Постанова від 05 березня 2026 р. у справі №450/5037/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/5037/24 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.

Провадження № 22-ц/811/4192/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Акімовою Оленою Олександрівною, на додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 листопада 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Акімова Олена Олександрівна до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів),

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2025 року Пустомитівським районним судом Львівської області ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Акімова Олена Олександрівна до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) відмовлено.

08 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» на адресу Пустомитівського районного суду Львівської області представником відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 адвокатом Малярчуком О. О. скеровано заяву, в якій просять суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - 7 500, 00 грн витрат, пов?язаних з професійною правничою допомогою.

20 жовтня 2025 року на адресу суду представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Акімовою О. О. подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, які мотивовані тим, що сторона відповідача не надала суду доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу в передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденний строк після вступу рішення в законну силу (рішення проголошено 25.08.2025, строк на апеляцію сплив 24.09.2025, отже докази мали бути подані не пізніше 30.09.2025). Натомість, заява про ухвалення додаткового рішення надійшла та була зареєстрована судом 08.10.2025, тобто поза встановленим процесуальним строком; у зв`язку з цим згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України та керуючись відповідною судовою практикою, суд позбавлений підстав для розгляду питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, а така заява підлягає залишенню без розгляду. Тому просить суд залишити без розгляду (відмовити в повному обсязі) подану стороною відповідача заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №450/5037/24 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судових витрат на професійну правову допомогу адвоката в сумі 7500,00 грн. - через пропуск строку надання процесуального документу і відсутність підстав для поновлення строку для такої подачі, враховуючи необґрунтованість і безпідставність заявлених вимог.

Додатковим рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 листопада 2025 року заяву представника відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 адвоката Малярчука Олексія Олексійовича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 450/5037/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Акімова Олена Олександрівна, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 понесені витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 7 500 гривень 00 копійок.

Рішення суду оскарживОСОБА_1 , подавши в грудні 2025 року апеляційну скаргу, підписану представником Акімовою Оленою Олександрівною, в якій просить скасувати додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 листопада 2025 року про розподіл судових витрат у справі №450/5037/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені вимог відмовити в повному обсязі.

В поданій апеляційній скарзі заявник, насамперед зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача подана та зареєстрована судом 08.10.2025, тобто, поза межами процесуального строку. Окрім того, всупереч приписам частини восьмої статті 141 ЦПК України стороною відповідача не було надано документи на підтвердження понесених витрат в п`ятиденний строк. Вказані обставини, на думку заявника, мають наслідком залишення заяви без розгляду.

На думку апелянта, судом першої інстанції порушено вимоги статті 264 ЦПК України та проведено розподіл судових витрат поза межами розумності, реальності і співмірності складності справи.

Відзначає, що справа є незначної складності, експертизи судом не призначалися, текст позовної заяви має невеликий обсяг, як і кількість часу перебування представника позивача в одному судовому засіданні. Також, представником відповідача не доведено, що гроші були отримані адвокатом за реально надані послуги відповідно принципу розумності і складності справи, і, як наслідок, такі не підлягають відшкодуванню.

Від фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 серпня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), відмовлено.

При ухваленні рішення, судом не вирішувалось питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені відповідачем при розгляді даної справи.

08 жовтня 2025 року представником відповідача адвокатом Малярчуком О. О. на адресу суду була подана заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

Заява мотивована тим, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , поданому на адресу суду 11 березня 2025 року зазначено, що ФОП ОСОБА_2 у даній справі понесено судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу, порядок та сума розрахунку яких підтверджено договором про правову допомогу. Остаточний розрахунок та розмір судових витрат буде визначено та повідомлено після закінчення судового розгляду.

Разом з тим, 20 серпня 2025 року представником відповідача направлено на адресу суду заяву про долучення доказів витрат на правову допомогу у загальній сумі 7 500, 00 грн на підставі договору про правову допомогу адвоката Малярчука О. О. № 2 від 22.01.2025.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не вирішив питання про стягнення судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, тому просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу, надану в суді першої інстанції в розмірі 7 500 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: "На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат".

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 141 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).

В справі, що переглядається, в обґрунтування розміру понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 7 500, 00 грн до справи надано копії наступних документів: Договору № 2 про надання правової допомоги від 22.01.2025; додатку до Договору № 2 про надання правової допомоги від 22.01.2025; звіту станом на 20.08.2025 адвоката Малярчука Олексія Олексійовича у цивільній справі 450/5037/24 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ; платіжної інструкції № 8375-0774-8231-7610 від 08.04.2025 на суму 5 500, 00 грн.; платіжної інструкції № 11481 від 18.08.2025 на суму 2 000,00 грн; Ордера про надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1353210 від 22.01.2025.

Згідно Договору № 2 про надання правової допомоги від 22 січня 2025 року, укладеного між адвокатом Малярчуком О. О., що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю з однією сторони, та ФОП ОСОБА_2 , останні уклали Договір про надання правової допомоги про те, що Адвокат бере на себе зобов?язання надавати необхідну правову допомогу Клієнту по захисті, представництва його прав та законних інтересів у судах України усіх інстанцій, у відносинах з органами влади, юридичними та фізичними особами у справі 450/5037/24 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , а Клієнт зобов?язується виплатити Адвокату гонорар за надання юридичних послуг. Із Додатку до Договору № 2 про надання правової допомоги від 22.01.2025 вбачається, що сторони домовились, що за надання правової допомоги у цивільній справі 450/5035/24, Клієнт зобов?язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі 3 000,00 грн за 1 (одну) годину роботи Адвоката. Витрати часу Адвоката, пов?язані з очікуванням, добиранням до місця проведення судових засідань чи інших дій у справі тощо, оплачуються за ставкою 500, 00 грн за годину (пункт 1). Адвокат зобов?язується надавати Клієнту звіт про виконане у справі із зазначенням кількості витрачених годин. Звіт надається на будь-яку дату, однак не рідше, аніж один раз на три місяці (пункт 2).

До матеріалів справи представником відповідача 20 серпня 2025 року було долучено також звіт станом на 20 серпня 2025 року адвоката Малярчука Олексія Олексійовича, згідно якого на виконання договору про надання договору № 2 про надання правової допомоги від 22 січня 2025 року з ФОП ОСОБА_2 , адвокат Малярчук О. О. надав правову допомогу по захисту, представництву його прав та законних інтересів у цивільній справі 450/5037/24 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , а саме: судове засідання у Пустомитівському районному суді 24 січня 2025 року, кількістю годин роботи адвоката – 0, 1 год, вартістю 300, 00 грн; підготовка відзиву на позовну заяву, подача доказів у справі, кількістю годин роботи адвоката – 1 год, вартістю 3 000, 00 грн; судове засідання у Пустомитівському районного суді 24 березня 2025 року, кількістю годин роботи адвоката – 0, 3 год, вартістю 1 200, 00 грн; судове засідання у Пустомитівському районного суді 20 травня 2025 року, кількістю годин роботи адвоката – 0, 6 год, вартістю 2 000, 00 грн; судове засідання у Пустомитівському районного суді 18 серпня 2025 року, кількістю годин роботи адвоката – 0, 3 год, вартістю 1 000, 00 грн; всього 7500,00 грн.

Згідно копій платіжних інструкцій: № 8375-0774-8231-7610 від 08.04.2025 на суму 5 500, 00 грн. та № 11481 від 18.08.2025 на суму 2 000, 00 грн, відповідач оплатив надані адвокатом послуги за представництво його інтересів у цивільній справі № 450/5037/24.

Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Враховуючи особливості предмета спору, який стосується витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), повну відмову у позові, складність справи, кількість досліджених доказів, тривалість розгляду, характер наданих правових послуг, найменування робіт, зазначених в звіті станом на 20.08.2025 адвоката Малярчука Олексія Олексійовича, а також оцінюючи заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн через призму її виправданості, обґрунтованості та відповідності засадам справедливості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення відповідної заяви. Доводи апеляційної скарги у цій частині не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги представника позивача про те, що представник відповідача подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу поза межами передбаченого процесуального строку, а тому відсутні підстави для розгляду питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів такі відхиляє. Адже адвокат заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу ще у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , поданому на адресу суду 11 березня 2025 року, де зазначив, що ФОП ОСОБА_2 у даній справі понесено судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу, порядок та сума розрахунку яких, підтверджено договором про правову допомогу, а остаточний розрахунок та розмір судових витрат буде визначено та повідомлено після закінчення судового розгляду. Разом з тим, 20 серпня 2025 року представником відповідача направлено на адресу суду заяву про долучення доказів витрат на правову допомогу у загальній сумі 7 500,00 грн., на підставі договору про правову допомогу адвоката Малярчука О. О. № 2 від 22.01.2025, яка також була направлена 20.08.2025 представнику позивача адвокату Акімовій О. О. (квитанція № 4279798 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС від 20.08.2025 року). Тобто, усі ці дії були вчинені представником відповідача до ухвалення судом рішення по суті справи, однак суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по суті справи 25 серпня 2025 року, за наявності вище переліченого не вирішив питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим і було подано заяву про ухвалення додаткового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини справи, вирішив питання про стягнення витрат на правничу допомогу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні.

А відтак, оскаржене додаткове рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Акімовою Оленою Олександрівною, залишити без задоволення.

Додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 листопада 2025 року,залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 березня 2026 року.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич