Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №521/20214/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4201/26

Справа № 521/20214/24

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галайчук Ганна Сергіївна на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 липня 2024 року, постановленого під головуванням судді Михайлюка О.А., у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договорами №102434822 від 17.08.2021 року, №3226516 від 26.07.2021 року, №75355629 від 06.08.2021 року в загальній сумі 151 949 грн. 34 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладені договори 17.08.2021 року №102434822, 26.07.2021 року №3226516, а 06.08.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір №75355629.

30.11.2021 року укладено договір №30-11-65, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №102434822. 10.01.2023 року укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №102434822. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №102434822.

29.11.2021 року укладено договір №29-11-102, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3226516. 10.01.2023 року укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3226516. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3226516.

27.01.2022 року укладено договір №27/01/2022 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75355629. 10.01.2023 року укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75355629. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №75355629.

ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про застосування позовної давності до вимог позивача.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 липня 2024 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договорами №102434822 від 17.08.2021 року, №3226516 від 26.07.2021 року, №75355629 від 06.08.2021 року в сумі 151 949 грн. 34 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галайчук Г.С. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем пропущені строки позовної давності та вважає, що суд необґрунтовано відхилив посилання відповідача на наявність пропущеного строку позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Коллект Центр», в особі представника Ткаченко М.М. просить в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання призначене на 24 лютого 2026 року ОСОБА_1 , а також її представник - адвокат Галайчук Г.С. не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 204-205).

Від адвоката Галайчук Г.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 206).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

За наслідком розгляду даної справи, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 05 березня 2026 року об 11 год. 30 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового рішення, сторони повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Землякова О.А., який представляє інтереси ТОВ «Коллект Центр», дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, за наступних підстав.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» в повному обсязі, суд першої інстанції зробив висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, а тому на підставі належних та допустимих доказів з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договорами №102434822 від 17.08.2021 року, №3226516 від 26.07.2021 року, №75355629 від 06.08.2021 року в загальному розмірі сумі 151949 грн. 34 коп.

Колегія суддів з такими висновками суду погоджується не в повній мірі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч.1 ст.638 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно частин 1, 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг»; Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 26.07.2020 року, між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3226516, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у сумі 20000,00 грн., строком на 30 днів до 25.08.2021 року зі сплатою відсотків у розмірі 0,63% за кожен день користування кредиту (а.с. 7-11).

Пунктом 1.5.1 договору встановлено, що за надання кредиту сплачується 1000,00 грн. комісії, яка нараховується за ставкою 5% від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.2.1. Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Відповідно до п.3.3.2. договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (п.2.2.2. договору).

Згідно із пунктом 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі, юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

Відповідно до пункту 7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту. Строк дії договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Судом встановлено, що договір було підписано позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором S45064, 26.07.2021 року об 21:04, який відповідно до довідки про ідентифікацію було надіслано 26.07.2021 року на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначений у анкеті-заяві (а.с. 7, 32 зворот).

Анкета-заява на кредит № 3226516 від 26.07.2021 року містить відомості щодо погодження на отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан» (а.с. 13).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до графіків платежів ОСОБА_1 повинна повернути тіло кредиту у розмірі 20000 грн., 3780 грн. - відсотки, а також комісію у розмірі 1000 грн., а всього 24780 грн. (а.с. 11 зворот).

Відповідно до платіжного доручення №52183770 грошові кошти у розмірі 20000 грн. перераховані ТОМ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 , що підтверджується копією квитанції, а також випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 33, 162).

29.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 29-11-102, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами зазначеними у відповідних реєстрах (а.с. 47-49).

Пунктом 2.1. передбачено, що кредитор відступає за плату право грошової вимоги у розмірі 102560106 грн. 92 коп.

Відповідно до п. 2.2 договору, фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані фактором суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Згідно з п. 2.4. договору, за цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається.

Відповідно до п. 6.1.4 право вимоги переходить до фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

Пунктом 7.3 умов договору, передбачено, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 4593071 грн. 73 коп., яка перерахована відповідно до платіжної квитанції ТОВ «Вердикт Капітал» на рахунок ТОВ «Мілоан» (а.с. 49).

Відповідно до Акту приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу від 29.11.2021 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 4700, загальна сума заборгованості складає 102560106,92 грн. (а.с. 49 зворот, 62).

Згідно витягу з реєстру боржників від 29.11.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» приймає від ТОВ «Мілоан» право вимоги (2441) за кредитним договором №3226516, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 50 зворот).

17.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102434822, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти у сумі 5000,00 грн., строком на 29 днів до 15.09.2021 року зі сплатою відсотків у розмірі 2,5% за кожен день користування кредиту (а.с. 14-18).

Пунктом 1.5.1 договору встановлено, що за надання кредиту сплачується 950,00 грн. комісії, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 2.1. договору, кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Відповідно до п. 3.3.2. договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (п.2.2.2. договору).

Згідно із пунктом 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

Відповідно до пункту 7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту. Строк дії договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Судом встановлено, що договір було підписано позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором U12178, 17.08.2021 року об 11:35 який відповідно до довідки про ідентифікацію було надіслано 17.08.2021 року на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначений у анкеті-заяві (а.с.14, 35 зворот).

Анкета-заява на кредит № 102434822 від 16.08.2021 року містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан» (а.с. 20).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до графіків платежів ОСОБА_1 повинна повернути тіло кредиту у розмірі 5000 грн., 3625 грн. - відсотки, а також комісію у розмірі 950 грн., а всього 9575 грн. (а.с. 18 зворот).

Відповідно до платіжного доручення № 31228305 грошові кошти у розмірі 5000 грн. перераховані ТОМ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 , що підтверджується копією квитанції, а також випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 35 зворот, 161 зворот).

Встановлено, що 30.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 30-11-65, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами зазначеними у відповідних реєстрах (а.с. 52-54).

Пунктом 2.1. передбачено, що кредитор відступає за плату право грошової вимоги у розмірі 65369380 грн. 75 коп.

Відповідно до п. 2.2 договору, фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані фактором суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Згідно з п. 2.4. договору, за цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається.

Відповідно до п. 6.1.4 право вимоги переходить до фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

Пунктом 7.3 умов договору, передбачено, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 2601567 грн. 70 коп., яка перерахована відповідно до платіжної квитанції ТОВ «Вердикт Капітал» на рахунок ТОВ «Мілоан» (а.с. 54).

Відповідно до Акта приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу від 30.11.2021 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 3063, загальна сума заборгованості складає 65369380,75 грн. (а.с. 54 зворот).

Згідно витягу з реєстру боржників від 30.11.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» приймає від ТОВ «Мілоан» право вимоги (1808) за кредитним договором №102434822, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 55 зворот, 63).

06.08.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75355629, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором LaY2qDS8z3, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 8500,00 грн., строком на 30 днів, базова процентна ставка - 1,99%, дата повернення позики 05.09.2021 року, процентна ставка за перший день користування позикою 1,89%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% за день (не застосовується в період карантину), орієнтовна реальна річна процентна ставка 23550,77%, орієнтовна загальна вартість позики 13320,78 грн. Сторони погодили, що інші умови цього договору регулюються правилами, які є невід`ємною частиною договору (а.с. 21).

ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», відповідно до умов договору, укладеним з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», здійснило успішний переказ згідно кредитного договору № 75355629, 06.06.2021 року у сумі 8500 грн., шляхом переказу на картку НОМЕР_2 , що підтверджується листом, що також підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 37, 162).

Згідно п. 5.6 Правил надання грошових коштів у позику, договір позики укладається відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір позики в електронній формі та його укладання (підписання) сторонами накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином договір позики прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.

Відповідно до п. 6.1. Правил за користування позикою позичальник сплачує товариству проценти у розмірі, визначеному договором. Позичальник зобов`язаний повернути отриману суму позики та проценти за користування нею відповідно до умов укладеного договору позики.

Нарахування процентів за користування позикою починається з дати зарахування коштів на платіжну картку позичальника та нараховується за процентними ставками, що зазначені в договорі позики, за кожен день (календарну дату) користування позикою, включаючи день (дату) видачі позики та включаючи день (дату) її повернення (п. 6.3 Правил).

Згідно з п. 6.5 Правил, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою, починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

У разі виникнення понадстрокового користування позикою (або її частиною), товариство має право переуступити своє право вимоги третім особам без згоди на це позичальника (п. 6.7. Правил).

27.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 27/01/2022, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами зазначеними у відповідних реєстрах (а.с. 57-59).

Пунктом 2.1. передбачено, що кредитор відступає за плату право грошової вимоги у розмірі 135164792 грн. 66 коп.

Відповідно до п. 2.2 договору, фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані фактором суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Згідно з п. 2.4. договору, за цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається.

Відповідно до п. 6.1.4 право вимоги переходить до фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

Пунктом 7.3 умов договору, передбачено, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 6405568 грн. 95 коп., яка перерахована відповідно до платіжної квитанції ТОВ «Вердикт Капітал» на рахунок ТОВ «Мілоан» (а.с. 59 зворот).

Відповідно до Акта приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу від 27.01.2022 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 8518, загальна сума заборгованості складає 6405568 грн. 95 коп. (а.с. 59 зворот).

Згідно витягу з реєстру боржників від 27.01.2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» приймає від ТОВ «Мілоан» право вимоги (4351) за кредитним договором №75355629, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 60 зворот, 64).

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за договорами кредиту (а.с. 65-67).

Згідно п. 5.2 договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.

Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за договорами позики (кредитними договорами), відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 5312491,59 грн. без ПДВ (п.7.1. договору). Ціна договору сплачується новим кредитором в будь-який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п. 12 договору або зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку, визначеному п. 5.6.2. договору протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору (п. 7.2. договору).

Відповідно до Акта прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 року первісний кредитор (ТОВ «Вердикт Капітал») передав, а новий кредитор (ТОВ «Коллект Центр») прийняв реєстр боржників кількістю 207307 (а.с. 67 звор)..

Згідно витягів з реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 року (том №3, №2,) ТОВ «Коллект Центр» приймає від ТОВ «Вердиткт Капітал» право вимоги за кредитними договорами № 3226516, №102434822, № 75355629 укладеними з ОСОБА_1 (а.с. 69-73).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» в повному обсязі, стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами №102434822 від 17.08.2021 року, №3226516 від 26.07.2021 року, №75355629 від 06.08.2021 року, яка складалась з тіла кредиту, відсотків, інфляційних витрат, а також комісії в загальному розмірі сумі 151949 грн. 34 коп.

Однак, з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів не погоджується з визначенням розміру заборгованості, за наступних підстав.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами утворилась заборгованість в загальному розмірі 151949,34 грн., яка складається за договорами:

№ 3226516 від 26.07.2021 року - за тілом кредиту 18000 грн., за відсотками - 136347 грн., 1000 - за комісією, а всього 155347 грн., проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив стягнути 77047 грн., з яких - 18000 тіло кредиту, 58047 грн. - відсотки, 1000 грн. - комісія (а.с. 5);

№102434822 від 17.08.2021 року - за тілом 5000 грн., за відсотками - 40125 грн., за комісією - 950 грн., а всього 46075 грн. (а.с. 5);

№ 75355629 від 06.08.2021 року - за тілом 8500 грн., за відсотками - 20171,78 грн., інфляційні збитки - 136 грн., нараховані 3% річних - 19,56 грн., а всього 28827,34 грн. (а.с. 5).

Колегія суддів, звертає увагу на ту обставину, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

«Користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 26.07.2020 року, між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3226516, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у сумі 20000,00 грн., строком на 30 днів до 25.08.2021 року зі сплатою відсотків у розмірі 0,63% за кожен день користування кредиту (а.с. 7-11).

Відповідно до графіків платежів ОСОБА_1 повинна повернути тіло кредиту у розмірі 20000 грн., 3780 грн. - відсотки (а.с. 11 зворот).

17.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102434822, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у сумі 5000,00 грн., строком на 29 днів до 15.09.2021 року зі сплатою відсотків у розмірі 2,5% за кожен день користування кредиту (а.с. 14-18).

Відповідно до графіків платежів ОСОБА_1 повинна повернути тіло кредиту у розмірі 5000 грн., 3625 грн. - відсотки (а.с. 18 зворот).

06.08.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75355629, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8500,00 грн., строком на 30 днів, базова процентна ставка - 1,99%, дата повернення позики 05.09.2021 року, процентна ставка за перший день користування позикою 1,89%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% за день (не застосовується в період карантину), орієнтовна реальна річна процентна ставка 23550,77%, орієнтовна загальна вартість позики 13320,78 грн. (а.с. 21).

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що у договорі відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору, отже фактичним строком надання кредиту за кредитними договорами зазначено строк, а саме у договорах:

№ 3226516- строк 30 днів, з 26.07.2021 року по 25.08.2021 року (п. 1.4) (а.с. 7);

№ 102434822, строк 29 днів, з 17.08.2021 року по 15.09.2021 року (п. 1.4) (а.с. 14);

№ 75355629, строк 30 днів, з 16.08.2021 року по 05.09.2021 року (а.с. 21).

За всіма договорами, між сторонами даний строк також був узгоджений у графіках платежів, з зазначенням саме в якому розмірі повертаються відсотки.

Після закінчення строку повернення, який є фактичним строком правомірного користування, право нарахування процентів за статтею 1048 ЦК України за базовою ставкою припинилося.

Нарахування коштів за процентною ставкою, що починаються застосовуватися саме з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення, за своєю правовою суттю є не платою за правомірне користування, а мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, оскільки вони застосовуються виключно через факт прострочення.

Колегія суддів вважає доведеною обставину отримання ОСОБА_1 грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними договорами.

Також колегія суддів, вважає доведеним, що ОСОБА_1 не виконані умови договору щодо строковості повернення кредитних коштів та сплати відсотків, за користування кредитом, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка відповідачем не сплачувалась ані новому, ані попередньому кредитору.

Оскільки, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення грошових коштів за умовами договорів: № 3226516 у розмірі 23780 грн., з яких - 20000 грн., 3780 грн. - відсотки; № 102434822 у розмірі 8625 грн., з яких - 5000 грн., 3625 грн. - відсотки; № 75355629 у розмірі 13320,78 грн., з яких 8500 грн. - тіло, 4820,78 грн. (загальна вартість позики 13320,78 грн. - 8500 грн. тіло кредиту) відсотки, які були узгоджені сторонами, тому апеляційний суд приходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» суму заборгованості у загальному розмірі 45725,78 грн.

Відповідно до наданих розрахунків за договорами № 3226516, № 102434822 після закінчення строків, погоджених сторонами, позивачем не було заявлено позовних вимог відповідно до ст. 625 ЦК України, а тому підстав для стягнення відсотків поза межами строків договорів, колегія суддів не вбачає (а.с. 41, 42).

Щодо 3% річних та інфляційних витратза договором № 75355629.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку індексації сума інфляційних витрат у розмірі 136 грн., розрахована за лютий 2022 року з загальної суми кредиту у розмірі 8500 грн. (а.с. 43).

Колегія суддів, звертає увагу, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%.

За період зазначений позивачем величина індексу споживчих цін складала 101,6%, що не перевищувала поріг індексації у розмірі 103%, а тому сума боргу не може бути проіндексована.

За наведених підстав, колегія суддів приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат.

З розрахунку наданого позивачем 3% річних за несвоєчасне виконання договору №75355629, розрахована у розмірі 19,56 грн. за термін з 27.01.2022 року по 23.02.2022 року із заборгованості у розмірі 8500 грн.

Колегія суддів погоджується з даним розрахунком, який відповідачем не спростований, а також не наданий свій розрахунок, за таких підстав колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України у розмірі19,56 коп.

Суд стягуючи з відповідача на користь позивача комісію за договорами № 3226516, № 102434822, вважав вимоги доведеними.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду щодо стягнення заборгованості за комісією за договорами про споживчий кредит № 3226516 у розмірі 1000 грн., №102434822 за комісією - 950 грн., з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) суд зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положення договорів про споживчий кредит № 3226516 від 26.07.2021 року, №102434822 від 17.08.2021 року про стягнення заборгованості за комісією є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Таким чином, зазначена винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 641/11984/15-ц.

Суд на зазначені обставини уваги не звернув, дійшовши помилкового висновку про стягнення комісії.

За наведених підстав, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині стягнення відсотків поза межами строку договору є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про пропуск строку позовної давності, колегія суддів вважає необґрунтованими, за наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору встановлено строк його виконання, а саме:

№ 3226516 строк 30 днів, з 26.07.2021 року по 25.08.2021 року (п. 1.4) (а.с. 7);

№ 102434822, строк 29 днів, з 17.08.2021 року по 15.09.2021 року (п. 1.4) (а.с. 14);

№ 75355629, строк 30 днів, з 16.08.2021 року по 05.09.2021 року (а.с. 21).

Судом встановлено, що постановою КМУ від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Закон № 540-ІХ передбачив, що моментом, з якого продовжується позовна давність (у тому числі передбачена статтями 257, 258 ЦК України) - є запровадження карантину відповідно до постанови № 211, тобто 12.03.2020 р., а тому у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12.03.2020 р., а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність - не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування статті 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності).

Згідно пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу - продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені вказаними статтями продовжуються на строк його дії.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що загальні строки позовної давності визначені ст. 257 ЦК України продовжуються на строк дії карантину та воєнного стану, а тому за зазначеними договорами не сплили.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір факторингу, за яким перейшло право вимоги за договором № 75355629 укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , укладено раніше, ніж виник кредитний договір, а тому підстав для стягнення не має, колегія суддів, вважає таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням встановленого, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення помилився у застосуванні норм, як процесуального, так і матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитами, які складаються з тіла та відсотків, в межах договору, а також 3% річних за договором № 75355629.

Позовні вимоги про стягнення відсотків за межами строку дії договорів, інфляційні витрати за договором № 75355629, а також стягнення комісійної винагороди - задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви ТОВ «Коллект Центр» сплатило судовий збір у розмірі 3028 грн. (а.с. 86).

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 3633,60 грн. (а.с. 190-191).

З огляду на те, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр», підлягають частковому задоволенню на суму у розмірі 45 745,34 грн. (30,1%), з урахуванням задоволених позовних вимог, сплаченого позивачем судового збору у суді першої інстанції, сплаченого апелянтом судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та часткового задоволення позовних вимог, відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню з відповідача судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 911,43 грн., а на користь відповідача за розгляд справи у суді апеляційної інстанції підлягає стягненню з позивача 2539,89 грн.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 25000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу надано: договір № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс», розрахунок вартості послуг, заявка про надання юридичної допомоги у вигляді - усної консультації 4000 грн., письмової консультації 3000 грн., складання позовної заяви - 18000 грн., а також акт виконаних робіт (а.с. 81-85).

З урахуванням задоволення позовних вимог на 30,1%, колегія суддів приходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 , яка в свою чергу не спростовує розмір правничої допомоги, витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 7525 грн.

З урахування взаємних розрахунків остаточно підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати з урахування пропорційно задоволених позовних вимог у загальному розмірі (7525 -1628,46 (2539,89- 911,43)) = 5896,54 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галайчук Ганни Сергіївни - задовольнити частково.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 липня 2024 року- скасувати.

Ухвалити постанову.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ - 44276926, адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договорами: № 3226516 у розмірі 23 780 гривень, з яких - 20 000 гривень, 3 780 гривень - відсотки; № 102434822 у розмірі 8 625 гривень, з яких - 5 000 гривень, 3625 гривень - відсотки; № 75355629 у розмірі 13320 гривень 78 копійок, з яких 8 500 гривень - тіло, 4 820 гривень 78 копійок відсотки, а також 3% річних у розмірі 19 гривень 56 копійок з 27.01.2022 року по 23.02.2022 року, а всього у загальному розмірі 45 745 (сорок п`ять тисяч сімсот сорок п`ять) гривень 34 копійки.

В задоволені решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ - 44276926, адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) судові витрати у загальному розмірі 5 896 (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто шість) гривень 54 копійки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 05 березня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький

______________________________________ С.М. Сегеда