Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №185/16051/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/16051/25

Провадження № 2/185/1580/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 лютого 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Преображенської К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В

Позивач 08.12.2025 року звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа 59.4 кв.м.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на сьогоднішній день виникла необхідність визнати за ним право власності на квартиру в судовому порядку, тому що іншим способом це зробити не можливо.

Від сторін по справі надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі, позивач позов підтримав, відповідач позов визнав звернувшись до суду з відзивом.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

В судовому засіданні встановлено. 04 лютого 2025 року ОСОБА_1 , звернулась до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), з метою отримання адміністративної послуги «Державна реєстрація права власності на нерухоме майно», зокрема, квартиру АДРЕСА_1 . Державним реєстратором було направлено відповідний запит міської військової адміністрації. 18 лютого 2025 року, державним реєстратором прийнято рішення №77330995 про відмову в проведенні реєстраційних дій, як вказано, у зв`язку з тим, міською військовою адміністрацією не було надано інформації щодо підтвердження інформації про зареєстроване право власності Крім цього, обставини щодо відсутності інформації про зареєстроване право власності на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , на ім`я Позивачки за ідентифікаційним кодом підтверджується інформаційною довідкою №5005569991188 від 21.11.2025 р. Враховуючи вищевикладене, а саме в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дані відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності Позивача на квартиру, яка міститься на паперових носіях в БТІ, на даний час неможливо отримати, Позивач не може зареєструвати своє право власності на квартиру, чим позбавлений можливості розпоряджатися своїм майном та отримати відповідну компенсацію за пошкодження свого житла, що безпосередньо порушує його права, як власника майна.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Документи, які підтверджують державою фактів набуття права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та посвідчують правовий зв`язок на вказану квартиру з Позивачем, як його власником нерухомого майна урахуванням обставин не внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є: Договір купівлі продажу від 01.06.2000р.квартири. Загальна площа житлового будинку становить 58,4 кв.м, про те, що дійсно належить ОСОБА_1 на праві власності; Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 ; Довідкою від 09.08.2024 № 3007-7002087690 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 . Таким чином, позивач ОСОБА_3 на теперішній час немає документів, які б могли підтвердити право власності на вищевказану квартиру, окрім договору купівлі-продажу квартири, технічної документації, підтвердження про реєстрацію за місцезнаходження квартири.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу). Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно з вимогами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто передумовою для застосувания ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, які вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідачч не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Частина четверта статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить припис стосовно того, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року. визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом. Частиною 3 статті 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. До 2013 року реєстрація права власності на житлові квартири проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

На даний час Комунальне підприємство БТІ не здійснює господарську діяльність, його будівля знаходиться на території, яка окупована була, база даних та архівні справи не можливо отримати, внаслідок збройної агресії рф. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Виходячи з вищевикладених доказів про обґрунтованість позовних вимог, які підтверджують державою фактів набуття права власності Позивача на квартиру та посвідчують правовий зв`язок на вказану квартиру з Позивачем, як його власником нерухомого майна, вважаємо, що є всі підстави для задоволення позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 до Рубіжанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа 59.4 кв.м.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В. О. Головін