Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №643/6216/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/6216/25

Провадження № 2/643/604/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судових засідань Ісоєва К.М., позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання спадкових договорів

ВСТАНОВИВ

Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (позивачі) звернулись до суду з позовом, в якому просять:

- розірвати спадковий договір від 09.08.2011, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (відповідач), посвідчений Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою 09.08.2011, зареєстрований в реєстрі за № 7-1107;

- розірвати спадковий договір від 09.08.2011, укладений між ОСОБА_2 та відповідачем, посвідчений Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою 09.08.2011, зареєстрований в реєстрі за № 7-1105.

Обставини, якими позивачі обґрунтовують позовні вимоги

Згідно з умовами Спадкових договорів, укладених між сторонами, відповідач зобов`язалася виконувати обов`язки по утриманню позивачів та в разі смерті позивачів набуває право власності на належну останнім квартиру АДРЕСА_1 (далі - Квартира). Після підписання договорів відповідач виїхала за межі України до РФ та жодного разу після цього не приїжджала до України. Відповідач допомоги позивачам не надає, умови спадкових договорів не виконує.

Основні процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 07.05.2025 відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 15.09.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 26.02.2026 витребувано з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Інформаційну довідку відносно Квартири.

Ураховуючи складність справи, суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 244 ЦПК України, у судовому засіданні відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Стислий виклад позиції учасників справи в ході судового провадження

В судовому засіданні позивачі позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримали в повному обсязі.

Позивачі показали, що відповідач є їх дочкою. Остання більше 10 років тому виїхала за межі України та тривалий час не виконує умови Спадкових договорів, не надає їм будь-якої допомоги.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином. Надала нотаріально посвідчену заяву, переклад якої українською мовою посвідчений перекладачем бюро перекладів «Спрін», в якій зазначила, що повідомлена про розгляд даної справи, позовні вимоги визнає.

Основні фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені

Відповідно до Договору дарування квартири від 05.07.2011, укладеного між ОСОБА_4 та позивачами, ОСОБА_4 передав у власність позивачів безоплатно, а позивачі прийняли у власність Квартиру. Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 05.07.2011, зареєстрований в реєстрі за № 4159.

Згідно з Витягом про державну реєстрацію прав № 30754690 від 26.07.2011, сформованим КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Квартира належить позивачам на праві спільної часткової власності, по 1/2 частині кожному.

09.08.2011 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем укладений Спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Коваленко Л.О. 09.08.2011, зареєстрований в реєстрі за № 7-1107.

Крім того, 09.08.2011 між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем укладений Спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Коваленко Л.О. 09.08.2011, зареєстрований в реєстрі за № 7-1105.

Згідно із вказаними вище Спадковими договорами, які в цілому є тотожними за змістом (крім даних щодо осіб відчужувачів), відповідач зобов`язалась виконувати розпорядження позивачів і в разі їх смерті набуває право власності на належну кожному з позивачів, які є її батьками, 1/2 частину Квартири.

Відповідно до п. 6 Спадкових договорів, відповідач зобов`язалась виконувати особисті немайнові розпорядження позивачів, а саме: купувати одяг, продукти харчування та необхідні ліки для позивачів та за їх вимогою, за кошти позивачів, а також забезпечувати порядок в Квартирі.

Умовами п. 10 Спадкових договорів передбачено, що вони можуть бути розірвані судом на вимогу позивачів у разі невиконання відповідачем їх розпоряджень, або за згодою сторін.

Відповідно до Відповідей № 2390963, № 2390917, № 2390945 від 26.02.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Квартира належить позивачам на праві спільної часткової власності, по 1/2 частині кожному. На Квартиру накладені обтяження на підставі вказаних вище Спадкових договорів.

Відповідно до заяви відповідача від 11.12.2025, посвідченої нотаріально та перекладеної Бюро перекладів з російської на українську мову, остання зазначила, що є громадянкою РФ та проживає в м. Санкт-Петербург. 09.08.2011 між нею та позивачами дійсно були укладені Спадкові договори. Відповідач підтвердила, що вона не при приїжджала до батьків більш як 8 років та не може приїжджати в Україну, де живуть її батьки, які є позивачами в даній справі. У зв`язку з цим відповідач не має можливості виконувати свої обов`язки за вищевказаними Спадковими договорами, зокрема, виконувати особисті немайнові розпорядження батьків, купувати їм одяг, продукти харчування та необхідні ліки, а також забезпечувати порядок у Квартирі. Відповідач повідомила, що знає про судові засідання у даній справі, з позовними вимогами вона повністю погоджується та просить розірвати Спадкові договори.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що сторони є її родичами. Вона є двоюрідною сестрою позивача ОСОБА_1 . Знає відповідача як дочку позивачів. Відповідача в Квартирі не бачила близько 10 років. Відповідач проживає в РФ. Відповідач не приїжджає до позивачів, не прибирає Квартиру, не допомагає відповідачам, які є літніми людьми. Позивачі звертались по допомогу до відповідача, проте остання допомогу не надає, не купує позивачам одяг, продукти харчування та ліки, порядок у Квартирі не забезпечує.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що є племінницею позивача ОСОБА_1 . Зазначила, що відповідач є дочкою позивачів, в України не з`являється близько 8-10 років, у зв`язку з чим не доглядає батьків, не приймає участі в їх житті. Відповідач продукти харчування та ліки для позивачів протягом останніх 8-10 років не купує, порядок у Квартирі не забезпечує.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що є сином позивачів, а відповідач є його рідною сестрою. Відповідач наразі проживає в РФ, в Україні її не було близько 8 років. Відповідач не доглядає за батьками, не допомагає їм, не виконує умови Спадкових договорів, порядок у Квартирі не забезпечує, не прибирає її, одяг та продукти харчування та ліки для відповідачів не купує. Квартиру він раніше подарував батькам.

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Суд зобов`язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 661/2532/17, від 11.08.2021 у справі № 723/826/19, від 13.08.2021 року в справі № 638/20102/16, від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 1, 2 ст. 16 ЦК).

Згідно з ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Позиція суду

Виходячи з положень ч. 1 ст. 1308 ЦК України, п. 10 Спадкових договорів, вказані договори можуть бути розірвані у судовому порядку у разі невиконання відповідачем розпоряджень позивачів.

Згідно з умовами Спадкового договору, відповідач зобов`язалася виконувати особисті немайнові розпорядження позивачів, а саме: купувати одяг, продукти харчування та необхідні ліки для позивачів та за їх вимогою, за кошти позивачів, а також забезпечувати порядок в Квартирі.

Вказані обов`язки відповідачем не виконуються протягом тривалого часу, що підтверджується особистими поясненнями позивачів, наданими в судовому засіданні, показаннями свідків, а також визнано відповідачем.

Відповідачем не спростовані доводи позовної заяви та надані позивачем докази. За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку і розглядаючи справу на підставі стандарту більшої переконливості, суд дійшов висновку щодо доведеності факту невиконання відповідачем розпоряджень позивачів та умов Спадкових договорів.

Вказані обставини є підставою для розірвання Спадкових договорів.

Ураховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь кожного з позивачів сплачений останніми судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання спадкових договорів – задовольнити.

Розірвати спадковий договір від 09.08.2011, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Коваленко Л.О. 09.08.2011, зареєстрований в реєстрі за № 7-1107.

Розірвати спадковий договір від 09.08.2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Коваленко Л.О. 09.08.2011, зареєстрований в реєстрі за № 7-1105.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати в розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені останнім судові витрати в розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Позивач – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Д.А. Крівцов