Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №308/5132/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/5132/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 лютого 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 серпня 2025 року, ухвалене суддею Малюк В.М., в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний виконавець Пивоваров Юрій Георгійович, приватний нотаріус Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

встановив:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Дебт Форс», ТОВ «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний виконавець Пивоваров Ю. Г., приватний нотаріус Личук Т. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивує тим, що 27.12.2007 між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11278682000.

20.04.2012 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №05/12 про відступлення прав вимоги.

09.03.2021 приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т. В. вчинив виконавчий напис №3052. Відповідно до такого, пропонується стягнути з ОСОБА_1 за період з 24.02.2018 по 24.02.2021 суму заборгованості у розмірі 88 883,34 гривень, в тому числі: прострочену заборгованість за сумою кредиту: 40 759,69 гривень; суму заборгованості за відсотками та комісіями: 37 147,98 гривень; суму заборгованості за нарахованими 3% річних: 3671,66 гривень; інфляційні збитки за користування грошовими коштами: 7 304,01 гривень; Плату за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом: 1 500,00 гривень. Загальна сума, що підлягає стягненню - 90 383, 34 гривень.

17.08.2021 року приватним виконавцем Пивоваровим Ю. Г. відкрито виконавче провадження (ВП №66546282) про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 90 383,34 грн. на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

19.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» було укладено договір №19-01/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №19-01/23 від 19.01.2023, до ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №11278682000 від 27.12.2007.

18.05.2023 року між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (далі по тексту - відповідач) було укладено договір №18-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №18-05/23 від 18.05.2023, до ТОВ «ДЕБТ ФОРС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №11278682000 від 27.12.2007 року.

30.04.2024 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області постановлено ухвалу про заміну вибулого стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на правонаступника ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому провадженні № 66546282 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. за № 3052 від 09.03.2021, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 суму боргу за кредитним договором 11278682000 від 21.12.2007 року.

Про існування заборгованості та відкритого виконавчого провадження позивач дізнався випадково, коли у квітні 2024 року отримав ухвалу про заміну стягувача у виконавчому провадженні у додатку «ДІЯ».

Позивач зазначає, що жодних договорів між ОСОБА_1 та ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» або ТОВ «ДЕБТ ФОРС» не укладалося. Позивачем не отримано жодноі? вимоги про усунення порушень, що об`єктивно позбавило позивача можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати своі? заперечення щодо неі?, або оспорити вимоги відповідачів. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачами щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису, подальшого відкриття виконавчого провадження та стягнення з позивача грошових коштів.

Також вказує, що приватний нотаріус Личук Т.В. при вчиненні виконавчого напису: - не перевірив наявності самоі? заборгованості, та виніс виконавчий напис на підставі видуманих відомостеи? про заборгованість; - не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом; - порушив норми, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, при вчиненні даного напису; - виніс виконавчий напис на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, тобто з посиланням на норми права, які не регулюють дані правовідносини; - виконавчий напис вчинений на окремому листі, а не на оригіналі документу, що посвідчує заборгованість, та оригінал документу.

За таких обставин, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3052 від 09.03.2021, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 серпня 2025 року, повний текст якого складено 18 серпня 2025 року, позов задоволено.

Виконавчий напис від 09.03.2021, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., зареєстрований в реєстрі за номером 3052, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором №11278682000, у сумі 90 383, 34 грн. – визнано таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Дебт Форс», ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі – 1 211,20 грн.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Безуханич А.В., подав 19.08.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення в якій просив стягнути солідарно з ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Дебт Форс» понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 гривень.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Дебт Форс» та ТОВ «Вердикт Капітал» витрати на правничу допомогу в розмірі 22 000,00 гривень.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції ТОВ «Дебт Форс» подало апеляційну скаргу в якій просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного додаткового рішення формально підійшов до розгляду справи, не врахував всі доводи та аргументи відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач подавав заяву про зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та заперечення щодо завищеного розміру таких витрат, однак суд першої інстанції залишив аргументи та доводи відповідача поза увагою.

Зазначає, що задоволена судом першої інстанції сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 гривень є явно завищеною та не відповідає складності справи й доведеності позивачем понесених витрат на надання правничої допомоги.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції ТОВ «Вердикт Капітал» подало апеляційну скаргу в якій просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Суд першої інстанції не врахував, що сума заявлених витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеною та не відповідає складності справи.

Представником позивача не надано до суду належних та допустимих доказів щодо понесених витрат на правничу допомогу, а також не було надано доказів перерахування коштів на поточний рахунок адвоката за надані правничі послуги.

Судом не враховано поданих відповідачем заперечень та пояснень щодо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Із заявленої представником позивача суми витрат на професійну правничу допомогу вбачається недобросовісна поведінка представника, направлена на збагачення за рахунок стягувача, що є неприпустимим при наданні правничих послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Дебт Форс», ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Безуханич А.В., зазначає, що додаткове рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.

Задоволені судом першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Дебт Форс» протилежного не доводять, тому підлягає залишенню без задоволення.

У судове засідання учасники справи не з`явились. Клопотання або заяви до початку розгляду справи до суду не надходили.

Позивач ОСОБА_1 повідомлений про судове засідання шляхом отримання повідомлення у додаток «Viber», що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 13.10.2025 (Т2 а.с.10). Також, позивач повідомлявся шляхом надіслання йому судової повістки поштовими засобами зв`язку, однак така повернулася з відміткою «За закінченням терміну зберігання» від 03.11.2025.

Адвокат Ковалець М.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , повідомлена про судове засідання належним чином, зокрема шляхом отримання електронної повістки в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 13.10.2025.

Оскільки представник позивача повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, то слід вважати, що сторона позивача повідомлена згідно вимог чинного законодавства.

Відповідачі ТОВ «Дебт Форс» та ТОВ «Вердикт Капітал» повідомлені про дату, час та місце судового засідання шляхом отримання електронної судової повістки в їх особисті кабінети підсистеми «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документу від 13.10.2025 (Т2 а.с.7-8).

Третя особа – приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. повідомлявся шляхом надіслання судової повістки поштовими засобами зв`язку, однак така повернулася 04.11.2025 з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Третя особа – приватний нотаріус виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Ю.Г. повідомлений шляхом отримання судової повістки поштовими засобами зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення від 22.10.2025.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Дебт Форс», ТОВ «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний виконавець Пивоваров Ю. Г., приватний нотаріус Личук Т. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 серпня 2025 року, повний текст якого складено 18 серпня 2025 року, позов задоволено.

Виконавчий напис від 09.03.2021, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., зареєстрований в реєстрі за номером 3052, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором №11278682000, у сумі 90 383, 34 грн. – визнано таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Дебт Форс», ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі – 1 211,20 грн.

19.08.2025 адвокат Безуханич А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з відповідачів на користь позивача понесені останнім судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000 гривень.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Дебт Форс» та ТОВ «Вердикт Капітал» витрати на правничу допомогу в розмірі 22 000,00 гривень.

Перевіряючи законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити не співмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі N 755/9215/15 (провадження N 14-382цс19) зазначено, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі №757/29103/20 (провадження №61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

З матеріалів справи слідує, що позовну заяву подано 10.04.2025 та ухвалено рішення 14.08.2025, тобто розгляд справи в суді першої інстанції тривав більше 4 місяців.

У тексті позовної заяви стороною позивача заявлено орієнтовні витрати на професійну правову допомогу, які складають 22 000 гривень.

До заяви від 19.08.2025 про ухвалення додаткового рішення стороною позивача додано: Договір про надання правової допомоги №15-01/25 від 15.01.2025, Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги №15-01/25 від 15.01.2025, акт виконаних робіт від 14.08.2025 та розрахункову квитанцію №275703 від 14.08.2025 на суму 22 000 гривень.

З Розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу вбачається, що адвокатом надано наступні послуги в правовій сфері в суді першої інстанції: 15.01.2025 – консультація щодо характеру спірних правовідносин та підписання договору про надання правової допомоги за 4 години – 8 000 гривень (2 000 гривень за 1 годину); 05.03.2025 – аналіз законодавства і судової практики – 4 000 гривень за 2 години (2 000 гривень за 1 годину); 09.04.2025 – підготовка та написання позовної заяви за 5 годин – 10 000 гривень (2 000 гривень за 1 годину). Загалом 22 000 гривень.

Суд першої інстанції задовольняючи суму в розмірі 22 000 гривень керувався тим, що такі відповідають принципу співмірності затраченого адвокатом часу та проробленої роботи.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що таку суму слід зменшити з огляду на таке.

З 10.04.2025 по 14.08.2025 не проведено жодного судового засідання за участю представника позивача. Також, за цей період часу адвокатом позивача не подавалось нових процесуальних документів із аналізом актуальної судової практики чи надання нових пояснень, доказів, тощо.

Суд першої інстанції не врахував подані ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Дебт Форс» заперечення, в яких останні зазначали, що сума витрат на професійну правничу допомогу заявлена стороною позивача до стягнення є непропорційною та завищеною.

Щодо доводів апеляційних скарг щодо відсутності підтвердження оплати за надані послуги, тобто квитанції про оплату, то слід зазначити, що стороною позивача долучено до заяви від 19.08.2025 розрахункову квитанцію №275703 від 14.08.2025 на суму 22 000 гривень, що сама по собі є підтвердженням оплати наданих послуг.

Щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.12.2024 у справі №604/424/23).

Таким чином, апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційних скарг, які стосуються не співмірності задоволених судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу, та в контексті цього слід зазначити, що суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів слід зменшити з суми 22 000 гривень на суму 14 000 гривень, оскільки саме така сума буде відповідати критеріям розумності, пропорційності та обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 141, 367, 376, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», задовольнити частково.

Додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 серпня 2025 року, змінити, зменшивши розмір стягнутих витрат на правничу допомогу із суми 22 000,00 гривень на суму 14 000,00 гривень.

У стягненні решти розміру витрат на правничу допомогу, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 05 березня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: