Постанова від 29 жовтня 2025 р. у справі №509/3938/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5723/25

Справа № 509/3938/24

Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі Військової частини НОМЕР_1

на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 листопада 2024 року

за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, про встановлення факту перебування дитини на утриманні

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною заявою, в якій просив суд встановити факт перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначив, що 04 квітня 2017 року, між ним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Овідіопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №41.

У шлюбі з ОСОБА_2 у сторін народились діти:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Від першого шлюбу ОСОБА_2 має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , це підтверджується: копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 55; копією рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 червня 2011 року по справі №2-1075/11 про розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ; 27 березня 2019 року Овідіопольським районним судом Одеської області прийнято рішення по справі №509/417/19 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 733,50 грн, щомісячно, починаючи з 29 січня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття; 05 березня 2020 року постановою Одеського апеляційного суду по справі № 509/417/19, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 березня 2019 року змінено та збільшено суму стягнутих аліментів з 733 гривень 50 копійок до 1500 гривень щомісячно.

Станом на день подання позову, батько дитини ОСОБА_7 має борг по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 84 285 грн 16 коп., це підтверджується копією розрахунку заборгованості по аліментам, виданого старшим державним виконавцем Відвічук К.Г., Овідіопольського ВДВС ПМУ МЮ (м.Одеса) від 01 червня 2024 року.

Заявник, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають однією сім`єю з квітня 2017 року.

Біологічний батько дитини ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків, щодо матеріального утримання дитини самоусунувся, фінансово не допомагає та взагалі не цікавиться його життям, це підтверджується копією розрахунку заборгованості по аліментам від 01.06.2024 року та довідкою про неотримання аліментів, яка видана начальником Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) Романом Костенко від 12.06.2024 року за №21.14-33632.

Всі заходи державною виконавчою службою проводяться у повному обсязі щодо боржника по аліментам ОСОБА_7 , але ним вони ігноруються.

Від початку відносин заявника з матір`ю дитини ОСОБА_2 , він взяв на себе обов`язок по утриманню сина його дружини, ОСОБА_3 , з тих підстав, що біологічний батько взагалі ніяк не допомагає по утриманню сина, ні фінансово, ні фізично.

Дитина ОСОБА_3 , як на момент початку відносин, так і наразі потребує фінансового утримання та чоловічого виховання.

Окрім освітніх потреб, які надаються та будуть надані у майбутньому, у т.ч. витрати на здобуття вищої освіти, дитина має потреби продовольчого характеру (їжа), непродовольчого (речі особистого користування), соціально-культурного характеру (відвідування різних закладів харчування, розважальних комплексів, кінотеатрів, тощо).

Враховуючи обставини, які виникли з не утриманням дитини дружини заявника ( ОСОБА_3 ) своїм батьком ОСОБА_7 , та проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 однією сім`єю з ними у складі п`яти чоловік: заявник, ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , дитина ОСОБА_3 , дитина ОСОБА_4 , дитина ОСОБА_5 , - утримувачем дитини ОСОБА_3 є заявник - ОСОБА_1 .

Крім того, ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить квартира загальною площею 58,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.01.2017 року за №78520548.

Встановлення факту утримання дитини має юридичне значення для заявника, оскільки породжує для нього й дитини, інших членів сім`ї виникнення відповідних прав на отримання соціальних та інших пільг, виплат, допомоги, які передбачені Податковим кодексом України, Законами України «Про охорону дитинства», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тощо.

Для реалізації своїх прав, до компетентних органів заявнику необхідно надати документальне підтвердження про те, що на його утриманні перебуває дитина ОСОБА_3 (пасинок), а тому був вимушений звернутися до суду з відповідною заявою.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, про встановлення факту перебування дитини на утриманні – задоволено.

Встановлено факт перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду вмотивовано тим, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту перебування дитини на утриманні є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції особа, яка не брала участі у справі Військова частина НОМЕР_1 , подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати повністю, залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування дитини на утриманні від 04.07.2024 року, або ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування дитини на утриманні від 04.07.2024 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга скаржником вмотивована тим, що суд першої інстанції вирішив питання, які прямо стосуються прав та обов`язків військової частини НОМЕР_1 без її залучення до розгляду.

Акцентується увага на тому, що ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у ЗСУ, строк дії якого «до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію» і останній звертався до командира ВЧ з проханням клопотати перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох неповнолітніх дітей. Ключовим же доказом існування вказаної підстави, документом що інституціоналізує (моделює факт) утримання третьої дитини (пасинка) є саме оскаржуване рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.11.2024 по справі № 509/3938/24, на підставі якого ОСОБА_1 набув формального права стосовно військової частини НОМЕР_1 на звільнення і (посилаючись на це рішення) скористався відповідним правом, подаючи рапорт від 08.04.2025 № 12/1887. Наголошується, що оскаржуване рішення створює для військової частини НОМЕР_1 правовий обов`язок, вирішальним чином впливаючи/змінюючи існуючі (до процесуальні/досудові) відносини військової частини із підпорядкованим військовослужбовцем.

Крім того, скаржник з посиланням на висновки Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №201/5972/22, від 18.10.2024 у справі № 613/1674/23, від 06.11.2024 у справі № 468/1025/23 вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту утримання неповнолітнього ОСОБА_3 підлягає залишенню без розгляду, так як факт утримання дитини не біологічним батьком, а вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Також, у скарзі звертається увага на те, що до розгляду справи не було залучено батька неповнолітнього ОСОБА_3 – ОСОБА_7 , що також є порушенням.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Ознайомившись з апеляційною скаргою Військової частини, представник ОСОБА_1 адвокат Рашевська О.О. подала на неї відзив, в якому зазначається, що ОСОБА_1 із доводами, що містяться в апеляційній скарзі не погоджується в повному обсязі, вважає рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.11.2024 року у справі №509/3938/24 законним, тож просить залишити його в силі.

У відзиві акцентується увага на тому, що у даній справі заявник просив суд встановити факт перебування на його утриманні дитини, і заявлені вимоги пов`язані з юридичним значенням для заявника, оскільки породжує для нього й дитини, інших членів сім`ї виникнення відповідних прав на отримання соціальних виплат, пільг, допомоги, які передбачені Податковим кодексом України, Законом України «Про охорону дитинства», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тощо. Наголошується, що саме по собі встановлення зазначеного факту не породжує жодних юридичних наслідків для військової частини НОМЕР_1 , та сам по собі факт перебування ОСОБА_3 на утриманні Заявника не впливає на характер чи обсяг обов`язків останнього як військовослужбовця, не змінює та не припиняє їх. Встановлення факту перебування дитини на утриманні Заявника має приватноправовий характер, оскільки стосується виключно особистих майнових прав заявника та його родини. Таке встановлення не впливає на публічні (державні) інтереси, не стосується повноважень органів державної влади або інших юридичних осіб публічного права, зокрема - військової частини. Це питання належить до сфери цивільно-правових відносин, які регулюють взаємозв`язки між приватними особами (фізичними особами). А тому, у справах про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця військова частина не є заінтересованою особою, оскільки встановлення цього факту не має прямого впливу на її права чи обов`язки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 адвокат Рашевська О.О. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ВЧ, просила оскаржуване рішення залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином, клопотань про відкладення розгляду не подавали.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників які з`явились, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників які не з`явились.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

04 квітня 2017 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Овідіопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 41.

У шлюбі з ОСОБА_2 у сторін народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Від першого шлюбу ОСОБА_2 має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , це підтверджується: копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис №55; копією рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 червня 2011 року по справі №2-1075/11 про розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ; 27 березня 2019 року Овідіопольським районним судом Одеської області прийнято рішення по справі №509/417/19 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 733,50 грн., щомісячно, починаючи з 29 січня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття; 05 березня 2020 року постановою Одеського апеляційного суду по справі №509/417/19, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 березня 2019 року змінено та збільшено суму стягнутих аліментів з 733 гривень 50 копійок до 1500 гривень щомісячно.

Станом на день подання позову, батько дитини ОСОБА_7 має борг по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 84 285 грн 16 коп., це підтверджується копією розрахунку заборгованості по аліментам, виданого старшим державним виконавцем Відвічук К.Г., Овідіопольського ВДВС ПМУ МЮ (м.Одеса) від 01 червня 2024 року.

Заявник, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають однією сім`єю з квітня 2017 року.

Біологічний батько дитини ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків, щодо матеріального утримання дитини самоусунувся, фінансово не допомагає та взагалі не цікавиться його життям, це підтверджується копією розрахунку заборгованості по аліментам від 01.06.2024 року та довідкою про неотримання аліментів, яка видана начальником Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУМЮ (м.Одеса) Романом Костенко від 12.06.2024 року за №21.14-33632 .

Всі заходи державною виконавчою службою проводяться у повному обсязі щодо боржника по аліментам ОСОБА_7 , але ним вони ігноруються.

ОСОБА_1 07.09.2016 року уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, строк дії якого «до закінчення особливого період або до оголошення рішення про демобілізацію» (п. 3 контракту).

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2024 № 212 майор ОСОБА_1 призначений на посаду старшого оперативного чергового командного пункту штабу військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_1 (п. 1 Подання № 4/1498), де продовжує проходити службу на даний час.

Рапортом від 08.04.2025 року № 12/1887 майор ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_3 з проханням клопотати перед вищим командування про його звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. З ч. 5 і абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону про військову службу: у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох неповнолітніх дітей ( ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ).

До рапорту від 08.04.2025 № 12/1887 додано (для підтвердження перебування на утриманні ОСОБА_1 неповнолітнього ОСОБА_3 ) рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.11.2024 по справі № 509/3938/24.

Поданням командира військової частини НОМЕР_3 від 08.04.2025 № 4/1498 рапорт ОСОБА_1 з додатками надісланий до старшого командира - військової частини НОМЕР_4 .

Супровідним листом начальника відділення персоналу військової частини НОМЕР_4 від 17.04.2025 № 4/522 Подання № 4/1498 (з додатками, висновком командира військової частини НОМЕР_4 та резолюцією ТВО начальника юридичної служби цієї частини на останньому аркуші подання «погоджено із зауваженням, містить ознаки створення штучних підстав для звільнення (рішення суду)») надіслано до старшого начальника, уповноваженого приймати рішення про звільнення - військової частини НОМЕР_1 . Зазначені документи отримані апелянтом 18.04.2025, що вбачається із реєстраційного номеру вхідного документа на останньому аркуші Подання № 4/1498.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституції України).

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Так частиною першою статті 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2020 року по справі № 904/897/19).

Звертаючись з апеляційною скаргою, Військовою частиною НОМЕР_1 зазначалося, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 листопада 2024 року про встановлення факту перебування дитини на утриманні, вирішено питання про права та обов`язки Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у продовженні виконання обов`язків військової служби старшого оперативного чергового командного пункту штабу ВЧ НОМЕР_3 ВЧА7051 ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 ..

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (стаття 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Порядок звільнення з військової служби визначений статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

До матеріалів справи приєднано рапорт старшого оперативного чергового командного пункту штабу військової частини НОМЕР_3 майора ОСОБА_1 від 08.04.2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, у зв`язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

До рапорту додано рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.11.2024 року справа № 509/3938/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування дитини на утриманні.

Ураховуючи наведене рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.11.2024 року справа № 509/3938/24 стосується прав та обов`язків Військової частини НОМЕР_1 , у складі якої ОСОБА_1 проходить військову службу.

Отже, твердження сторони заявників зазначені у відзиві, з приводу того, що ВЧ не є заінтересованою особою у даній справі є безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з доводи апеляційної скарги ВЧ, щодо наявності підстав для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, виходячи з наступного.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частинах 1 та 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) зазначено, що: «з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України). […] Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право. […] суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, то питання, заявлене ОСОБА_1 у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2024 року справа № 551/812/23 (провадження № 61-9313св24) зазначено, що: «задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки доведення факту утримання падчерки вітчимом пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких біологічний батько дитини не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини та безумовно впливає на права і інтереси самої дитини. Такий факт утримання дитини не біологічним батьком, а вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Таким чином, за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі батька дитини у її матеріальному забезпеченні/утриманні, а отже, питання, заявлене ОСОБА_1 у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій батька дитини ОСОБА_8 - ОСОБА_3 та може вирішуватись у межах спору про право за загальним правилом у позовному провадженні».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22) вказано, що:«згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. […] Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права».

У справі, що переглядається, заявник просить встановити факт перебування на його утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є його пасинком та має біологічного батька.

Метою встановлення факту заявник визначив виникнення відповідних прав на отримання соціальних та інших пільг, виплат, допомоги, які передбачені Податковим кодексом України, Законами України «Про охорону дитинства», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тощо.

Таким чином у справі наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі біологічного батька дитини у вихованні та утриманні неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та/або ухилення від такої участі, та обмеження чи припинення обсягу прав батька, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника, і підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 27 березня 2025 року у справі №353/886/24.

На зазначене суд першої інстанції не звернув увагу та помилково прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування дитини на утриманні.

Тому колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, а саме - щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права, та приходить до висновку про необхідність залишення заяви без розгляду.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 листопада 2024 року про встановлення факту перебування дитини на утриманні підлягає скасуванню з ухваленням рішення про залишення заяви про встановлення факту перебування дитини на утриманні без розгляду.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутись до суду з метою вирішення даного питання в порядку позовного провадження.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, про встановлення факту перебування дитини на утриманні – залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко