Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №442/1072/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/1072/26

Провадження №3/442/302/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 лютого 2026 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Медведик Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №580471 від 01.02.2026 року, ОСОБА_1 , 01.02.2026 року о 08 год 46 хв в м.Дрогобич, Площа Злуки, 17, керував автомобілем «Шкода Супер Б» н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголь з порожнини рота). Від проходження огляду на виявлення ознак алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, забезпечив явку уповноваженого представника – адвоката Петрінця Б.Р., який виклав свою позицію в письмовому клопотанні про закриття провадження на 6-ти аркушах.

У ньому, серед іншого зазначено що на їх переконання, відомості, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, які виключають склад адміністративного правопорушення, відображений в диспозиції ч.І ст. 130 КУпАП з огляду на наступне.

01 лютого 2026 року зранку, приблизно 08 год. 40 хв. ОСОБА_1 спільно зі своїми друзями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебував біля залізнодорожного вокзалу у м. Дрогобич. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в автомобілі марки ШКОДА сірого кольору, однак не рухались, оскільки автомобіль не заводився і вони очікували евакуатор. ОСОБА_6 , який до цього керував вказаним автомобілем, відійшов викликати таксі та евакуатор, оскільки автомобіль вийшов з ладу.

В цей час під`їхали працівники патрульної поліції та одразу звернулись до ОСОБА_1 , прийнявши його за водія вказаного транспортного засобу, оскільки він вийшов із водійського місця та після певної дискусії запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння.

Флюнт Ростислав одразу пояснив працівникам поліції, що він не є водієм та не керував транспортним засобом, а перебував на водійському місці, бо мав намір перевірити, чи заведеться автомобіль, оскільки він зламався і вони чекають евакуатор, тому вимоги поліцейського про проходження огляду на стан сп`яніння є необгрунтованими та незаконними.

Однак, працівники поліції, не встановивши фактичних обставин, не заслухавши пояснення інших осіб, які перебували в автомобілі, склали щодо ОСОБА_1 протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст. 130 КУпАП, зокрема за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Послався на положення п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно якого відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Також на рішення №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Зазначив, що для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції.

Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.

Окрім цього, звернув увагу суду, що відеозапис зі стаціонарної камери не містить вказівки на найменування (марку, модель) технічного засобу, що має функції фото- і кінозйомки, адресу його встановлення та власника. Також матеріали справи не містять відомостей про спосіб отримання цього відеозапису, що в сукупності дає підстави для сумніву в належності та допустимості цього відеозапису як доказу у справі.

Просив врахувати постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а 14.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відтак, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.І ст.130 КУпАП просив закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.

Крім того, в своїх усних поясненнях суду додатково акцентував на те, що об`єктивна сторона в даному випадку повинна бути відображена в доведенні керування особою транспортним засобом; перебуванням її в стані алкогольного сп`яніння, або відмовою від огляду в проходженні такого. В даному випадку ОСОБА_1 неодноразово стверджував поліцейському, що не керував автомобілем. Зрештою і відеозаписи, долучені до протоколу не несуть безсумнівної інформації що саме його довіритель був у ролі водія. Отже сумніви в такому випадку мають трактуватись судом як недоведеність вини особи.

Окремо акцентував увагу суду на відсутності критерію належності та допустимості як доказу, відеофайлу під назвою Video, знятого вже з камери магазину неподалік місця події.

Насамкінець, зауважив, що іще одна постанова за ч.1 ст.121-3 КУПАП, копія якої долучена до цих матеріалів, оскаржується в адміністративному порядку і по справі уже відкрито провадження.

Таким чином, зважаючи на заперечення особи, обставини, викладені в письмовому клопотанні, письмові заперечення представника в судовому засіданні, файли відеозаписів, протокол та додані до нього документи, суд при розгляді справи враховує наступне.

На відеофайлі 2026-02-01_08_37_20_f відображено задню сторону припаркованого на узбіччі головної дороги автобуса, впритул до якого стоїть поліцейський автомобіль, з якого ведеться зйомка. Повз нього, зліва в попутному напрямку проїхала автівка марки Шкода (тип кузова універсал) НОМЕР_2 і зникла за габаритом автобуса.

На відеофайлі 2026-02-01_08_44_20_f відображено задню сторону того ж припаркованого на узбіччі головної дороги автобуса, позаду якого на відстані близько 7-10 метрів стоїть автівка марки VW Golf ВС74 51 ТО. Позаду під`їжджає поліцейський автомобіль (з якого ведеться зйомка) і теж зупиняється. Повз нього, зліва в попутному напрямку проїхала автівка марки Шкода (тип кузова універсал) НОМЕР_3 і за автобусом повернула на прилеглу територію. З прилеглої території рухається іще одна автівка (тип кузова універсал) і зникає з поля зору за габаритом автобуса. Через значну віддаль, інтервал та ракурс зйомки (вид збоку) державних номерних знаків не видно. В цей час поліцейське авто розпочинає рух. На рівні автобуса відеозапис припиняється.

На відеофайлі 2026-02-01_08_45_20_b відображено зйомку виду позаду поліцейського автомобіля, який рухається та повертає на вищезгадану прилеглу територію. На відстані 10-15 метрів від в`їзду на прилеглу територію на аварійній сигналізації нерухомо стоїть автівка марки Шкода (тип кузова універсал) НОМЕР_2 . До автівки підходять обидва поліцейські.

На відеофайлі 2026-02-01_08_45_20_f (1) відображено зйомку поліцейського автомобіля, який рухається та повертає на вищезгадану прилеглу територію. На відстані 10-15 метрів від в`їзду на прилеглу територію на аварійній сигналізації нерухомо стоїть автівка марки Шкода (тип кузова універсал) НОМЕР_2 .

На відеофайлі 2026-02-01_08_37_20_f відображено те ж саме.

На відеофайлі export-mq9z7 відображено запис з боді камери поліцейського який припаркувався на прилеглій території, вийшов з авто та підійшов до автомобіля марки Шкода НОМЕР_2 , пропонуючи пред`явити документи на автомобіль. Особа, яка вийшла з водійських дверей запитала на якій підставі ця перевірка. Поліцейський відповів, що номера(слід розуміти авто) невідповідні. Особа заперечує таку вимогу, з огляду на те, що авто стоїть і поламалося. Поліцейський заперечує, вказуючи що воно рухалося. На вимогу особи пред`явити докази фото і відеофіксації, поліцейський каже, що зараз покаже, але натомість вимагає пред`явити «документи, які засвідчують особу». Далі відбувається тривала суперечка, в якій особа заперечує факт руху автомобіля, стверджує, що прибув допомогти в ремонті цього транспортного засобу, сидів у нерухомому т/з, оскільки пробував його завести, а відтак зауважує на відсутності підстав для проходження огляду на стан сп`яніння. Тим часом поліцейським оголошується про те, що буде складено адміністративний протокол за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, що і виконує.

На відеофайлі Video, знятого вже з камери магазину, відображено виїзд автомобіля, схожого на автомобіль особи, із-за кута магазину і його рух заднім ходом за кут споруди.

Небезперервність відеозйомки, її фрагментна нарізка, не відображає зв`язку в послідовності руху автомобіля з наявністю у ньому як водія саме тієї особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Вказує на неможливість з бокового ракурсу зйомки, ідентифікації автомобіля який здійснював виїзд з прилеглої території, з тим до якого в нерухомому стані під`їхало поліцейське авто.

Поняття доказів визначено ст. 251 КУпАП, а обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відтак, суд визнає правильним зауваження представника щодо неналежності та недопустимості відеодоказу – файл Video, який отриманий в принаймні незрозумілий за процедурою та нормативним врегулюванням спосіб.

Зрештою, на факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, прямо не вказує жоден із відеофайлів. Робити які-небудь висновки, виходячи із загальної картини із застосуванням уяви, не відповідає положенням КУпАП, а тому стверджувати про доконаний факт інкримінованого правопорушення є необгрунтовано.

Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді кожної справи суддя зобов`язаний з`ясувати обставини, передбачені ст.280 КУпАП, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із п. 27 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.9 Правил дорожнього руху, згідно з якими водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідальність за ст. 130 КУпАП настає саме за умови керування водієм транспортного засобу у стані наркотичного сп`яніння.

У той же час, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, оскільки саме по собі перебування особи в транспортному засобі, в тому числі й на місці водія, не доводить факт керування транспортним засобом, а надто, - перебування особи біля транспортного засобу, при цьому, який їй не належить.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд, який викладено у постанові 08.07.2020 (справа № 463/1352/16-а).

Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки не доводяться беззаперечними доказами.

У рішенні від 21.07.2011 у справі "Коробов проти України" Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".

Крім цього, Європейський суд з прав людини підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Беручи до уваги вищенаведене, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.130, 247, 251, 266, 276, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя Медведик Л.О.