Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №173/617/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/617/25

Номер провадження2/173/63/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

повне

26 лютого 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі:

секретаря Салтикової С.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що між позивачем та ОСОБА_7 (орендодавцем) 28.10.2010 було укладено Договір оренди земельної ділянки. Зазначений договір було зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Верхньодніпровському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру за № 041011901676 від 28.10.2010. Земельна ділянка була фактично передана орендарю 28.10.2010.

Додатковою угодою № 1 від 20.05.2011 до договору оренди земельної ділянки 041011901676 від 28.10.2010, яку укладено між ОСОБА_4 (орендарем) та ОСОБА_7 (орендодавцем), було внесено зміни до основного договору та зазначено кадастровий номер земельної ділянки та строк дії договору: 49 років, починаючи з дати реєстрації додаткової угоди № 1. Договір було зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Верхньодніпровському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру за № 122100004001533 від 23.07.2012. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим його дружина - ОСОБА_5 отримала зазначену земельну ділянку у спадщину.

ФОП ОСОБА_4 в загальній сумі сплатив 236610,88 грн. за оренду землі та 4000,00 грн. як поворотну фінансову допомогу ОСОБА_5 , яку остання не повертала. Оскільки розмір орендної плати складає 7200,67 грн., то позивачем оплачено орендну плату більш ніж за 33 роки. Станом на момент подання позовної заяви фактичне користування земельною ділянкою ще не становить 15 років.

Крім того, ОСОБА_5 26.09.2015 отримала від ФОП ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 29000,00 дол. США, які взяла як оплату за земельну ділянку площею 22,0000 га кадастровий номер 1221055400:01:023:0001. У розписці зазначено, що юридичне оформлення передачі права власності вказану земельну ділянку ОСОБА_4 ОСОБА_5 зобов`язується провести після зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення.

03.03.2025 було встановлено, що 26.07.2024 було внесено запит про інше речове право 56073487, згідно якого зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 22,0000 га на підставі договору оренди від 23.07.2024, який укладено між ОСОБА_5 (орендодавець) та ОСОБА_6 (орендар).

На підставі викладеного, просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений ОСОБА_5 з ОСОБА_6 23.07.2024 та скасувати його державну реєстрацію.

Провадження у справі відкрито 20.03.2025.

Ухвалою від 21.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Відповідачем ОСОБА_6 подано до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Додаткова угода №1 до договору оренди земельної ділянки № 041011901676 укладена 20.05.2011, а зареєстрована 23.07.2012, тобто вже після смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) орендодавця ОСОБА_7 . Відповідач ОСОБА_5 (спадкоємиця) жодних додаткових угод до договору оренди землі із позивачем ОСОБА_4 не укладала. На момент реєстрації додаткової угоди були порушені положення цивільного законодавства про особу як суб`єкта цивільних прав та обов`язків, оскільки виникнення прав та обов`язків за правочином, стороною якого є померла особа, законодавством не передбачено. Тобто, у позивача не виникло жодних прав (у тому числі право користування земельної ділянкою) відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 20.05.2011 р. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03,05.2022 р, у справі №243/12643/19.

Строк оренди земельної ділянки на підставі договору, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_7 закінчився 23.07.2015 р. Також у відповідача є обґрунтовані сумніви щодо достовірності наданого позивачем доказу, а саме - додаткової угоди №1 від 20.05.2011 р. до договору оренди земельної ділянки №041011901676, оскільки: дата реєстрації додаткової угоди (23.07.2012 р.) відповідає даті реєстрації, що зазначена на примірнику додаткової угоди, копія якої надана позивачем до позовної заяви, але строк оренди - інший (3 роки, замість 49 років); якщо порівняти зміст додаткової угоди, копія якої надана позивачем до позовної заяви, та зміст договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 р., то можна побачити, що зміни щодо строку оренди вносяться додатковою угодою до п.2.2. договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010, але сам договір оренди земельної ділянки від 28.10.2010 р. не містить п.2.2., а умови щодо строку оренди вказані саме у п.3; зміни щодо орендної плати вносяться додатковою угодою до п.2.3. договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 р., але сам договір оренди земельної ділянки від 28.10.2010 р. не містить п.2.3., а умови щодо орендної плати вказані у п.4.

Факт, що умови щодо орендної плати, які зазначені у додатковій угоді, за своїм змістом (розмір, строки та умови виплати тощо) є ідентичними тим, що містяться у самому договорі, що у свою чергу також ставить під сумнів зміст додаткової угоди та й взагалі доцільність такої додаткової угоди. Той факт, що у позивача відсутнє право користування земельною ділянкою, додатково підтверджується й тим, що відповідачу ОСОБА_5 органом державного податкової служби було надіслано податкову вимогу від 04.12.2024 р. щодо наявності у неї заборгованості з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичною особою на суму 22 627,88 грн.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, який обґрунтовано тим, що висновки, які сформовані у постанові Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 243/12643/19, на яку посилається відповідач, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки правовідносини у справі № 243/12643/19 та справі № 173/617/25 не є подібними, адже характеризуються відмінним застосуванням правових норм. Так, у справі № 243/12643/19 Верховним Судом досліджувалось питання правовідносин державної реєстрації права оренди земельної ділянки у 2018 році за договором оренди від 2012 року, який не був зареєстрований, в той же час у справі № 173/617/25 позивач, в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на договір оренди землі, а точніше додаткову угоду до договору оренди землі, датовану 2011 роком, що зареєстрована у 2012 році, тобто до внесення змін у законодавство, яке відбулось 01 січня 2013 року. До 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягало не право оренди земельної ділянки, а сам договір оренди.

Відповідно до умов договору Оренди (п. 4), Орендар як податковий агент сплачує земельний податок за рахунок орендодавця. За період з 2013 по 2023 роки позивачем сплачено належним чином земельний податок за земельну ділянку 1221055400-01-023-0001 власними коштами, в той же час Орендодавець більш ніж за 10 років жодного разу не компенсувала позивачу витрати на оплату земельного податку. У 2024 році відповідач ОСОБА_5 в порушення умов Договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 так і не передала позивачу кошти для оплати земельного податку, у зв`язку з чим позивачем його не було сплачено. Крім того, позивач за власний кошт оплачував і податкові зобов`язання ОСОБА_5 за 2022 рік, оскільки податкова інспекція зобов`язала ФОП ОСОБА_4 виключити плату за землю зі своєї декларації за 2022 рік і сплатити МПЗ по цій ділянці окремо із зазначенням ІПН власниці.

Відповідачем ОСОБА_6 подано до суду заперечення, відповідно до яких висновок представника позивача про нерелевантність висновків у справі № 243/12643/19 до спірних правовідносин, які розглядаються у даній справі є невірним, оскільки в обох справах реєстрація здійснювалась орендарем вже після смерті орендодавця. Також позивачем не надано жодних міркувань чи пояснень з приводу тих фактів, що у витягах з Державного земельного кадастру від 13.08.2013, 17.07.2024 строк дії речового права позивача складав 3 роки.

08.05.2025 відкладено підготовче засідання та витребувано, зокрема, від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області копії усіх документів на підставі яких здійснено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 та додаткової угоди № 1 від 20.05.2011 до Договору оренди земельної ділянки № 041011901676 від 28.10.2010.

Ухвалою від 04.06.2025 до відділу № 3 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області застосовано захід процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом та зупинено провадження у справі.

22.12.2025 поновлене провадження у справі.

Ухвалою від 14.01.2025 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та додала, що додаткова угода була укладена та зареєстрована у період чинності основного договору оренди, відповідач ОСОБА_5 роками отримувала кошти відповідно до додаткової угоди та не намагалася її оскаржити.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 у судовому засіданні також просила задовольнити вимоги позивача тільки з інших підстав, оскільки вважає, що договір оренди відповідач ОСОБА_6 уклав з нею шляхом обману, обіцяючи вказану земельну ділянку викупити.

Представник відповідача ОСОБА_6 - Деркунський К.Л. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Вислухавши представників сторін, дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Судом встановлено, що згідно Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1200561892013 від 13.08.2013, земельна ділянка кадастровий номер 1221055400:01:023:0001 площею 22,0000 га на праві власності належала ОСОБА_7 , що також підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю № ДП 106369.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендарем) та ОСОБА_7 (орендодавцем) 28.10.2010 року укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого орендар приймає у платне користування земельну ділянку для ведення товарні сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, загальною площею 22,0000 га - рілля, за рахунок земель, які знаходяться у власності ОСОБА_7 на підставі державного акту на власність на земельну ділянку № ДП 106369. Відповідно до п. 3, Договір укладено строком на три роки, починаючи з дня його реєстрації. Орендна плата складає 7200 грн. на рік. Відповідно до п. 14, договір набуває чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір було зареєстровано в книзі записів державної реєстру договорів оренди землі у Верхньодніпровському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру за № 041011901676 від 28.10.2010. До договору додано кадастровий план земельної ділянки.

Земельна ділянка була передана орендарю 28.10.2010 згідно акту прийому-передачі ділянки і оренду між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

Згідно Додаткової угоди № 1 від 20.05.2011 до договору оренди земельної ділянки 041011901676 від 28.10.2010, яку укладено між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , було викладено пункт 1 договору у редакції:

«Орендодавець ОСОБА_7 передає, а ФОП ОСОБА_4 приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться на території Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка, площею 22,0000 га ріллі, згідно з планом землекористування, що додається та присвоєно кадастровий номер 1221055400-01-023-0001. Грошова оцінка земельної ділянки 240022,4 грн. на момент укладання договору. Земельна ділянка вільна від будь-яких будівель та споруд і передається оренду по акту прийому-передачі, який оформляється в строк не пізніше семи днів з моменту набуття чинності даного договору».

Пункт 2.2 Термін дії договору, викласти в такій редакції: «Договір укладається на термін 49 (сорок дев`ять) років, починаючи з дати реєстрації додаткової угоди № 1...». Пунктом 2.3 передбачена орендна плата у розмірі 3 відсотків від вартості земельної ділянки, тобто 7200,67 грн. Періодичність слати один раз на рік не пізніше 1 грудня кожного року. Угода вступає в силу з моменту реєстрації.

Додаткова угода зареєстрована в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у відділі Держкомзему Верхньодніпровського району 23.07.2012 за № 122100004001533.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.12.2011 за № 5897, ОСОБА_5 отримала право власності на земельну ділянку, що знаходиться на території Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, площею 22,0000 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вартістю 240022,40 грн. як спадкоємець ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що також підтверджується Витягом зі спадкового реєстру № 29181891 від 22.12.2011.

До відповіді на відзив додані копії заяв ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за період з 2010 по 2015 роки з проханням виплатити орендну плату наперед, надати грошову допомогу, в тому числі в рахунок придбання земельного пая після зняття мораторія на продаж земель сільгосподарського призначення.

Згідно ряду накладних-розписок, видаткових касових ордерів, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у період з 01.09.2009 по 15.07.2021 отримувалися грошові кошти від позивача як оплату та передоплату за оренду земельного паю.

Крім того, згідно розписки від 26.09.2015, ОСОБА_5 отримано від ОСОБА_4 двадцять дві тисячі доларів США як оплата за земельну ділянку та зобов`язання передати право власності на вказану земельну ділянку після зняття мораторію на продаж землі та 21.11.2017 зворотня фінансова допомога у розмірі 4000 грн.

Згідно податкової вимоги від 04.12.2024 у ОСОБА_5 наявний податковий борг у розмірі 22627,88 грн. та надається детальний розрахунок суми податкового боргу.

Згідно квитанцій про прийняття податків і зборів за 2013-2017 роки та чеки і платіжні інструкції за 2018, 2020, 2023 роки ОСОБА_5 сплачувала земельний податок. 28.12.2023 ОСОБА_4 сплачено податкове зобов`язання у розмірі 22627,88 грн. (дублікат чека 0.0.3385756052.2).

Згідно інформації Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин від 17.12.2024 за № 2241/39-24 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1221055400-01-023-0001, станом на 01.01.2013, власником є ОСОБА_7 , орендарем є ОСОБА_4 , дата державної реєстрації речового права 23.07.2012, строк дії речового права 3 роки. Також надана інформація з Національної кадастрової системи станом на день надання інформації: власним зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_5 , орендар ОСОБА_6 , дата державної реєстрації речового права 23.07.2024, строк дії речового права 49 років.

Згідно Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9943892952024 від 17.07.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 1221055400-01-023-0001 призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, дата проведення нормативної грошової оцінки 15.12.2023, дата державної реєстрації 09.02.2001, відомості про право власності, що виникли після 01.01.2013, власник ОСОБА_7 , орендар ОСОБА_4 , дата державної реєстрації 23.07.2012, строк дії речового права 3 роки. До витягу додано кадастровий план земельної ділянки, координати поворотних точок меж земельної ділянки.

Згідно копії Договору оренди землі від 23.07.2024, договір оренди спірної земельної ділянки уклали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 681510,60 грн. Строк дії договору 49 років. Право оренди виникає з моменту державної реєстрації такого права. Розмір орендної плати 20000 грн. на рік. До договору додано Акт приймання-передачі земельної ділянки від 23.07.2024.

Згідно наданої суду електронної поземельної книги, відкритої 09.02.2001 на земельну ділянку з кадастровим номером 1221055400010230001, запис від 10.09.2015: орендарем є ОСОБА_4 , дата державної реєстрації на нерухоме майно 23.07.2012, строк дії речового права 3 роки. Запис про виникнення права від 28.01.2020 містить аналогічну інформацію. Запис від 24.07.2024: власником земельної ділянки зазначено ОСОБА_5 , у записі від 25.06.2025 орендарем зазначено ОСОБА_6 . Дата реєстрації речового права 23.07.2024, строк дії речового права 23.07.2073.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Цивільне право України та цивільне законодавство України передбачає декілька термінів, які за своїм правовим тлумаченням свідчать про виникнення, зміну, припинення прав та обов`язків за правочинами або договорами учасників таких правочинів або/та договорів.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір (зокрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом, такі підстави повинні існувати на момент вчинення правочину.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною другої статті 640 ЦК України визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, за змістом зазначених норм з моменту, коли сторони договору, як виду правочину, дійшли згоди з усіх істотних умов цього договору, такий договір вважається укладеним, якщо законом не визначено інший момент його укладення, зокрема реєстрацію договору та/або його нотаріальне посвідчення. У цьому випадку договір вважався укладеним з моменту його реєстрації та/ або нотаріального посвідчення. При цьому загальні вимоги до чинності правочину визначені положеннями статті 203 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Права й обов`язки за договором, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як це визначено статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі».

Аналіз змісту цих норм права дає підстави для висновку про те, що укладення правочину та його чинність можуть бути розірвані у часі та пов`язані з необхідністю вчинити додаткові дії для настання можливості використання прав та виконання обов`язків, визначених цим правочином.

Однак визначальне значення має зміст норм матеріального права на момент підписання договору та умови договору щодо набуття чинності та щодо моменту укладання такого договору.

Недійсність правочину пов`язується з порушеннями, які мали місце під час саме укладання цього правочину.

Момент укладання договору законодавством визначається одночасно з його реєстрацією (стаття 640 ЦК України), а отже, порушення, які були допущені під час реєстрації договору, є порушеннями, що мали місце під час його укладення.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, що на час укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було передбачено статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі».

Верховний Суд України зазначав, що поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться змістовним наповненням, а також можуть відрізнятися у часі (див. постанови від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

З урахуванням положень статті 640 ЦК України щодо укладення договору та статті 18 Законі України «Про оренду землі» щодо набрання чинності договором оренди землі після його реєстрації можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом України «Про оренду землі», який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту його реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

До такого ж правового висновку за подібних обставин справи щодо часу укладання договору оренди та його умов щодо набрання чинності після реєстрації дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Згідно зі статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі», які діяли до 01 січня 2013 року права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору та виникнення прав і обов`язків сторін за договором оренди земельної ділянки пов`язувався із його державною реєстрацією.

Починаючи з 01 січня 2013 року, згідно із Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (далі - Закон № 1878-VI) втратили чинність статті 18, 20 Закону України «Про оренду землі», і з 01 січня 2013 року в порядку, визначеному Законом № 1878-VI, здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяження (реєстрація речових прав).

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії додаткової угоди № 1 від 20.05.2011 до договору оренди земельної ділянки, укладеного 28 жовтня 2010 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, з якими закон пов`язує набрання чинності договору та виникнення права оренди земельної ділянки.

Відповідно до останнього абзацу тексту додаткової угоди № 1 від 20 травня 2011 року дана угода вступає в силу з моменту реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначене не дає підстав вважати, що у сторін додаткової угоди виникли права та обов`язки за цією додатковою угодою до її реєстрації.

Згідно з частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно з пунктом 2.2 додаткової угоди, договір укладається на термін 49 років, починаючи з дати реєстрації додаткової угоди № 1.

Встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, на момент реєстрації додаткової угоди № 1 від 20.05.2011 договору оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2011 року, що мала місце 23 липня 2012 року, були порушені положення цивільного законодавства про особу як суб`єкта цивільних прав та обов`язків, оскільки виникнення прав та обов`язків за договором, стороною якого є померла особа, законодавством не передбачено.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 243/12645/19 (провадження № 61-10758св21).

З урахуванням викладеного суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що додаткова угода № 1 від 20.05.2011 до договору оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2010 року є чинною з підстав її підписання за життя ОСОБА_7 . Вирішальним для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки є не момент його підписання сторонами, а момент державної реєстрації, з яким закон пов`язує набрання договором чинності та виникнення прав і обов`язків сторін. Разом з тим на момент державної реєстрації додаткової угоди № 1 правоздатність ОСОБА_7 вже припинилася у зв`язку з його смертю, а відтак у померлої особи не могли виникнути права та обов`язки за зазначеною додатковою угодою.

Таким чином, суд враховує, що основний договір оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2010 року був укладений на визначений строк та припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, що відповідає положенням статті 31 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позивач не довів наявності у нього чинного права оренди спірної земельної ділянки після припинення дії основного договору та за відсутності правових наслідків від додаткової угоди № 1, державна реєстрація якої відбулася після смерті орендодавця.

За таких обставин ОСОБА_5 як особа, до якої перейшло право власності на земельну ділянку, мала право розпоряджатися нею, у тому числі укласти договір оренди з іншим орендарем. Сам по собі факт укладення такого договору та проведення державної реєстрації права оренди не порушує прав позивача, оскільки останній не довів наявності у нього чинного речового чи зобов`язального права на спірну земельну ділянку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, та про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, на підставі якого внесено запис про право оренди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому витрати по сплаті судового збору необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Повний текст рішення складений 05.03.2026.

Суддя: Є.В. Челюбєєв