Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №522/17326/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 11-кп/813/1348/26

Справа № 522/17326/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_9 на вирок Приморського районного суду міста Одеси від 12 листопада 2025 року, у кримінальному провадженні №12025163520000404, внесеному до ЄРДР 20 червня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Овідіополь. Овідіопольського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 26.03.2018 Овідіопольським районним судом Одеської області, за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. Звільнений 14.05.2021 року у зв`язку за відбуттям строку покарання;

-25.03.2025 Пересипським районним судом міста Одеси за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

-09.06.2025 Приморським районним судом міста Одеси за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки;

-23.06.2025 Приморським районним судом міста Одеси за ч. 2 ст. 263 КК України на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на 5 років та у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч . 4 ст. 185 КК України, -

установив:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Зазначеним вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді 5-ти (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 09.06.2025 року, призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5-ти (п`яти) років 1-го (одного) місяця позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, поглинуто покарання за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 23.06.2025 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді на 5-ти (п`яти) років 1-го (одного) місяця позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання за даним вироком строк попереднього ув`язнення, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 28 липня 2025 року по день набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 вирішено обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою – залишено без змін.

Вироком також вирішено питання щодо речових доказів.

Відповідно до оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 19.06.2025 року в денний час доби, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , побачив пристебнутий до металевого паркану велосипед торгової марки «TopRider», чорно-сірого кольору, який належить ОСОБА_10 .

Надалі, ОСОБА_11 , діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, та переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи повторно, з корисливих мотивів, в період воєнного стану, 19.06.2025 о 04 годині 28 хвилин, підійшов до вказаного велосипеду торгової марки «TopRider», чорно-сірого кольору, пристебнутого за допомогою велосипедного замку металевого паркану будинку № 7А, по вулиці Софіївській в м. Одесі, з використанням невстановленого органом досудового розслідування предмету, умисно зняв велосипедний замок.

Далі, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії залишаться непомітними для потерпілого та перехожих громадян, умисно, повторно та з корисливих мотивів, використовуючи фізичну силу, таємно викрав велосипед, торгової марки «TopRider», чорно-сірого кольору, вартістю 4 998 гривень, який належить ОСОБА_10 .

Після чого ОСОБА_7 покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_10 , матеріальний збиток у розмірі 4 998 гривень.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не оспорюючи вирок районного суду в частині доведеності вини обвинуваченого та кваліфікації його дій, прокурор Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що районний суд, ухвалюючи вирок, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання порушив встановлену законом послідовність визначення остаточного покарання. Зокрема, спочатку було застосовано правила, передбачені ст. 71 КК України (за сукупністю вироків), а вже після цього — положення ч. 4 ст. 70 КК України (за сукупністю кримінальних правопорушень), тоді як така черговість не відповідає змісту кримінального закону та усталеній практиці його застосування. Внаслідок цього було фактично зруйновано логічну та правову структуру призначення покарання, що призвело до неправильного визначення остаточного покарання та невідповідності судового рішення вимогам кримінального законодавства.

На підставі наведеного прокурор просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за попереднім вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2025, та за даним вироком, визначити покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Приморського районного суду м. Одеси від 09.06.2025 і остаточно, за сукупністю вироків, визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, яке відповідно до ст. 72 КК України визначити до самостійного виконання.

В іншій частині вирок суду першої інстанції - залишити без змін.

Інші учасники кримінального провадження вирок суду не оскаржували.

Позиції учасників судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор підтримала доводи скарги, просила вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначення покарання.

Захисник ОСОБА_8 частково підтримала апеляційну скаргу прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.

Потерпіла ОСОБА_10 , будучи належним чином сповіщеною про дату та час апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилась, із заявами та клопотаннями на адресу суду не зверталась, про причини своєї неявки не повідомила.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, якими визначено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності потерпілої.

Мотиви апеляційного суду

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В ході судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, у зв`язку з чим, суд обґрунтовано, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Порушень під час судового розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а його дії правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 4 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Між тим, доводи апеляційної скарги прокурора стосовно того, що вирок суду ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд вважає не обґрунтованими з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.412 КПК України, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

В апеляційній скарзі прокурор зазначив, що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке допустив суд першої інстанції при ухваленні вироку, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону – це порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, а тому неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто вимог Кримінального кодексу України, не може вважатися істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, у розумінні ст. 412 КПК України.

Під час апеляційного розгляду апеляційним судом також не встановлені обставини, які свідчать про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили, або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що в цій частині апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Водночас, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.

Як убачається зі змісту оскарженого вироку злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 вчинив 19.06.2025 року.

Апеляційним судом встановлено, 09.06.2025 року Приморським районним судом міста Одеси ОСОБА_12 був засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

Крім того, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2025 року ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та йому на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, який відповідно до ст. 72 КК Укрїни підлягає самостійному виконанню.

З огляду на викладене, апеляційний суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив злочин у даному кримінальному провадженні 19.06.2025 року, тобто після постановлення вироку Приморського районного суду м. Одеси від 09.06.2025 року та до постановлення вироку Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2025 року.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якого, коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно за сукупністю вироків.

Об`єднана палата Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 25 червня 2018 року у справі № 511/37/16-к зробила такі висновки щодо застосування норм права: коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього за правилами ч. 4 ст. 70 КК, потім за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 цього Кодексу.

Виходячи із законодавчих приписів, у разі, якщо порушується хоча б один із принципів кримінального права, то руйнуються окремі елементи відповідної структури, і як наслідок рішення суду містить помилку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , судом першої інстанції при ухваленні оскарженого вироку зазначене не було враховано, що потягло за собою неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.

Частиною 4 ст. 70 КК України передбачено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, вчинене останнім до постановлення вироку Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2025 року, на переконання суду, в даному випадку необхідно застосовувати положення ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України.

Разом із цим, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Так, інкримінований обвинуваченому ОСОБА_7 злочин вчинений ним після постановлення вироку Приморського районного суду м. Одеси від 09.06.2025 року, відповідно до якого йому призначено покарання за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі та підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Частиною 4 ст. 71 КК передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Крім того, у випадку вчинення особою кримінального правопорушення під час іспитового строку, покарання, від якого вона була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, звільнення від покарання з випробуванням не вважається невід`ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку. Вказане узгоджується із висновками Першої судової палати Касаційного кримінального суду, викладеними у постанові від 18 лютого 2025 року в справі № 369/18964/23.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Пунктом 3 частини 1 статті 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Відповідно до п.4) ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.1,2) ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Пунктом другим частини першої статті 420 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вирок суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в частині призначення ОСОБА_7 покарання, з ухваленням нового вироку.

Зазначені обставини, відповідно до положень п.4) ч.1 ст.409; п.1,2) ч.1 ст.413; п.2) ч.1 ст.420 КПК України, є підставами для часткового задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування оскарженого вироку стосовно ОСОБА_7 в частині призначення покарання та ухвалення нового вироку.

Керуючись статтями 370, 372, 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420, 532, 615 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив :

Апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Вирок Приморського районного суду міста Одеси від 12 листопада 2025 року, у кримінальному провадженні №12025163520000404, внесеному до ЄРДР 20 червня 2025 року, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2025 року, призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України підлягає самостійному виконанню.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2025 року, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України підлягає самостійному виконанню.

В решті оскаржений вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4