Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №522/17815/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/539/26

Номер справи місцевого суду: 522/17815/25

Головуючий у першій інстанції Гаєва Л. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Лапка Едуарда Миколайовича

розглянувши апеляційну скаргу захисника Лапка Едуарда Миколайовича

на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року

встановив:

Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.

Cудом першої інстанції встановлено, що 18 липня 2025 року о 21 годині 24 хвилині ОСОБА_3 керував транспортним засобом «BMW X5», д/н НОМЕР_1 , у м. Одесі, по вулиці Пантелеймонівській, біля будинку №27, із ознаками алкогольного сп`яніння, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовився. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306.

В апеляційній скарзі захисник Лапко Е.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , просить скасувати постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що на відеозаписі, доданому до протоколу, не зафіксовано факту керування ОСОБА_4 транспортним засобом в стані сп`яніння та зупинення його працівниками патрульної поліції. Наявність такої обов`язкової умови притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як перебування особи у стані сп`яніння під час керування транспортним засобом, відсутня. Поведінка ОСОБА_2 під час оформлення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення була врівноваженою, жодних ознак алкогольного сп`яніння з відеозапису події не убачається. ОСОБА_5 висловлював свої думки, поводив себе відповідно обстановці, мав впевнену координацію рухів, звичайний колір обличчя, зауважень на тремтіння кінцівок рук від працівників поліції не надходило, а тому підстави для складання адміністративного протоколу за ст.130 КУпАП були відсутні. Оскільки ознаки сп`яніння зазначені у протоколі не знайшли свого підтвердження, оскільки вони є удаваними, тому вимога поліцейського про проходження огляду була є безпідставною та незаконною, а тому, всі здобуті докази, отримані на підставі такої незаконної вимоги, є неналежними та недопустимими. Матеріали справи не містять будь-яких доказів, що перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_6 в усній або у письмовій формі, були роз`яснені права передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63, Конституції України та ст.268 КУпАП. В порушення вимог ч.6 ст.266 КУпАП, положень Інструкції та Порядку, поліцейський не вручив ОСОБА_6 направлення на огляд та не запропонував його отримати, а лише долучив до матеріалів справи, що також підтверджується відеозаписом. Підстави для зупинки транспортного засобу, визначені ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», у даному випадку були відсутні, оскільки ОСОБА_3 не порушував вимоги ПДР.

Разом з апеляційною скаргою захисник подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що апеляційну скаргу, яка подана захисником у межах 10-ти денного строку з дня прийняття оскаржуваної постанови, а саме 07 січня 2026, повернуто постановою Одеського апеляційного суду від 20 січня 2026 року з підстав не долучення до апеляційної скарги документу на підтвердження повноважень захисника діяти в інтересах ОСОБА_2 в Одеському апеляційному суді. Копію цієї постанови захисник отримав 21 січня 2026 року, з апеляційною скаргою повторно звернувся 24 січня 2026 року.

В судовому засіданні захисник Лапко Е.М. підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення за доводами апеляційної скарги.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_7 .

Вислухавши захисника Лапка Е.М. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зауважує про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.

Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Так, 29 грудня 2025 року судом прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 30 грудня 2025 року і закінчився 08 січня 2026 року.

З матеріалів справи убачається, що вперше апеляційну скаргу захисник Лапко Е.М. подав 07 січня 2026 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, яку повернуто постановою Одеського апеляційного суду від 20 січня 2026 року з підстав не надання захисником належних документів, які б підтверджували його повноваження. З апеляційною скаргою повторно захисник звернувся 24 січня 2026 року, усунувши недоліки, які слугували підставою для повернення апеляційної скарги.

Ураховуючи, що після усунення обставин, які слугували підставою для повернення апеляційної скарги, захисник повторно подав апеляційну скаргу упродовж розумного строку після прийняття постанови про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань, тому за таких обставин апеляційний суд вважає, що апелянту потрібно поновити строк на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд враховує таке.

Із тексту апеляційної скарги убачається, що захисником не заперечується факт керування ОСОБА_4 вказаним вище транспортним засобом, а також те, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у порядку, передбаченому законом, тому з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, ці обставини апеляційним судом не перевіряється.

Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 266 КУпАП).

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).

Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Також порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я) (п. 7 розділу I Інструкції).

Наведені вище вимоги законодавства при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані.

Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, відеозапис, інші документи.

Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд виходив із того, його вина у скоєнні інкримінованого правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, направленням водія на огляд на стан алкогольного сп`яніння та відеозаписом, долученим до матеріалів справи.

З такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується, з огляду на таке.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №395718 від 18 липня 2025 року, складеного відносно ОСОБА_2 , правоохоронцями зафіксовано, що: «18 липня 2025 року о 21:24 год м. Одеса, вул. Пантелиймонівська, 27, водій керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР».

Від підписання протоколу, отримання його копії, а також надання письмових пояснень, ОСОБА_3 відмовився, про що поліцейським зроблено відповідні записи, що узгоджується з ч.3 ст. 256 КУпАП.

З відеозапису, долученого правоохоронцями до матеріалів справи убачається, що правоохоронці зупинили транспортний засіб, яким керував ОСОБА_3 у зв`язку з порушенням водієм вимог ПДР, зокрема поворот ліворуч, там де дозволено рух лише прямо і праворуч, перетин суцільної смуги та розворот на пішохідному переході. У зв`язку з порушенням водієм вимог ПДР, стосовно нього правоохоронці склали постанову про накладення стягнення. Під час спілкування з ОСОБА_8 , у останнього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота у зв`язку з чим водієві запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціалізованого технічного засобу (алкотестеру) або ж у закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_3 відмовився (21:37:16-21:37:19 – час вказаний на відеозаписі). Під час роз`яснення ОСОБА_3 прав, передбачених законом, останній зупинив поліцейського, зазначивши, що він все знає (21:38:35-21:38:43 – час вказаний на відеозаписі).

Установивши та зафіксувавши, що водій транспортного засобу, з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у порядку, встановленому законом, поліцейськими підставно складено відносно

ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аргументи захисника про те, що поліцейськими не зафіксовано факт керування ОСОБА_4 транспортним засобом у стані сп`яніння є неприйнятними, оскільки ОСОБА_6 інкриміновано порушення вимог п.2.5 ПДР (відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння особою, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння), а не п.2.9 ПДР (керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп`яніння).

Доводи захисника про відсутність у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп`яніння, апеляційний суд відхиляє, оскільки поліцейський лише фіксує ознаки, які на його переконання можуть свідчить про можливе (ймовірне) перебування особи у стані певного сп`яніння, у той час, як єдиним джерелом доказів, яке може спростувати існування таких сумнівів поліцейських є висновок лікаря закладу охорони здоров`я або ж результати огляду, проведені поліцейським на місці події з використанням спеціалізованого технічного засобу (алкотестеру), які у цій справі відсутні.

Твердження захисника про те, що поліцейський не роз`яснив ОСОБА_6 права, визначені законом, апеляційний суд відхиляє, як такі, що спростовуються відеозаписом з якого убачається, що під час роз`яснення водієві прав, передбачених законом, ОСОБА_3 зупинив поліцейського, зазначивши, що вони йому відомі.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що у встановленому законом порядку водія не було направлено на проходження огляду на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 не було вручено письмове направлення на проходження огляду, чим порушено вимоги Інструкції, апеляційний суд відхиляє, оскільки як передбачено п. 6 Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. При цьому положення профільного законодавства не містять обов`язку поліцейського вручати цей документ (направлення) водієві у письмовій формі з метою проходження ним огляду, як про те твердить захисник.

Посилання захисника на те, що проходження огляду у закладі охорони здоров`я пропонується не лише усно, а і шляхом вручення водієві письмового направлення на такий огляд, зводяться до суб`єктивного тлумачення апелянтом норм законодавства.

Крім того, сама по собі та обставина, що водієві не вручалося письмове направлення на огляд у закладі охорони здоров`я, апеляційний суд відхиляє, оскільки у цій справі, водій відмовився від проходження огляду, а тому факт не вручення йому цього документа не спростовує наявність у діях ОСОБА_2 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Відомості про те, що складену правоохоронцями відносно ОСОБА_2 постанову про накладення адміністративного стягнення у зв`язку з порушенням ним вимог ПДР скасовано у встановленому законодавством порядку, матеріали справи не містять, тому твердження захисника про незаконність зупинки транспортного засобу є безпідставними.

Сама по собі не згода водія транспортного засобу з причинами зупинки автомобіля, не звільняє водія від обов`язку на вимогу поліцейського виконати вимоги, передбачені п.2.5 ПДР.

Іншими доводами апеляційна скарга не обґрунтована.

Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до

ст. 252КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з`ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин, підстав для закриття провадження справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є вірним.

Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст. 247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Клопотання захисника Лапка Едуарда Миколайовича задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника Лапка Едуарда Миколайовича залишити без задоволення.

Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко