Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №729/493/25 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/493/25

1-кп/729/31/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця кримінальне провадження, внесене 12.03.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275510000018, за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Білоцерківці Бобровицького району Чернігівської області, громадянин України, навідника зенітного кулеметного відділення зенітного кулеметного взводу 2 зенітно кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,освіта неповна середня , не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19.01.2023 року ОСОБА_5 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з вимогами ст. 68 Конституції України ОСОБА_5 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, правовий режим власності, засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Відповідно до вимог п. п. 2, 5-1, 16-18 постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» , особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС .

Посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В» видаються особам, які склали в територіальному сервісному центрі МВС теоретичний і практичний іспити.

Згідно з п. п. 1.10, 2.1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2001 № 1306 «Про Правила дорожнього руху» водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Вказане посвідчення водій повинен мати при собі та пред`явити його для перевірки на вимогу поліцейського.

Однак, у порушення вищенаведених нормативно-правових актів ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян за наступних обставин.

Так відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 16.03.2021 року ОСОБА_6 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

У подальшому у ОСОБА_6 не пізніше 12.03.2025 року виник злочинний умисел, направлений на підроблення посвідчення водія з метою незаконного отримання права керувати транспортними засобами, та останній за допомогою мережі Інтернет підшукав невстановлену досудовим розслідуванням особу, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, щодо сприяння у виготовленні підроблених документів, після чого останні, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно та маючи єдиний умисел, об`єднавши свої зусилля у взаємообумовлену спільну діяльність, спрямовану на досягнення загального, бажаного для всіх співучасників результату кримінального правопорушення - підроблення документів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно- небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, домовились підробити посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 , з метою його використання останнім, узгодили зміст виконуваних функцій кожного та деталі виготовлення підробленого документа.

Реалізовуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на підроблення посвідчення водія, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи, що він не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія з метою незаконного отримання права керувати транспортними засобами, надав невстановленій досудовим розслідуванням особі, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, персональні дані про себе та власне фотозображення в електронній формі, які були використані зазначеною особою для підроблення за невстановлених досудовим розслідуванням обставин посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В» серії НОМЕР_2 від 23.09.2024 на ім`я ОСОБА_4 , нібито видане ТСЦ 1242.

Після чого, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та точного часу, але не пізніше 12.03.2025, ОСОБА_4 , отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В» серії НОМЕР_2 від 23.09.2024 на ім`я ОСОБА_4 , нібито видане ТСЦ 1242, тобто офіційний документ, що видається та посвідчується установою, яка має право видавати такий документ, та який надає право керування транспортними засобами, на своє ім`я, завідомо усвідомлюючи, що вказаний документ є підробленим, оскільки він не вчиняв визначених законодавством дій щодо проходження медичного огляду, відповідної підготовки та складення теоретичного і практичного іспитів у територіальних сервісних центрах МВС, після чого став зберігати вказане підроблене посвідчення при собі з метою подальшого його використання.

Крім того, ОСОБА_4 , 12.03.2025 року близько 11 год 55 хв, під час складання відносно нього адміністративного матеріалу за порушення ним п. 15.9 "г" правил дорожнього руху України, що мало місце по вулиці Озерянський Шлях, біля будинку № 1 у місті Бобровиця Ніжинського району Чернігівської області, на вимогу інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_7 на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки документи, а саме посвідчення водія ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 23.09.2024, видане на його ім`я, у встановленому законом порядку він не отримував, надав інспектору ОСОБА_7 завідомо підроблений документ - посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 23.09.2024 на ім`я ОСОБА_4 , тим самим використав завідомо підроблений документ.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, визнав у повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті , пояснивши , що раніше він мав посвідчення водія , проте в судовому порядку був позбавлений права керування транспортними засобами , тому знайшовши оголошення домовився з невідомою йому особою про виготовлення на його ім"я посвідчення, надав фото , сплатив за послугу кошти і через 10 днів отримав посвідчення , яким користувався десь пів року . Так він не проходив медичну комісію, не здавав теоритичні та практичні іспити . 12.03.2025 року він привіз до лікарні брата , а так як автомобіль припаркував на переході , працівником поліції було складено протокол за порушення, при перевірці документів з"ясувалося , що посвідчення підробне. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо його не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження письмових доказів. При цьому, судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи зізнавальні покази ОСОБА_4 , які узгоджуються з фактичними обставинами , встановленими досудовим розслідуванням , суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, його дії кваліфіковано вірно за ч. 3 ст. 358 КК України як підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такий документ, і який надає права, з метою його використання особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб та за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст. 12 КК України за ч. 3 ст. 358 КК України є нетяжким злочином, за ч. 4 ст. 358 КК України є кримінальним проступком.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому, зважаючи на положення ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обвинувачений вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, дав правдиві показання, щиро розкаюється у вчиненому , є особою , що раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно , на обліках у лікаря психіатра, нарколога не перебуває .

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд дійшов висновку, що вищенаведені обставини, які пом`якшують покарання, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, в сукупності з інформацією про особу, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, надають підстави перейти до іншого, більш м`якого виду покарання, не зазначеного у санкції ч. 3 ст. 358 КК України, та призначити покарання ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 358 КК України з урахуванням принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, у виді штрафу, про що просив у судовому засіданні і прокурор та обвинувачений не заперечував, у розмірі, з врахуванням майнового стану останнього у виді 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, а за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, - остаточне покарання визначити у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

На думку суду, таке покарання, за вищенаведених та встановлених судом обставин, відповідатиме характеру вчинених дій та їх небезпечності, буде необхідним, достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів як ним, так іншими особами, та змусить обвинуваченого додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Суд також вважає за необхідне, керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи в розмірі 1989,75 гривень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 349, 369-374, 394 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 3 ст. 358 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі п"ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 ( вісім тисяч п"ятьсот ) гривень 00 копійок.

-за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі п"ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 ( вісім тисяч п"ятьсот ) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 1989 гривень 75 копійок.

Речові докази:

- посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 23.09.2024 року на ім`я ОСОБА_4 , видане ТСЦ 1242, яке зберігається при матеріалах кримінального провадження- залишити у справі;

- копію відеозапису знятого 12.03.2025 року під час складання на ОСОБА_4 , адміністративних матеріалів, в ході яких останній надав своє посвідчення водія, яке має ознаки підробки та яке останній використовував для керування транспортними засобами на оптичному диску DVD-R 4.7Gb та визнано документом у кримінальному провадженні, який зберігається при матеріалах кримінального провадження- залишити у справі.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги на нього через Бобровицький районний суд Чернігівської області до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1