Alcotest Drager», на що останній відмовився.

Одночасно, захисник ОСОБА_1 – адвокат Кострич М.П. у своїх додаткових поясненнях зазначив, що ОСОБА_1 у медичному закладі відмовився від проходження тесту за допомогою приладу «Alcotest Drager», натомість наполягав на здачі біоматеріалу.

З доданого до матеріалів відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомляє, що готовий здати кров/сечу/кал. Відмовляється продути за допомогою приладу «Alcotest Drager», але неодноразово повторює та наполягає на тому, що бажає здати кров (урив. 29:40; 31:20; 33:00; 33:10; 34:20).

Розділ 3 вищевказаної Інструкції регламентує проведення огляду у закладах охорони здоров`я та передбачає, що огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Використання в закладах охорони здоров`я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних вище.

Згідно з п.12 Розділу 3 Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а в пункті 13 Розділу 3 цієї ж Інструкції зазначено, що для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

За приписами п.22 Розділу 3 цієї ж Інструкції, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Отже, відповідно, до Інструкції є два види огляду: той, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, та той, який проводиться закладом охорони здоров`я за допомогою вимірювальної техніки та обладнання.

Разом з тим, у даному випадку ОСОБА_1 висловив свою недовіру приладу «Alcotest Drager» при спілкуванні з працівниками поліції, однак не відмовлявся від медичного огляду.

Також згідно вимог п. 9 наведеної Інструкції, передбачено право медичних працівників використання в закладах охорони здоров`я вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, лише для проведення лабораторних досліджень, які, як вказано вище, здійснюються щодо зразків біологічного середовища.

Тобто, можливості застосування в ході медичного огляду водія на стан алкогольного сп`яніння лікарем у лікувальному закладі, технічних засобів контролю типу «Драгер» даною Інструкцією не передбачено.

Таким чином, вимога про проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння у лікувальному закладі обов`язково з використанням вимірювальної техніки типу «Драгер», є незаконною, так як лікар, повинен провести такий огляд відповідно до вимог Інструкції, зокрема провести зовнішній огляд особи та відібрати біологічний матеріал з метою проведення лабораторних досліджень і отримання певних результатів.

Лікар, як спеціаліст в галузі медицини, оглядає особу, котра доставлена працівниками поліції для огляду, перевіряє наявність зовнішніх ознак сп`яніння, заміряє тиск, пульс та кількість подихів у хвилину, проводить інші обстеження, з метою перевірки стану опорно-рухового апарату та мовної сфери.

З наведеного вище слідує, що враховуючи наведені вище вимоги Інструкції, суд вважає, що встановлення стану сп`яніння особи в медичному закладі, яке б відповідало затвердженому порядку, можливе лише шляхом проведення лабораторного дослідження взірців біологічного середовища.

Більше того, згідно з п.12 Розділу ІІІ Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а в пункті 13 Розділу ІІІ цієї ж Інструкції зазначено, що для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Проте, в порушення наведених положень Інструкції у ОСОБА_1 не було відібрано інших об`єктів біологічного середовища.

Таким чином, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки наполягав на здачі крові/сечі.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці та у медичному закладі відмовився, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в його постанові від 10.07.2020 року у справі №420/647/19, адміністративне провадження №К/9901/32880/19, сам по собі тільки протокол про адміністративне правопорушення і рапорт поліцейського не може слугувати достатніми доказами доведеності винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які повинні бути вчинені відповідно до вимог закону.

Апеляційний суд зазначає, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

При цьому, Верховний Суд у справі № 38/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням ПДР України працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Для підтвердження порушення ПДР, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Зазначені обставини додатково свідчать про те, що суд першої інстанції поверхово і без наявності належних об`єктивних доказів визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що докази, які маються в матеріалах справи, не доводять обставин правопорушення, зазначених в протоколі та встановлених судом, оскільки сам по собі протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не може бути безумовним доказом вчинення особою правопорушення за обставин, зазначених в протоколі, без об`єктивного підтвердження даних, зазначених у ньому та інших доказах, які маються в матеріалах справи.

Аналізуючи наведені обставини та оцінюючи зазначені в матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, його вини у вчиненні тих дій, які зазначені в протоколі та в оскаржуваній постанові суду.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010р. № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій у ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовій позиції Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Виходячи з вищевикладеного, вважаю за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, та на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Тарутинського районного суду Одеської області від 20 січня 2026 року скасувати.

Прийняти постанову, якою провадження відносно ОСОБА_1 про вчинення ним правопорушення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда