Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №741/829/25 — Носівський районний суд Чернігівської області

Номер провадження 1-кп/741/50/26

Єдиний унікальний номер 741/829/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Носівка кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270420000057 від 23 березня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степові Хутори Носівського району Чернігівської області, громадянина України, українця, освіта повна загальна середня, неодруженого, непрацюючого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 27 червня 2024 року Носівським районним судом Чернігівської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2025 року в ранковий час доби з 06 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. (точний час встановити не представилось можливим), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою відшукання металобрухту, прийшов до сміттєвих контейнерів, розташованих поблизу залізничного мосту на перехресті вулиць Привокзальна та Робоча м.Носівка Ніжинського району Чернігівської області, оглянувши один з сміттєвих контейнерів помітив два поліетиленові пакети в середині одного з яких, останній виявив корпус ручної осколкової гранати дистанційної дії РГД-5 та запал ручної гранати УЗРГМ, які в конструктивному поєднанні на той момент не були, а при такому поєднанні являються ручною осколковою гранатою дистанційної дії РГД-5, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відносяться до категорії боєприпасів, в цей час у ОСОБА_7 , який раніше проходив військову службу та розумів чим являються знайдені ним предмети, у нього виник злочинний умисел направлений на незаконне придбання, носіння та зберігання без мети збуту вибухового пристрою, який відноситься до категорії боєприпасів, всупереч вимогам чинного законодавства України, а саме: Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року «Положення про дозвільну систему України», наказу МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, бойових припасів до них і вибухових речовин». В той проміжок часу, а саме з 06 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. (точний час встановити не представилось можливим) ОСОБА_8 , з метою реалізації свого злочинного умислу, знаходячись біля сміттєвих баків на перехресті вулиць Привокзальна та Робоча м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що у поліетиленовому пакеті знаходиться вибуховий пристрій, що відноситься до категорії боєприпасів, а також розуміючи, що не має передбаченого законом дозволу на поводження з вищевказаним вибуховим пристроєм, з сміттєвого контейнера дістав вибуховий пристрій, тим самим незаконно придбав та почав незаконно зберігати при собі вибуховий пристрій, після чого направився в напрямку до місця свого проживання в приватному будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином здійснив незаконне носіння вибухового пристрою, де у подальшому в своєму будинку почав незаконно зберігати корпус ручної осколкової гранати дистанційної дії РГД-5, та запал ручної гранати УЗРГМ. При цьому ОСОБА_9 маючи можливість добровільно здати до правоохоронних органів корпус ручної осколкової гранати дистанційної дії РГД-5, та запал ручної гранати УЗРГМ, такою можливістю не скористався та не повідомив поліцію про добровільну здачу вибухового пристрою.

23.03.2025 приблизно о 16 год. 30 хв. під час спілкування з працівниками відділення поліції №4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, які прибули до місця проживання ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , по повідомленню ОСОБА_10 за фактом незаконного поводження з вибуховими пристроєм ОСОБА_7 , маючи бажання і надалі зберігати знайдений корпус ручної осколкової гранати РГД-5, та запал ручної гранати УЗРГМ, який за жодних умов не видав напередодні працівникам поліції, але в подальшому розуміючи, що є викритим у незаконному зберіганні корпус ручної осколкової гранати РГД-5 та запал ручної гранати УЗРГМ і у разі його відмови у видачі вказаного предмету, той буде вилучений у нього з дотриманням вимог чинного процесуального законодавства, зізнався, що дійсно зберігає за місцем свого проживання розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , корпус ручної осколкової гранати РГД-5 та запал ручної гранати УЗРГМ.

У подальшому, 23.03.2025 в період часу з 17 годині 20 хвилин до 18 години 02 хвилин, в ході огляду місця події у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено та вилучено корпус ручної осколкової гранати дистанційної дії РГД-5, який споряджений тротилом масою 110-115 г та запал ручної гранати УЗРГМ, який споряджається ініціюючими вибуховими речовинами ТНРС масою 0,48-0,5 г, азидом свинцю масою 0,48-0,5 г та високобризантними вибуховими речовинами ТЕНом або гексогеном масою 1 г, які в конструктивному поєднанні є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відносяться до категорії боєприпасів.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину визнав повністю щодо подій зазначених у обвинувальному акті. Надав суду показання, що він 23 березня 2025 року приблизно з 6 год. 00 хв. до 7 год. 00 хв. на смітнику поблизу залізничного мосту в м. Носівка збирав металобрухт. У сміттєвому баку знайшов гранату у розібраному вигляді. Він розумів, що знайдені предмети були гранатою, оскільки проходив військову службу. Гранату забрав додому щоб ніхто не поранився та щоб показати цивільній дружині ОСОБА_10 , яка у той час перебувала вдома за місцем його проживання. Приїхавши додому показав ОСОБА_10 гранату у розібраному вигляді та попросив її зателефонувати до поліції, щоб повідомити про знахідку. Гранату він поклав на тумбочку. У обід до нього приїхав брат, з яким вживали алкогольні напої. Брату показав гранату у розібраному вигляді не торкаючись її, вказавши на місце, де її поклав. У стані сильного алкогольного сп?яніння не перебував, випив невелику кількість алкоголю. Приблизно о 16 год. 00 хв. приїхали працівники поліції, забрали гранату та поїхали. Брат поїхав до приїзду працівників поліції.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надала показання, що проживає зі співмешканцем ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 вона знає з 2013 року. 23 березня 2025 року ОСОБА_6 приблизно о 07 год. 00 хв. поїхав до сміттєвих баків та повернувшись через годину привіз гранату у розібраному вигляді. Сказав їй зателефонувати до поліції та повідомити про наявність гранати. Після чого поїхав до сміттєвих баків за іншою адресою в районі вокзалу та до прийому металобрухту здати метал. Вона одразу не повідомила поліцію про наявність гранати, оскільки була заклопотана та готувала обід. Граната лежала у розібраному стані у веранді біля дзеркала. Приблизно о 11 год. 00 хв. вона, ОСОБА_6 та його брат сіли обідати. ОСОБА_6 показав брату гранату, яка лежала біля дзеркала не торкаючись до неї. ОСОБА_6 вдруге попросив її зателефонувати до поліції та дізнатися куди здавати гранату, окільки у ОСОБА_6 немає телефона. Вона зателефонувала до поліції та повідомила що її чоловік знайшов у смітнику гранату. Приїхавши працівники поліції вилучили гранату у розібраному вигляді на тому ж місці, де її поклав ОСОБА_6 - біля дзеркала. Ніхто гранату не збирав, не приховував. ОСОБА_6 обізнаний, що таке граната та хотів показати їй та своєму брату. Саме ОСОБА_6 повідомив їй, що необхідно зателефонувати до поліції та повідомити про знахідку.

Суд, оцінюючи показання свідка, вважає їх належними та достовірними, у розумінні ст.ст. 94-96 КПК України, тому немає підстав ставити їх під сумнів або ж не брати як доказ, оскільки вони узгоджуються щодо часу, місця вчинення, події.

Окрім показань свідка ОСОБА_10 події зазначені в обвинувальному акті також підтверджуються відомостями, які містяться в досліджених судом письмових доказах та процесуальних документах, а саме у:

- витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за №12025270420000057 від 23.03.2025, щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Зі змісту якого вбачається, що 23.03.2025 до відділення поліції № 4 (м.Носівка) Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_6 в приміщенні будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , зберігає предмет зовні схожий на гранату (а.с.44);

- заяві ОСОБА_6 від 23.03.2025, відповідно до якої ОСОБА_6 погодився на добровільній основі видати працівникам поліції предмет схожий на гранату, яку він знайшов у сміттєвому баці та в подальшому зберігав за місцем проживання (а.с. 49);

- копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, № 420106668 від 28.03.2025, щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про права власності: ОСОБА_6 , приватна форма власності (а.с.50);

- протоколу огляду місця події від 23.03.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності власника ОСОБА_6 (а.с. 51-53);

- таблиці до протоколу огляду місця події від 23.03.2025 (а.с. 54-55);

- висновку експерта № СЕ-19/125-25/4212-ВТХ від 25.03.2025, на експертизу надано: 1) предмет схожий на корпус бойової гранати, який запаковано до спеціального пакету №RIC2275530; 2) предмет схожий на запал, запаковано до спеціального пакету № CRI1150087. Висновки: наданий на дослідження предмет схожий на корпус бойової гранати, є корпусом осколкової дистанційної дії РГД-5, який згідно інформаційних джерел [1, 3, 4], споряджений тротилом масою 110-115 г. Наданий на дослідження корпус ручної осколкової гранати дистанційної дії РГД-5 не являється вибуховим пристроєм і не відноситься до категорії бойових припасів. Наданий на дослідження предмет схожий на запал, є запалом ручних гранат УЗРГМ, який згідно інформаційних джерел [1, 3], споряджається ініціюючими вибуховими речовинами ТНРС масою 0,48-0,5 г, азидом свинцю масою 0,48-0,5 г. Наданий на дослідження запал ручних гранат типу УЗРГМ є вибуховим пристроєм промислового виготовлення, але не відноситься до категорії боєприпасів. Конструктивно поєднані наданий на дослідження корпус ручної осколкової гранати дистанційної дії РГД-5 із наданим на дослідження запалом ручних гранат УЗРГМ являються ручною осколковою гранатою дистанційної дії РГД-5, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до категорії боєприпасів (а.с. 57-62);

- копії військового квитка серія НОМЕР_1 від 15.04.1981 щодо ОСОБА_6 ;

- протоколі проведення слідчого експеременту від 28.03.2025 (а.с. 92);

- відеозаписі проведення слідчого експеременту від 28.03.2025, наявного в матеріалах кримінального провадження на носії DVD-R диску з написом «Експеримент» (а.с. 93);

- протоколі огляду місця події від 28.03.2025 (а.с. 94-95);

- таблиці до протоколу огляду місця події від 28.03.2025 (а.с. 96-97).

Відповідно до вимог ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов?язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинна відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких між іншим, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Зокрема, згідно з вимогами ст.ст. 8, 9, 17 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов?язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, своє рішення суд вправі обґрунтувати виключно тими доказами, які були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду.

В судовому засіданні встановлено факт знаходження у сміттєвому баку гранати у розібраному вигляді, яку ОСОБА_6 привіз додому щоб показати співмешканці ОСОБА_10 та за відсутності у нього мобільного телефону попросив останню зателефонувати до поліції щоб повідомити про знахідку, дізнатися про подальші дії. ОСОБА_10 зателефонувала до поліції, повідомила про знаходження гранати та її наявність у їхньому домоволодінні. В подальшому працівники поліції, які прибули за адресою місця проживання ОСОБА_6 , вилучили гранату у розібраному вигляді, яка знаходилась на видному місці про що було добровільно повідомлено працівників поліції та добровільно видано предмет зовні схожий на гранату. Дані обставини повністю узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_10 , допитаних у судовому засіданні та досліджених судом матеріалів кримінального провадження.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-25/4212-ВТХ від 25.03.2025 наявного у матеріалах кримінального провадження та дослідженого у судовому засіданні наданий на дослідження предмет схожий на корпус бойової гранати, є корпусом осколкової дистанційної дії РГД-5 та наданий на дослідження предмет схожий на запал, є запалом ручних гранат УЗРГМ. Наданий на дослідження запал ручних гранат типу УЗРГМ є вибуховим пристроєм промислового виготовлення, але не відноситься до категорії боєприпасів. Конструктивно поєднані наданий на дослідження корпус ручної осколкової гранати дистанційної дії РГД-5 із наданим на дослідження запалом ручних гранат УЗРГМ являються ручною осколковою гранатою дистанційної дії РГД-5, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до категорії боєприпасів.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 263 КК України відповідальність передбачена за носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Об?єктом кримінального правопорушення передбаченого ст. 263 КК України є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв.

Об?єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення виражається придбанні, зберіганні, носінні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Суб?єкт кримінального правопорушення – загальний.

Суб?єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується умисною виною.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 КК України не підлягає кримінальній відповідальності за вчинення дій, передбачених частиною першою або другою цієї статті, особа, яка добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

Факт знаходження ОСОБА_6 гранати у розібраному вигляді у сміттєвому баку, зберігання її декілька годин за своїм місцем проживання, повідомлення працівників поліції у цей же день про знахідку та бажання вирішити питання щодо знахідки – гранати у розібраному вигляді та добровільну здачу її підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Крім того, у сукупності досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_6 , відповідно до військового квитка, маючи військове звання старший сержант, будучи обізнаним, що граната може створити загрозу та небезпеку для суспільства, не залишив її у сміттєвому баці, не намагався поєднати дві частини гранати, які при поєднанні утворюють ручну осколкову гранату дистанційної дії РГД-5 та в силу відсутності мобільного телефону, прибувши за місцем свого проживання, неодноразово просив співмешканку ОСОБА_10 повідомити працівників поліції про знахідку. Коли працівники поліції приїхали за місцем проживання останнього - добровільно здав гранату працівникам поліції у той же день коли її знайшов.

А отже у діях ОСОБА_6 відсутня суб?єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме відсутній прямий умисел на придбання, зберігання, носіння вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Доводи прокурора, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав повністю свою вину, суд не бере до уваги, оскільки при розгляді даного кримінального провадження було з?ясовано, що ОСОБА_6 не орієнтувався у пред?явленому йому обвинуваченні, а визнавав вину щодо подій (знаходження, перевезення до місця свого проживання гранати у розібраному вигляді, для повідомлення працівників поліції), про що наголошував і захисник обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні.

Зазначені вище обставини виключають винесення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 , оскільки склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України - придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу - в його діях відсутній.

Пунктом 3 частини 1 статті 373 КПК України визначено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення під час судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд, заслухавши думку прокурора, захисника, допитавши обвинуваченого, свідка, дослідивши матеріали кримінального провадження, обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, докази в їх сукупності, дійшов висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме придбання, носіння, та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

За таких підстав, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України ОСОБА_6 необхідно визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та виправдати.

Винесення виправдувального вироку забезпечить дієву реалізацію одного із завдань кримінального провадження згідно ст. 2 КПК України: охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жоден невинуватий не був засуджений.

Питання речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та визнання останнього невинуватим у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, то процесуальні витрати за проведення судових експертиз слід віднести на рахунок державного бюджету України.

На підстави вищевикладеного та керуючись ч. 15 ст. 615, ст.ст. 100, 124, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та виправдати його за цим обвинуваченням у зв?язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Речові докази:

- корпус ручної осколкової гранати дистанційної дії РГД-5, який поміщено до спеціального пакету № 2730460, та запал ручної гранати УЗРГМ, який поміщено до спеціального пакету №2774630, які постановою слідчого СВ ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 25.03.2025 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні та передані на зберігання в кімнату речових доказів ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області - знищити.

Процесуальні витрати за проведення судової вибухово-технічної експертизи в сумі 1 591 (одна тисяча п?ятсот дев?яносто одна) гривня 80 копійок віднести на рахунок державного бюджету України.

Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Носівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, обвинуваченому та його захиснику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1